2. Характеристика середовища функціонування товарної біржі

біржа оптовий ринок торг

Відносини біржі і держави у різних країнах будувалися по-різному. У Європі біржі з самого початку знаходилися під контролем держави, яка визначала їх діяльність. При надмірній спекуляції і маніпулюванні цінами уряди певних країн просто закривали біржі. Так було в Німеччині у 1896 р. і в Австрії у 1903 p., коли була заборонена біржова торгівля зерновими і олійним насінням (але продовжували укладатися угоди на біржах цукру, кави, бавовни, кольорових металів), в Індії, де в 1960-ті роки були закриті біржі бавовни, джуту, олії та олійного насіння.

В міру становлення українського біржового ринку формується і налагоджується система його регулювання. На нашу думку, нормативно-правове регулювання діяльності біржової діяльності є ключовим і визначальним елементом внутрішнього середовища по відношенню до товарних бірж.

Отже,для залучення до біржової торгівлі великої кількості як продавців, так і покупців необхідний певний механізм, який забезпечував би дотримання інтересів усіх її учасників. Вони повинні бути впевнені у тому, що ризик, повязаний з їх участю у торгах, зведений до мінімуму. Регулювання біржової діяльності являє собою певне упорядкування діяльності бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог [1].

Розвиток біржової діяльності має два історичних напрямки:

- регулювання з боку держави (державне регулювання);

- регулювання з боку бірж й інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку).

Зарубіжний досвід свідчить, що державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів:

- суспільної корисності;

- гласності й відкритості біржових торгів;

- довіри;

- саморегулювання;

- гарантії прав учасників біржової торгівлі.

Досвід країн ринкової економіки свідчить про досить тісну взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладені обовязки забезпечення ринку і біржової торгівлі законодавчою базою, що дає змогу відпрацювати і встановити єдині правила для всіх субєктів, які беруть участь в економічному процесі [11].

Загальновизнаним є те, що законодавче поле біржової діяльності створюється перш за все не для професійних посередників, а для їх клієнтів, які довіряють їм право на свій товар, і прагнуть мати надійні гарантії.

Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності, через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та інші заходи.

В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки започатковувалось при відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Однак і нині законодавче поле є недостатнім для розвитку бірж. Біржова діяльність грунтується в основному на загальному законодавчому полі розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому.

Державне регулювання біржової діяльності розпочинається з розробки та прийняття для неї єдиної правової основи. Біржова торгівля в Україні відроджувалася за відсутності спеціальних законів, тому в біржовій діяльності використовувалися переважно підзаконні акти. Відставання законотворення від потреб регулювання товарного і фондового ринків нині часто цілком обєктивний процес, оскільки, по-перше, відсутня стабільна практика функціонування товарних і фондових ринків; по-друге, хоча становлення біржової торгівлі в Україні перебуває під впливом історичного досвіду Англії, країн континентальної Європи і США, своєрідність становища вітчизняного біржового ринку не дозволяє прямого запозичення зарубіжного законодавства, а вимагає своєрідної адаптації.

Біржове законодавство - це система законів, які регулюють торгівлю на біржах. Основне завдання - запобігання маніпулюванню цінами, захист інтересів невеликих фірм і спекулянтів. Законодавче регулювання біржової торгівлі помітно посилилося в останні 20 років. Раніше у багатьох країнах біржова торгівля регулювалася переважно нормами і правилами, які розробляються самими біржами. Сьогодні більшість країн має своє законодавство з біржової торгівлі, але, як правило, воно містить найбільш загальні положення, які регулюють діяльність бірж. Розробка правової основи регулювання біржової діяльності в Україні базувалася на законах, постановах, положеннях і указах, які забезпечували перехід від командно-адміністративної системи управління економікою до ринкової. Серед правових документів того часу передусім необхідно відмітити наступні.

Основи цивільного законодавства. Вони є фундаментом для розробки норм й інститутів цивільного права, які необхідні для функціонування ринкової економіки, визначають організаційно-правову структуру ринку, відповідають на фундаментальні питання ринку, хто і як діє на ньому.

Головними субєктами підприємницької діяльності визначені господарські товариства і товариства, які взаємодіють на базі укладених господарських договорів [8].

Закон України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991р. Цей Закон визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України [32].

Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" вiд 23.02.2006 № 3480-IV. Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів на території України [33].

Для регулювання фондового ринку і координації діяльності його учасників в Україні створена Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, в якій працюють представники Міністерства фінансів України, Нацбанку України, Антимонопольного Комітету і т. д.

Однак сьогодні це законодавче поле не тільки не задовольняє, а в багатьох напрямах і стримує біржову діяльність. Виникає необхідність розробки гнучкої законодавчої системи стосовно біржової діяльності.

У звязку з цим першочерговою, на наш погляд, має бути реалізація законодавчих заходів щодо:

- сертифікації товарних бірж, які визначатимуть порядок видачі, скасування і призупинення дії сертифікату на право біржової торгівлі, а також критерії на право його одержання:

- запровадження на товарних біржах додатково до існуючих інших видів угод з торгівлі реальним товаром. Перш за все це так звані "угоди з умовою", "бартерні угоди" тощо.

