logo search
Страхование / Тема 8

4. Транспортне страхування

Транспортне страхування представлене страхуванням транспортних засобів (“КАСКО”) і вантажів, що ними перевозяться (“КАРГО”). Страхування цих видів здійснюється як в обов'язковій та добровільній формі. До обов'язкових відноситься страхування засобів авіаційного тра­нспорту, а страхування наземного, водного транспорту і вантажів здійснюється в добровільній формі.

Страхування засобів авіаційного транспорту здійснюється на підставі Порядку і правил обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіа­ції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1535 від 12 жовтня 2003 року [26]. Цим документом передбачено здійснення 5 ви­дів обов'язкових страхувань, з числа котрих до майнових видів відносить­ся страхування повітряних суден.

Страхувальником виступає власник або експлуатант повітряного судна. Страховими ризиками є повна загибель судна або пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції. Повною загибеллю вважаєть­ся:

– повна втрата судном здатності виконувати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій або у разі технічної неможливості або економічної недоцільності виконати його ремонт;

– втрата судна у зв'язку з вимушеною посадкою на місцевість, не придатну для зльоту судна або економічною недоцільністю його евакуації;

– зникнення безвісти судна, яке здій­снювало плановий політ, не прибуло до пункту призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали результатів або розшук офіційно при­пинено до закінчення зазначеного терміну.

Страхова сума за договором не повинна бути меншою, ніж балансова вартість судна. Страхові тарифи вста­новлюються у відсотках до страхової суми і максимально становлять:

Страховий платіж визначається стандартно.

Збиток визначається на підставі технічного акту огляду судна після його пошкодження та документів, які обґрунтовують суми витрат на ремонт, а в разі загибелі – акт списання повітряного судна. Страхове відшкодування виплачується в розмірі вартості ремонту або в розмірі страхової суми.

До наземного транспорту відноситься автомобільний та залізнодорожний. Найбільш поширеним видом страхування на них є добровільне страхування корпусів транспортних засобів, зокрема корпусів автомашин (автокаско).

Договори страхування автокаско укладаються, як правило на один рік. Найбільш типовим ризиком є знищення, пошкодження або втрата транспортного засобу внаслідок:

  1. дорожньо-транспортного випадку (ДТВ);

  2. викрадення (угон);

  3. протиправних дій третіх осіб;

  4. вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ.

Укладення договору на усі три ризики називається «повним каско», на один або два – «частковим каско».

Машина перед страхуванням обов'язково оглядається спеціалістом страхової компанії (андеррайтером) з метою оцінити її стан, вартість, і визначити страховий тариф. Останній залежить від кількості ризиків, типу і марки машини, терміну її експлуатації та вартос­ті, а також тривалості стажу водія.

Умовою укладення договору страхування, особливо на престижні та дорогі машини, є наявність протиугонних засобів і сигналізації. В ряді випадків у договори вносяться обмеження відповідальності за ви­крадення автомашини зі стоянки, котра не охороняється. Дуже часто до договору страхування вимагаються кольорові фото, зроблені з різних боків машини.

Страхова сума встановлюється на підставі згоди сторін, але не вище її дійсної вартості.

Дуже часто страхові компанії застосо­вують підвищувальні коефіцієнти за вік водія і знижувальні – за водіння без аварій протягом двох років при умові страхування в одній і тій же компанії. Мінімальна кількість корегуючих коефіцієнтів – 1-2, мак­симальна – до 10. Сумарний страховий тариф за повним каско в Україні коливається від 4-5 до 10-12 відсотків. На українському страховому ринку, страхові компанії застосовують переважно безумовну франшизу в розмі­рі від 0,2 до 15 відсотків, встановлюючи її до окремих ризиків.

Збиток визначається в розмірі вартості ремонту транспортного засо­бу. Підставою для цього є довідки з ДАІ про випадок, фотографії пош­кодженого засобу, а також кошторис вартості ремонту та пов'язаних з ним витрат (втрата товарного вигляду, перефарбування та ін.). Визначення вартості матеріального збитку здійснюється на підставі Методики товарознавчої експертизи дорожніх транспортних засобів. У зв'язку зі значною трудомісткістю визначення збитків в останні роки для цього використовується комп'ютеризована система Audatex.

На страховому ринку часто пропонуються страхові продукти з різними страховими програмами.

