Розділ IV банківська таємниця Банківська таємниця в Україні

У процесі виконання професійних повноважень банки оперують різною інформацією. На схемі 7 представлена класифікація банківської інформації. Банківська інформація знаходиться в Україні відповідно до чинного законодавства під охороною. Банки в Україні гарантують таємницю операцій, рахун­ків та вкладів своїх клієнтів і кореспондентів. Усі службов­ці банків зобов'язані зберігати зазначену таємницю. Довідки щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій видаються цим організаціям, державним податковим інспекціям, а також у випадках, передбачених законодавством, на письмову вимогу судам, органам про­куратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду та аудиторським організаціям. Шевеленко С Д, Федів І. 1. Підприємство і підприємницька діяль­ність.- Київ, 1997.- С. 39-40. 45 ВЛПКІВСЬКА ІНФОРМАЦІЯ Статутні документи Звітність банків за певний період Керівництво банку і його організаційно-правова форма Зовнішнє обличчя банку і його службовців Види і форми банківського обслуговування Своєчасність і повнота виконуваних банком своїх обов'язків як кредитора Кількість і склад клієнтів банку Операції по рахунках кожного кліснта Наявність кореспондентських -зв'язків банку Технічна оснащеність банку У разі смерті власника вкладу відповідні довідки вида­ються особам, зазначеним власником рахунку і вкладу в заповідальному розпорядженні, державним нотаріальним конторам (у справах спадщини, що перебувають на роз­гляді), а також іноземним консульським установам. На розміщені в банках грошові засоби та інші цінності юридичних осіб і громадян арешт може бути накладено тільки за рішенням судів і постановами слідчих органів або арбітражних судів; стягнення на них може бути звернено лише за виконавчими листами, виданими судами, за рішен­ням арбітражних судів та іншими виконавчими документа­ми, а у випадках, передбачених законодавством, на вимогу державних податкових інспекцій. На грошові засоби та інші цінності, що належать інозе­мним та міжнародним організаціям і розміщені в банках, може бути накладено арешт або звернено стягнення тільки на підставі рішень судів або арбітражних судів у порядку, встановленому законодавством. 46 Конфіскацію грошових засобів та інших цінностей гро­мадян може бути здійснено на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постано­ви про конфіскацію майна.1

Банківська таємниця в зарубіжних країнах У тому випадку, коли необхідно отримати в банках різ­них країн світу майно, яке знаходиться за межами України слід знати, що цю проблему можна вирішувати виходячи з таких принципів: перший - це наявність меж спеціальної охорони банківської інформації; другий — існування держа­вно-правових домовленостей про взаємодію в правовій сфері (мова йде про екстериторіальне значення правових норм і правозастосовчих рішень).2 Відомо, що практично в усіх країнах світу відомості про банківські рахунки і операції - банківська таємниця. Це означає, що відомості про рахунки можна отримати, як правило, тільки у випадках порушення кримінальної справи стосовно тієї чи іншої особи. Розгляд цивільної справи в багатьох країнах не дає підстав для передачі банком судо­вим органам будь-яких відомостей, за виключенням тих ситуацій, коли банк сам є зацікавленою стороною у справі. Така практика існує, наприклад, у Німеччині і Франції. Разом з тим ця практика не поширюється на рішення судів по цивільних і господарських спорах. Якщо у відпо­відності з рішенням суду проводяться санація або оздоров­лення, чи застосовується інша форма повідомлення борж­ника неплатоспроможним, то в таких випадках банки зо-бовязані дати відповідні відомості. Це правило діє у Франції для проведення процедури оздоровлення згідно з Законом від 25 січня 1985 р., а також у випадку накладення арешту на майно відповідно до закону від 9 липня 1991 р. (ст.47).3 1 Шевеленко С. Д.. Федів 1. І. Підприємство і підприємницька діяль­ність.- Київ, 1997.- С. 36-37. Перелік основних міждержавних угод і договорів ООН, Ради Європи, дер­жав- учасниць СМД, які мають значення для вирішення вказаних вище проблем приведені в наступній книзі: Биленчук П. Д., Еркенов С. £., Кофанов А. В., Транс-национальная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособне/Под ред. Акад. П. Д. Биленчука- К : Атака,- 1999-272 с. Кристшн Г., Стуфяе Ж. Банковское право- М.: Финстатинформ,- 1996.-105. 