Держава регулює діяльність бірж за допомогою законодавства. Це регулювання включає різні заходи адміністративного і економічного характеру, визначає насамперед організаційну та управлінську структури, порядок і принципи функціонування біржових інститутів [14].

На території країни дозволено працювати тільки тим біржам, які отримали ліцензію органів влади. Для її отримання необхідно враховувати наступні вимоги:

- по-перше, повинна бути юридичною особою і діяти на ринку професіонально, тобто її діяльність як інфраструктурного елементу повинна бути винятковою;

- по-друге, в штаті повинні бути професіонали, які мають кваліфікаційний атестат фахівця біржової роботи.

Більшість бірж за кордоном, зокрема Токійська фондова біржа, вимагає від своїх працівників спеціального навчання, яке організовується цими ж біржами [23].

Державні органи мають право контролювати діяльність бірж на предмет виконання правил і положень про порядок ведення торгів. Держава, як один з найбільших емітентів і активний учасник ринку цінних паперів, зацікавлена в необхідних умовах обігу цінних паперів, визначенні їх ринкової вартості, поширенні надійної інформації про ціни на ринку цінних паперів, забезпеченні технікою біржових залів, наданні біржам сучасних ліній комунікацій, в тому числі супутникового звязку.

Державні органи на основі чинного законодавства контролюють фінансову діяльність бірж. Біржа не має права виступати як інвестор, тобто вкладати кошти у діяльність, що не передбачена біржовим законодавством, випускати цінні папери (за винятком власних акцій).

Членами біржі, зокрема фондової, можуть бути державні, муніципальні підприємства, а також державні виконавчі органи, які володіють майном. Одним із завдань цих організацій є здійснення операцій з акціями та іншими цінними паперами, зокрема, з облігаціями, які належать державі.

Допустима фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок:

- продажу акцій самої біржі, які дають право стати членами біржі;

- регулярних внесків членів біржі;

- біржових зборів від кожної угоди, що укладена на фондовій біржі;

- проведення експертиз і реалізації інформації.

При цьому державним органам, які регулюють діяльність бірж, необхідна інформація як про самі біржі, так і про їх фінансові результати.

В цьому аспекті зазначимо, що кількість товарних бірж коливалася протягом останнього року.

Таблиця 2.1

Кількість бірж в Україні [41]

При цьому зауважимо, що на 1 січня 2010 року в Україні зареєстровано 493 біржі. Практичну діяльність здійснювали 337 бірж, серед них універсальних, товарно-сировинних і товарних - 289 бірж, нерухомості - 19, агропромислових - 18, фондових бірж та їхніх філій - 10, а також одна валютна біржа. Тобто кількість бірж зросла, це свідчить про суттєві темпи розвитку оптового ринку.

Найбільший обсяг угод було укладено на товарно-сировинних і товарних біржах (41,5%), агропромислових (35,4%) і універсальних (18,8%) біржах, на фондових біржах та їх філіях обсяг становив 4,3% загального обсягу біржових угод.

Коефіцієнт ліквідності укладених угод (співвідношення обсягів укладених угод до обсягів пропозицій) становив 97,7%. Найбільший коефіцієнт ліквідності спостерігався на товарно-сировинних і товарних біржах (100%), універсальних (98,4%) та агропромислових (93,9%) біржах, тоді як на фондових біржах та їхніх філіях - 73,1% [41].

У 2010 р. із загальних обсягів укладених угод на торгівлю продукцією рослинництва припадало 54,2% (26,2 млрд.грн.), паливом - 23,2% (11,2 млрд.грн.), продукцією тваринництва - 12,3% (5,9 млрд.грн.), на операції з продажу цінних паперів - 4,4% (2,2 млрд.грн) (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура оптового ринку в 2010 р., млрд. грн. [41]

Порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги укладених угод з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції збільшились у 4,5 раза, нерухомості - на 73,3%, палива - на 72,8%, цінних паперів - на 49,4%, лісоматеріалів листяних і хвойних порід - на 44,6%, тоді як обсяги укладених угод з купівлі-продажу продуктів харчування зменшились на 37,8%, транспортних засобів - на 13,4%.

Біржова діяльність поширена на усі регіони України, разом з тим, на біржах, що діють у пяти регіонах України, було укладено майже 93% усіх біржових угод. Найбільша частка угод припадала на біржі м. Києва (52,9%), Полтавської (17,6%), Миколаївської (9,4%), Київської (7,7%) та Дніпропетровської (4,9%) областей.

Рис. 2.2. географічна структура оптового ринку в 2010 р. [41]

Біржова торгівля продукцією і товарами за 2010 р. представлена, в основному, спотовим ринком (укладання угод на реальний товар з негайною поставкою). На умовах спотових угод було укладено 70,5% усіх біржових угод. У структурі цих угод найбільша частка припадала на угоди з продукції рослинництва (37,2%), палива (32,8%) та продукції тваринництва (17,4%). Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) становили 29,3%. Найбільша частка їх припадала на угоди з продукції рослинництва (95,5%).