Страхування може здійснюватися за повною або пропорційною відповідальністю на підставі дійсної вартості транспортного засобу. Якщо автомашина страхується за пропорційною системою, мінімальна величина відповідальності компанії повинна становити не менше 50 відсотків вартості транспортного засобу. Договори страхування укладаються, як правило, на один рік, хоч не виключається і більший тер­мін дії договору, який відповідає терміну дії кредитної угоди. Програми передбачають однаковий набір ризиків, до яких відносяться знищення, пошкодження або втрата транспортного засобу унаслідок дорожньо-транспортного випадку, викрадення (угону), протиправних дій третіх осіб та інших випадкових подій. До останніх відносяться стихійні лиха, град, пожежа унаслідок удару блискавки, вибух, падіння на транспортний засіб інших предметів. Програмами враховується або не враховується зноше­ність транспортного засобу віком до 5 років, відсутні обмеження щодо зберігання транспортного засобу в нічний період, передбачається його використання на підставі довіреності, не вимагається довідка з ДАІ про дорожньо-транспортний випадок, якщо пошкоджені тільки фари, перед­нє, заднє або бокове скло. Програми відрізняються тарифами, величи­нами франшизи та витратами на транспортування пошкодженої автома­шини. Тарифи встановлюються у відсотках від страхової суми і залежать лише від вартості автомашини та програми.

Легкові автомашини страхуються віком до 8-10 років та вантажні автомашини віком до 10-15 років. За ризиком «Викрадення» («Угон») переважно страхуються лише автомашини, обладнані протиугонними пристроями та охоронною сигналізацією. Не підлягають страхуванню автомашини зі значними механічними та корозійними пошкодженнями, стан яких не відповідає вимогам стандартів та правил технічної експлуатації, канатно-тросовий транспорт, транспортні засоби, які обслуговують аеропорти та аеродроми, а також транспортні засоби, спеціалізовані на перевезенні вибухонебезпечних речовин, хімікатів та речовин у газоподібному чи скрапленому стані та речовин під тиском.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо транспортний засіб був втрачений, знищений або пошкоджений унаслідок вчинення навмис­ного злочину або був знаряддям злочину, в умовах воєнних дій чи заходів або їх наслідків, унаслідок проявів громадянської війни, народних заво­рушень або конфіскацій, прямого чи непрямого впливу атомного вибуху, радіації чи радіоактивного випромінювання, управління транспортним засобом в аварійному стані, в стані алкогольного, токсичного або нарко­тичного сп'яніння, не підпорядкування представникам органів державної влади, перевезення транспортного засобу як вантажу, буксирування транспортного засобу з порушенням правил дорожнього руху та будь-якого його використання не за призначенням відповідно до технічних умов експлуатації, визначених заводом-виробником.

При настанні страхового випадку, страхувальник повинен негайно повідомити про це Держа­вну автомобільну інспекцію (ДАІ) та не пізніше двох робочих днів – страхову компанію або її філію. Повідомлення про випадок будь-якими засобами зв'язку у письмовій формі в страхову компанію теж повинно бути поданим протягом двох днів. Після повідомлення страхувальник повинен представити пошкоджену автомашину для огляду, на підставі якого страховик складає Акт огляду. В деяких випадках здійснюється експертиза транспортного засобу (детальний огляд з перевіркою причин випадку і величин пошкоджень).

Документами на виплату є заява про виплату, договір страхування та пакет документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб, настання страхового випадку та величину збитків. Особа, яка управляла транспортним засобом у момент випадку, підтверджує це свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, правами водія, який керував транспортним засобом у момент випадку та документом, що засвідчує його особу. Настання випадку підтверджується документами ДАІ або судового органу з описом місця, часу, причин, обставин і наслідків випадку. Якщо автомашина була пошкоджена стихійним явищем, дода­ється довідка метеорологічної служби або Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Величина збитків визначається на підставі акту огляду або акту експертизи, висновку аварійного комісара страхо­вика або спеціаліста – автотоварознавця експертної установи, деталізованих розрахунків ремонтного підприємства, якщо ремонт на ньому здійснювався за згодою страхової компанії.

В випадку викрадення транспортного засобу додатково додаються довідки, постанови, рішення, вироки, видані органами внутрішніх справ, суду або прокуратури, які підтверджують місце, час, причини, обставини і наслідки викрадення, опис транспортного засобу та норми закону, згідно якого порушена кримінальна справа за ознаками крадіжки, грабежу або розбою, усі оригінальні комплекти ключів та пультів управління протиугинними і охоронними пристроями та засобами.

Величина страхового відшкодування визначається з врахуванням обсягу відповідальності страхової компанії, величини франшизи та інших умов згідно договору страхування. Відшкодування зменшується або і не виплачується, якщо страхувальник:

До страхового відшкодування не включається вартість робіт для усунення пошкоджень, які існували до випадку, з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу, робіт, пов'язаних з переобладнанням транспортного засобу, витрат на паливно-мастильні, миючі та фільтруючі матеріали, заправні технологічні рідини і гази та гальмівні колодки.

