Суб’єктивна та об’єктивна імовірність страхування
Необхідність страхового захисту викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов’язані з певними ризиками. Ризики — можлива небезпека втрат, зумовлена певними природними явищами (землетруси, наводки, засуха тощо), випадковими подіями техніко-технологічного характеру (пожежа, аварії, вибухи тощо), кримінальними явищами (крадіжки, розбійницькі напади, шахрайство тощо) та явищами суто економічного характеру, різноманітність котрих досить стрімко зростає у зв’язку із поглибленням суспільного поділу праці, розвитком кредитної системи (порушення ритмічності поставок, кризи неплатежу, інфляція тощо).
Стан незвичайності може виникнути в кожній суспільно – економічній ситуації, якщо попередньо неможливо виявити причинно – наслідковий зв’язок між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Незвичайність породжується незнанням, не усвідомленням кінцевого результату. Така невизначеність здебільшого зумовлюється суб’єктивним сприйняттям реальних явищ.
Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має застосування, а тому його зміст потребує об’єктивного визначення. Під підприємницькими ризиками розуміють такі, що виникають при будь - яких видах підприємницької діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно - грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково - технічних проектів. Підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів. Окрім цього, можливі значні фінансові втрати через зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим робітникам внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.
Поняття ризику пов’язується з розумінням небезпеки, загрози, ненадійності, азарту, невизначеності, непевності, збитку. На думку дослідників, термін “ризик” є звульгаризованою формою латинського слова “resecum”, яке означає скелю або небезпеку та інші можливі негативні наслідки зіткнення з прибережною скелею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім. В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення суті та змісту поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю. Отже, необхідний перехід від суб’єктивно визначеної непевності до об’єктивного поняття ризику, який базується на непевності. Єдиним способом такого переходу є оцінка непевності кількісними методами і надання їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнана лише така невизначеність, яку можна оцінити в кількісних параметрах.
Вимірювання невизначених величин найточніше здійснюється розрахунком показників імовірності їх появи. Ця ймовірність має ту характерну рису, що вона одночасно враховує дві взаємодоповнювані випадковості як два необхідні компоненти загальної оцінки:
а) частоту настання події щодо місця та часу;
б) величину збитку, тобто величину від’ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.
Отже, показник ризику за своїм змістом — це не лише імовірність появи непевної події, але й імовірність настання негативного результату.
Залежно від наявних можливостей розрахункової бази, а також характеру випадкових явищ, визначаються імовірності кількох типів:
а) імовірність математична (апріорна);
б) імовірність статистична (апостеріорна);
в) імовірність експертна (естиматична).
Математична ймовірність обчислюється як відношення кількості ситуацій, при яких випадок настав, до кількості ситуацій, при яких можлива поява такого випадку, за умови, що всі випадки можуть настати з однаковою ймовірністю і що вони взаємонезалежні. Цей тип розрахунку ймовірності має обмежене застосування через рідкісну появу подібних ситуацій. Статистична ймовірність — це відносна частота появи випадку певного виду в сукупності всіх можливих випадків. Обчислення такої ймовірності ґрунтується на законі великих чисел і застосовується найчастіше завдяки практичній доступності, передусім у економічній сфері, та достатній об'єктивності обчислених значень імовірності. Визначення експертної імовірності має здебільшого вимушений характер через брак необхідної математично - статистичної інформації про випадкові події. Експертне оцінювання провадиться на підставі об’єктивних фактів, знань та суб’єктивних відчуттів експертами реальної ситуації. Незважаючи на деяку обмеженість результативних можливостей методу експертного оцінювання, його застосування в економічній сфері є доволі широким. Отже, виходячи з ситуації непевності, визначити ризик та його ступінь можна лише за допомогою одного з можливих методів обчислення ймовірності настання негативних наслідків від непевних подій. Якщо цього зробити не вдається, то результат лишається на рівні непевності або повертається до цього рівня. Постійне відношення ризику до непевності ілюструє рисунок 1.
Рисунок 1 – Відношення ризику до непевності
Негативним результатом появи непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, яку планувалося досягти у процесі ефективної господарської діяльності. Виходячи з цієї передумови, можна стверджувати: ризик — це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події щодо майнового інтересу членів суспільства.
