4.5. Організація ф’ючерсної торгівлі на Київській універсальній біржі

В Україні торгівля ф’ючерсними контрактами здійснюється на Київській універсальній біржі (КУБ). Планується організація ф’ючерсного ринку на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ), що дає надії на активізацію ф’ючерсної торгівлі у країні.

На КУБ провадиться торгівля ф’ючерсними контрактами на іноземну валюту — долар США, німецьку марку, російський рубль, а також ф’ючерсами на облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Стандартна номінальна вартість контрактів становить $ 1000, DM 1000, 5000000 руб. та 10 облігацій ОВДП. Найактивніша торгівля спостерігається контрактами на американські долари. Торгівля ф’ючерсами на ОВДП дещо ускладнюється внаслідок різних рівнів доходності та строків погашення облігацій різних аукціонів, а також через проблеми з оподаткуванням доходів від ОВДП на первинному та вторинному ринках.

Ф’ючерси на іноземну валюту оцінюються згідно з основним валютним курсом. Система ціноутворення ф’ючерсного ринку паралельна валютному ринку і ціни валют у контрактах вказуються в національній валюті України. Це означає, що на КУБ ф’ючерси котируються в європейських (непрямих) котируваннях, тоді як на міжнародних ф’ючерс­них біржах прийнято оцінювати валюти в контрактах, виходячи з кількості доларів на одиницю іншої валюти (американські котирування).

Терміни дії ф’ючерсних контрактів на КУБ закінчуються щомісяця, а не щокварталу, як на міжнародних біржах. Торгівля відбувається ф’ючерсними контрактами з усіма місяцями виконання в межах року, але не більш ніж на 12 місяців уперед. Місяці виконання встановлюються Розрахунковою палатою КУБ залежно від попиту та пропозиції. У 1997 році на біржі відбулися торги ф’ючерсами з термінами виконання на 6 місяців уперед.

Мінімальні зміни ціни ф’ючерсів у процесі торгів — крок ціни — встановлюються Розрахунковою палатою. Для ф’ючерсів на долар США в даний час крок ціни (тік) дорівнює 0,0001 гривні (0,01 копійки) в розрахунку на один долар. Наприклад, якщо ціна контракту змінилася від 1.8563 до 1.8518, то зміни ціни становитимуть 45 тіків, що в грошовому вираженні дорівнюватиме 4,5 грн на один контракт (0,0001 · 45 · 1000 = 4,5). Зміни ціни розраховуються як різниця між ціною відкриття торгової сесії та котирувальною ціною, що визначається при закритті сесії для кожного виду та кожного місяця виконання контракту.

Кліринг проводиться Розрахунковою палатою КУБ після закінчення кожної торгової сесії перерахунком варіаційної маржі з рахунку сторони, яка програла, на рахунок сторони, що виграла. Виконання всіх ф’ючерсних контрактів гарантоване Розрахунковою палатою.

Брати участь у ф’ючерсній торгівлі можуть будь-які юридичні та фізичні особи через Розрахункові фірми, які є учасниками Розрахункової палати КУБ. Для проведення ф’ючерсних операцій потрібно відкрити клієнтський рахунок у Розрахунковій фірмі, на який вносяться кошти, необхідні для проведення операцій. Допустимий мінімум грошових коштів на рахунку визначається величиною початкової та додаткової маржі, необхідної для забезпечення всіх відкритих позицій клієнта. Розмір маржі в розрахунку на одну відкриту позицію становить 2–5% номінальної вартості контракту і встановлюється Розрахунковою палатою. У 1997 році і початкова, і додаткова маржа становили 60 грн. В якості 40% початкової маржі можуть бути прийняті ОВДП за середньозваженою ціною їх аукціону після укладення договору застави між Розрахунковою фірмою та Розрахунковою палатою.

Додаткова маржа є фінансовим підкріпленням початкової маржі і вноситься клієнтами на підставі розпорядження Розрахункової палати в таких випадках: з настанням місяця виконання контракту; за наявності різких коливань цін на ринку, які можуть призвести до дестабілізації системи гарантій ф’ючерсного ринку.

З метою обмеження монополізму клієнтів та забезпечення стабільності ф’ючерсного ринку Розрахунковою палатою встановлюється кількість відкритих позицій на одному рахунку за кожним видом і кожним місяцем виконання контрактів. За кожну відкриту позицію понад ліміт вносяться подвоєні суми маржі. Для контрактів за доларами та рублями цей ліміт становить 300 позицій, для контрактів у німецьких марках — 350 позицій.

Виконання ф’ючерсних контрактів можливе шляхом поставляння (прийняття) реального активу (валюти чи ОВДП), або шляхом списання (зарахування) варіаційної маржі після здійснення офсетної угоди. Оформлення договору купівлі-продажу валюти провадиться Розрахун­ковими фірмами на наступний робочий день після останнього дня торгівлі даним видом контрактів. Перерахунок коштів за договором поставки валютних коштів виконується в триденний період після закриття торгів. Далі на підставі повідомлень уповноважених банків про перерахування валюти позиції продавця і покупця закриваються. За кожний ф’ючерсний контракт клієнтами сплачується біржовий збір в розмірі 50 коп.

