logo search
СтрахЛекНОВ_

Майнове страхування: його значення, стан та розвиток в Україні. Порядок укладання договорів страхування: види і критерії відносин до виду

Власність громадян — це система економічних відносин між громадянами і державою, між громадянами і підприємствами та організаціями усіх форм власності, між самими громадянами щодо майна, яке входить у коло об'єктів особистого споживання, а також господарського, вироб­ничого, комерційного, соціального, культурного, інтелектуального та іншого призначення. У вла­сності громадян можуть бути: житло, земельні ділянки, предмети домашнього вжитку, сільського­сподарські та інші тварини, грошові засоби, підприємства; майнові комплекси у сфері виробницт­ва товарів, побутового обслуговування, торгівлі, в інших сферах підприємницької діяльності; споруди, устаткування, транспортні засоби, засоби інформаційного обслуговування і т. ін.

Із розвитком суспільства зростає обсяг майна, що перебуває у приватній власності громадян, а отже, зростає потреба в захисті майнових інтересів громадян. Майнове страхування — галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страхового захисту є майно в найрізноманітніших його проявах. До майнового страхування відносять: страхування засобів повітряного, наземного та водного транспорту, страхування вантажів, інших видів майна, страхування фінансових ризиків тощо.

Раніше майнове страхування поширювалося тільки на об'єкти особистого споживання. У зв’язку з цим все майно громадян розподілялось на дві категорії:

— перша категорія — пріоритетне майно, втрата якого зачіпає інтереси не тільки власника-громадянина, а й суспільні інтереси (житло, сільськогосподарські тварини);

— друга категорія — майно, втрата якого зачіпає насамперед особисті інтереси громадян. Втрата громадянами майна, віднесеного до першої категорії, не може не зачіпати інтереси

держави. З метою підвищення відповідальності громадян за збереження цього майна і забезпечення страхового захисту держава організовує обов'язкове страхування майна першої категорії, інша ж його частина підлягає добровільному страхуванню.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” (2001 р.) розши­рює перелік видів обов'язкового страхування майна. Зокрема, страхування врожаю зернових куль­тур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності (ст. 7.11) до­лає бар'єри обов’язкового страхового захисту врожаю тільки державних сільськогосподарських підприємств.

Страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України (ст. 7.30) посилює захист майнових інтересів селян.

Обов’язковим є страховий захист об’єктів космічної діяльності, майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України “Про угоди про розподіл продукції”, майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України “Про нафту і газ” тощо.

Добровільне страхування майна підприємств забезпечує страховий захист від пошкодження та загибелі майна внаслідок пожежі, удару блискавки, вибуху газу тощо. Відшкодуванню підлягають збитки, яких за­знав страхувальник, вживаючи заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання поширен­ню пожежі тощо.

За додатковим договором страхування можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок таких причин:

— стихійних лих — землетрусів, виверження вулканів, бурі, смерчу, наводку, повені, селе­вих потоків, тривалих снігопадів, граду, гірських зрушень, про садки ґрунту тощо;

— вибуху парових котлів, газосховищ, газопроводів, машин, агрегатів та інших аналогічних об'єктів;

— пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізаційної та опалювальної системи, систем гасіння пожежі;

— пошкодження застрахованого майна внаслідок аварії електричної мережі та впливу електричного струму;

— крадіжки зі зламом та грабунку;

— биття скла, дзеркал, вітрин та з інших причин за домовленістю сторін.

Страхова сума визначається страховиком за погодженням із страхувальником з урахуван­ням кон’юнктури ринку, особливостей конкретного об'єкта страхування і т. п. Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на момент підписання договору, яка визначається за балансовою вартістю та вартістю придбання за вилучен­ням зносу. Майно може бути застраховане і за відновною вартістю, яка визначається:

— для будівель та споруд — за вартістю будівництва будівлі (споруди) з урахуванням зносу та експлуатаційно-технічного стану;

— для устаткування, машин, інвентарю відповідно до суми, необхідної для придбання ана­логічних предметів;

— для товарів власного виробництва — на основі витрат виробництва, але не вище ціни їх реалізації;

—для сировини і товарів, якими страхувальник торгує і які знаходяться на складі, — за цінами, необхідними для їх закупівлі, але не вище ціни, за якою їх могли продати на дату настання страхового випадку.

Страхове відшкодування з настанням страхового випадку стосовно застрахованого майна підприємства сплачується тільки після того, як повністю виявлено причини та розмір збитків. Піс­ля отримання всіх необхідних належним чином оформлених документів на страхову подію та зби­тки, спричинені нею, страховик зобов’язаний в строк, що не перевищує 30 днів, виплатити відшко­дування. У випадку втрати або пошкодження майна через необачність страхувальника страхове від­шкодування зменшується на 30 %. Якщо за фактами знищення або пошкодження майна відкрито кримінальну справу, то стра­ховик сплачує 30 % страхового відшкодування, а решту 70 % — після закінчення розслідування.

Страхове відшкодування виплачується:

— у випадку повної загибелі майна — в розмірі дійсної (відновної) вартості з вирахуван­ням зносу та вартості залишків майна, придатного для подальшого використання, але в межах страхової суми;

— у разі часткового пошкодження майна — в розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання, а при страхуванні за відновною вартістю — в розмірі витрат на його відновлення, але не більше страхової суми.

Витрати на відновлення включають:

— витрати на придбання матеріалів та запасних частин для ремонту;

— витрати на оплату ремонту;

— витрати на доставку матеріалів до місця ремонту та інші видатки, необхідні для доведення пошкодженого майна до стану що був перед настанням страхового випадку.

Після виплати страхового відшкодування до страховика переходять права страхувальника, які той має щодо особи, відповідальної за спричинені збитки, в межах виплаченої страхової суми.

Виплата страхового відшкодування не проводиться, якщо страхувальнику відшкодовують збитки треті особи. Страховик зобов'язаний виплатити відшкодування в розмірі різниці між сумою збитків та сумою, відшкодованою третіми особами.