47 У Німеччині, наприклад, обов'язок банку повідомити відповідну інформацію, яка співвідноситься з процесом примусового виконання рішень чи процесом про недієздат­ність і супроводжується обов'язком зробити заяву про тре­тіх осіб (боржників). Серед інших органів, у Німеччині, які можуть вимагати в банку передачі відомостей про рахунки, слід назвати ще податкові служби. Що ж стосується поліції, то банки не передають їй ніякої інформації. Більш того, у випадку неза­конного запиту поліцією яких-неб^дь довідок можна вима­гати причиненого запитом збитку. Трохи інакше вирішується ця проблема в країнах пре-цедентного права. Наприклад, в Англії суд має право вима­гати від банку надання копій рахунків клієнта базуючись на справі Тошпіег проти №йпаІ ргоуісіаі Ьапк (1924). Суд мо­же не тільки сам вимагати ці відомості, але і зобов'язати банк надати цю інформацію іншим представникам держа­ви, наприклад, податковим інспекторам. У США ці правові відносини регулюються Законом про банківську таємницю 1970 р. і Законом про право на фінан­сову таємницю 1978 р., а також рядом пізніше прийнятих законів з приводу наркотиків, відмивання грошей і т. п. Ці закони, як правило, включені в так званий Кодекс законів США (иітіесі 8(аіе Соде Аппоіаіесі), який представляє со­бою систематизований збірник. Ці норми права зо­бов'язують банки належним чином вести облік документів по рахунках клієнтів і повідомляти про угоди, які переви­щують суму в 10 тис. доларів.4 У світі є група країн де охорона банківської інформації розглядається як одна з самих важливих задач банківського права, а тому отримати які-небудь відомості з банку прак­тично неможливо. Відомо, що в Швейцарії, князівстві Ліх­тенштейн, Австрії та Люксембурзі правовими актами пере­дбачається видача банківської інформації у випадку вчи­нення злочину, а необгрунтована передача такої інформації тягне за собою суворе кримінальне покарання банківських службовців (до 20 років позбавлення волі).5 Гросман Р. К. Как вести де.іа с банками- М.: Международньїе отношения, 1996.-С. 59. |*Го*ЬД ВапкгесЬі. МипсЬсл, 1994-С. 19. 4 УапітікгД. П. Осваиваем баншвское дело- М.: Юнити, 1996-С. 97. ПошароА. М.. ПассетЖ. Г, Злшс К. X.. Дейми Ж. П Банковское право' США.- М.: Университет. Прогресе, 1992,- С. 547. Гросман ?. К. Как вести дела с банками.- М.: Меж дународнне отношенн», 1996.-С. 68. 48 У більшості країн ближнього зарубіжжя ця проблема вирішується практично так само як в Україні й Росії.1 Інформацію про рахунки за межами України і арешт грошей на них, за дорученням українських судів, можна проводити в процесі розгляду справи в порядку виконання окремих процесуальних дій. Ці дії виконуються відповідно до двосторонніх договорів про правову допомогу або від­повідно до Гаазької конвенції з питань цивільного процесу 1954 р., Конвенції про отримання за кордоном доказів по цивільних і торгових справах 1970 р. і Конвенції про між­народний доступ до правосуддя 1980 р. Загальне правило для України складається з того, що передача судового доручення для використання за кордо­ном виконується через Міністерство юстиції України і Мі­ністерство закордонних справ України.2 Існують також угоди про правову допомогу з рядом країн світу.3 Направлення доручень в межах СНД виконується через центральні органи судової влади у відповідності з багато­сторонньою конвенцією від 22 січня 1993 р.4 Сьогодні йде активний процес розробки механізму пра­вового забезпечення міжнародно-правової діяльності. Над даною проблемою працюють фахівці різних галузей знань: юристи і економісти, фінансисти і підприємці.5 В цілому виконання на території іншої держави рішень українських судів можливе за умови, що таке рішення вступило в законну силу, а при його винесенні виконані процесуальні права особи стосовно якої винесене рішен­ня. Опепник О. М. Основи банковского права.- Москва, Юристі, 1997.- Биленчук П. Д. Еркенов С. £., Кофанов А. В. Транснациональная престул-ность: состояние и трансформация: Учебное пособие/Под ред. Акад. П. Д. Билен-чука- К.: Атика, 1999.-272 с. 4 Правові основи міжнародної діяльності МВС України,- Київ, 1997. Т. 1-2. Олепник О. М. Основи банковского права.- Москва,: Юристі., 1997.-С. 237. 3 Україна на міжнародній арені. (Книга 1-2).- Київ, Юрінком Інтер, 1998,-736 с; Україна в міжнародно-правових відносинах. - Київ, Юрінком, 1996- Вогуславский М. М. Международное частное право.- М.: Международньїе (л-ношения, 1994.- С. 384. 49