Зауважимо, що поряд із суто науковим існує інтуїтивне, побутове визначення ризику, коли він пов’язується з відчуттям небезпеки:
• ризик як “дамоклів меч”;
• ризик як удар долі;
• ризик як виклик власним силам;
• ризик як гра;
• ризик як ранній індикатор небезпеки.
Теоретичну та методологічну базу досліджень ризику, обчислень імовірності настання втрат та збитків становить так звана теорія ризику. Як наукова галузь ця теорія міститься у двох сферах: в одній вона являє собою спеціальну частину прикладної математики — стохастику, завданням якої є обчислення ймовірностей, а в іншій сфері є спеціальною економічною дисципліною, що вивчає економічний зміст втрат і збитків, які виникають з певною ймовірністю, та методику їх уникнення.
У страховій теорії та практиці поняттям ризику часто охоплюється не лише ймовірність появи непевних подій та збитків, а й самі події та об’єкти, на які вони чинять негативний вплив — носії ризику. У другому визначенні – як застрахована особа або предмет. При цьому поняття ризику у значенні кількісної міри непевності застосовується передусім теоретиками в наукових дослідженнях, а предметне визначення ризику переважає у спілкуванні практиків - страховиків.
Прояв різноманітних ризиків у всіх сферах суспільно - економічного життя зумовлює необхідність їх видової класифікації з метою застосування щодо них системного аналізу та прийняття раціональних управлінських рішень.
- Плани лекційних занять Частина 1. Місце і роль страхування в суспільстві
- Тема 1. Еволюція страхування й базування витоків страхування (2 год.)
- Страхування і страховий захист
- Страхування як одна з найдавніших категорій суспільних відносин
- Страхування як економічна категорія
- 4. Місце страхування в системі грошових відносин
- Тема 2. Функції, принципи та класифікації страхування (4 год.)
- Страхова діяльність як вид підприємницької діяльності
- Системи страхування
- 2.3. Функції та принципи страхування
- Франшиза: умовна та безумовна. Призначення франшизи
- Тема 3. Страхові ризики, їх класифікація, тарифи (4 год.)
- Суб’єктивна та об’єктивна імовірність страхування
- Страховий ризик і метод його визначення та оцінка. Управління ризиком у страхуванні
- Страховий випадок. Страхова подія. Збиток
- Правила страхування та актуарні розрахунки
- Страховик зобов’язаний:
- Страхувальник зобов’язаний:
- Страховий тариф і математичні основи обчислення тарифних ставок
- Класифікація страхових ризиків. Страхові і нестрахові
- Класифікація страхових ризиків
- Частина 2. Складові страхового процесу
- Тема 4. Суб’єкти страхового процесу. Їх взаємозв’язок і роль
- Суб’єкти страхового процесу: страховики, страхувальники, посередники, орган державного нагляду за страховою діяльністю
- Страховий ринок і його організаційна структура
- Необхідність регулювання страхової діяльності. Методи регулювання
- Статистична та бухгалтерська звітність страховиків
- Оподаткування доходів страховика, отриманих від інших видів діяльності, проводиться наступним чином. Джерелами інших (відмінних від страхування) доходів страховика є наступні:
- Світовий страховий ринок. Проблеми розвитку страхового ринку в Україні
- Тема 5. Об’єкти страхування: особистого, майнового, відповідальності (6 год.)
- Особисте страхування і його різновидності. Визначення, критерії відношення до різновидності. Страхові та нестрахові події. Параметри укладання договору страхування
- Майнове страхування: його значення, стан та розвиток в Україні. Порядок укладання договорів страхування: види і критерії відносин до виду
- Страхування відповідальності: необхідність та особливості страхування. Види страхування відповідальності, об’єкти страхування
- Тема 6. Перестрахування й співстрахування. Інвестиційна та господарська діяльність страховика (4 год.)
- Необхідність та сутність перестрахування
- Співстрахування і практика його використання
- Особливості економічної діяльності страховика
- Доходи, витрати і прибуток страховика
- Інвестиційна і господарська діяльність страхових компаній