Торги ф’ючерсами відбуваються в залі КУБ з голосу з використанням електронного табло, де фіксуються усні заявки брокерів на купівлю чи продаж контрактів. Укладення угоди фіксується біржовим маклером у протоколі торгової сесії.

Розрахункова палата біржі відкрита для вступу нових учасників, якими можуть стати будь-які юридичні особи. Учасники повинні мати брокерське місце на біржі або бути акціонерами КУБ та сплатити організаційний внесок в Розрахункову палату. Учасники Розрахункової палати біржі називаються Розрахунковими фірмами і мають право брати участь у ф’ючерсних торгах від власного імені та за дорученням клієнтів. Розрахункова палата біржі і Розрахункові фірми несуть солідарну відповідальність за функціону­вання системи гарантованого виконання ф’ючерсних контрактів.

Діаграма, що унаочнює обсяг ф’ючерсних торгів на КУБ у січні 1997 року за контрактами на долар США та ОВДП за місяцями виконання з січня по червень зображена на мал. 4.1. Найбільша кількість ф’ючерсів, що продавались і купувались на торгах, спостерігалась з виконанням у лютому.

графік зміни цін на червневі та липневі ф’ючерси за доларом США, а також графік спот-курсу долара США на УМВБ протягом періоду з 09.01.97 по 15.05.97 подано на мал 4.2. З наведених графіків видно, що базис протягом даного періоду часу значно змінювався від 0,17 грн. (2.0600 — 1.8900) 21.01.97 до 0.0002 грн. 24.03.97, іноді базис дорівнював нулю. Загалом в період березень-травень ф’ючерсний та спот-курс були досить близькі і змінювалися майже паралельно.

Період січень-лютий характеризувався різкими змінами цін на долар. У січні спот-курс сягнув на рівень 2.0500 грн. за долар з наступним падінням курсу долара до 1.7600 грн. за долар, яке відбулося 20.02.97. У цих умовах учасники ф’ючерсних торгів, які 16.01.97 відкрили короткі позиції за червневими ф’ючерсами за ціною грн 2.0500/$ 1, а 20.02 закрили позиції (ціна грн. 1.7700/$ 1), змогли отримати прибуток в розмірі 280 грн. на один ф’ючерсний контракт, що становило 159 дол. за курсом УМВБ.

Необхідність розвитку внутрішнього ф’ючерсного ринку в Україні зумовлена такими основними причинами. По-перше, на міжнародних ф’ючерсних ринках не існує таких типів контрактів, які б відповідали потребам українських хеджерів. Суми коштів, якими оперують вітчизняні виробники та банки, значно менші за суми, з якими працюють на міжнародних ринках. Ф’ючерсний контракт стандартної номінальної вартості 1000000 дол. США не може бути використаний як інструмент хеджування ризику для суми в кілька тисяч доларів, як того потребують українські банки чи компанії. Для хеджування валютного ризику необхідно, щоб однією з валют контракту була базова валюта учасника ринку. Для вітчизняних виробників базовою валютою є гривня, а ф’ючерсних контрактів, в яких однією з валют була б гривня, досі на міжнародних ринках не існує. Процес хеджування відсоткового ризику можливий лише в разі, коли в основу ціноутворення фінансового інструменту та ф’ючерсного контракту покладено одну й ту саму ставку. На українському фінансовому ринку ціна фінансових активів базується на внутрішніх ставках та рівнях доходності, таких як ставка рефінансування НБУ, рівень доходності ОВДП і т.ін. Відповідних типів ф’ючерсних контрактів на міжнародних ринках не створено, що й не дозволяє використовувати ці ринки для хеджування “внутрішніх” фінансових ризиків.

Друга причина полягає в обмеженні доступу українських хеджерів на міжнародні ф’ючерсні ринки. Формально ф’ючерсні біржі є загальнодос­тупними, проте для проведення операцій необхідно знайти брокера, який погодився б працювати з даним клієнтом. Для українських учасників ринку пошук брокера може бути проблематичним. Більшість із них є новими учасниками для міжнародних ринків, які не мають кредитних рейтингів та відповідної репутації. Тому з українськими компаніями чи банками пов’язується вищий рівень ризику, ніж з іншими учасниками міжнародних ринків. З огляду на це брокер може вимагати підвищення рівня гарантованих внесків або наявності урядових гарантій, що значно збільшить фінансові витрати з проведення ф’ючерсних операцій.

Тому створення і активізація власного ф’ючерсного ринку, який відповідав би потребам і можливостям вітчизняних виробників, є найбільш реальним та перспективним напрямком розвитку фінансових ринків в Україні. У майбутньому такий ринок може інтегруватися в міжнародну систему ф’ючерсної торгівлі.