Якщо в результаті випадку мала місце повна фактична або конструктивна загибель транспортного засобу, або коли вартість відновлювального ремонту перевищує 70-80 відсотків його дійсної вартості, виплата відшкодування здійснюється на умовах «повна загибель» за одним з двох варіантів.

У випадку викрадення транспортного засобу 30-40-50 відсотків страхового відшкодування виплачується на підставі копії постанови про відкриття кримінальної справи, а решта (за винятком безумовної франшизи) виплачується після закінчення розслідування за умови, що актами органів дізнання, досудового слідства чи судом достовірно встановлено факт ная­вності злочину та достовірно встановлено обставини, які виключають вину страхувальника чи його зацікавленість у здійсненні злочину. Підставою для виплати в цьому випадку є документ про припинення або про зупинення кримінальної справи, довідка органів досудового слідства про притягнення до відповідальності обвинуваченої особи або про винесення обвинуваль­ного вироку та передачу справи до суду.

Після отримання усіх необхідних документів рішення про виплату відшкодування приймаються протягом 10-15 робочих днів. Виплата відшкодування здійснюється протягом 5 чи 10-денного терміну.

Страхування вантажів належить до найдавніших видів страхуван­ня. Воно розпочалося в середні віки на морському транспорті, де вантаж отримав загальну назву «карго».

Вантажі перевозяться водним (морським і річковим), назем­ним (автомобільним, залізничним і трубопровідним) та повітряним транспортом. Найбільшого по­ширення страхування набуло на водному, автомобільному і авіаційному транс­порті.

Незалежно від виду транспорту страхування вантажів здійснюється в добровільній формі.

При перевезеннях вантажів в межах України страхові суми встановлюються не вище вартості вантажів. Страхові тарифи залежать від виду транспорту, виду вантажу, тари і упакування, маршруту перевезення, іно­ді – віддалі перевезення і вартості вантажу.

Страхові тарифи знаходяться в межах від 0,1 до 2 відсотків вартості ван­тажу. В окремих випадках за страхування вантажів, які швидко псуються, застосовуються тарифи величиною від 3,5 до 6,3 відсотка.

Причини страхового випадку встановлюються на підставі актів експерт­них комісій. У випадку дії стихійних сил природи обов'язковою є наявність довідок гідрометеорологічних бюро. Збитки визначаються за величиною пошкоджень вантажу.

Величину збитків визначають такі фахівці, як – аварійні комісари. Збитки при морських перевезен­нях визначаються залежно від того, яка аварія трапилась – загальна чи окрема.

Величина збитків може збільшуватися на витрати, пов'язані з рятуванням вантажу.

Особливістю страхування вантажів є термін дії договорів. Вони можуть укладатися на окремі партії вантажів (разові договори тривалістю від 1-2 до 10-15 днів) і на усю продукцію, відвантажувану продавцем чи виробником (генеральні договори на квартал, півроку або рік), тобто на рейс і на термін.

Міжнародні поставки вантажів здійснюються на основі «Правил ІМСОТЕРМS-2000». Ці правила містять 13 термінів, згрупованих в чотири базові категорії. В кожному з термінів знаходиться по 10 позицій, третя з котрих називається «Договір перевезення і страхування». Згідно з чотирма базовими категоріями по­ставки цим розділом визначаються умови доставки вантажу і його страхування.

Із 13 базових умов поставки тільки дві з них – СІF (вартість вантажу, страхування і вартість перевезення) та СІP (вартість перевезення і страхування оплачені до пункту...) прямо зв'язані зі страхуванням і означають, що обов'язок застрахувати вантаж лежить на продавцеві (ви­робнику). В усіх інших 11 базових умовах поставки страхування вантажу залежить від покупця і він вирішує, страхувати його чи ні.

Певні особливості має страхування вантажів при перевезенні водним, наземним і повітряним транспортом, зумовлені ризиковістю і способом перевезень. Найбільш специфічним є морське страхування. В сучасних умовах застосовується висока уніфікація правил на підставі правил англійського морського страхування, відомих під назвою «умов» або «застере­жень» Інституту Лондонських Страховиків. Ці умови є трьох типів «А», «В», «С» і означають широту страхового захисту згідно договору, тобто перелік ризиків, від яких застрахований вантаж. Найширший захист дає умова «А», найвужчий – умова «С».

Страхування вантажу за умовою «А» здійснюється на випадок загибелі або пошкодження вантажу від усіх ризиків, крім:

При перевезенні вантажів наземним та авіаційним транспортом застосовується дві системи ризиків: 1) з відповідальністю за усі ризики; 2) з відповідальністю за окремі ризики.