3. Перспективи розвитку фондового ринку в Україні

3.1 Тенденції розвитку фондового ринку в Україні

З дня прийняття в 1991 році Закону України "Про цінні папери та фондову біржу " бере свій початок історія розвитку українського фондового ринку.

Національний фондовий ринок в останні роки зробив помітний крок вперед, що свідчить про його важливу роль у реформуванні економіки країни. Фондовий ринок як сегмент фінансового ринку, став потужним механізмом у розподілі, перерозподілі та мобілізації фінансових ресурсів для динамічного розвитку економіки. Фондовий ринок сприяє накопиченню інвестиційного капіталу у виробничій та соціальній сферах.

Відповідно до Концепції функціонування й розвитку фондового ринку України, прийнятої в 1995 році Верховною Радою, утворення й розвиток нашого фондового ринку має базуватися на таких принципах:

· Соціальна справедливість

· Надійність захисту інвесторів

· Урегульованість

· Контрольованість

· Ефективність

· Правове впорядкування

· Прозорість, відкритість

· Конкурентність

Варто враховувати, що ця Концепція не є законом, який встановлює чіткі правила функціонування фондового ринку й регулювання дій його учасників, це лише орієнтир для наступної розробки відповідних законодавчих актів. Всі ці норми й міжнародні правила не знайшли достатнього розвитку й за станом на кінець 2005 року фондовий ринок України можна характеризувати в такий спосіб:

1. Операції з цінними паперами мають невелику вагу проводяться на позабіржовому ринку. У звязку з цим більшість акцій недостатньо ліквідні. Багато учасників ринку мають переважну спрямованість на одержання спекулятивного доходу й не виявляють інтересу до довгострокових укладень.

2. Макроекономічні показники ринк ще обмежені, біржовий ринок настільки не розвинений, що його поки що не можна порівняти навіть із ринками деяких країн, що розвиваються, і країн Східної Європи. Емітенти недостатньо зацікавлені у виході на відкриті ринки капіталів, прагнуть утримувати великі пакети акцій у своїй власності, не враховують перспективності й можливостей ринку з мобілізації капіталів.

3. Матеріальна база ринку, його інфраструктура й необхідні інститути одержали достатній розвиток, але часто використовуються недостатньо ефективно або з порушенням чинних норм.

4. Роль держави у регулюванні ринку поки ще не реалізована в необхідному обсязі, хоча Комісія з цінних паперів активно й досить успішно займається розробкою нового законодавства. Є певні прогалини й протиріччя в нормативно-правовій базі фондового ринку, держава іноді не в змозі оперативно й результативно впливати на поточні процеси.

5. Діяльність на українському ринку цінних паперів відрізняється високим ступенем усіх ризиків. Часто складно виконати перереєстрацію акцій на нового власника, не завжди легко врегулювати розрахунки, визначається високий рівень криміналізації.

6. Розвитку фондового ринку перешкоджає високий рівень інфляції, загальне падіння виробництва. Емітенти не можуть забезпечити, а іноді не хочуть, виплату дивідендів на вкладений капітал.

7. України ознайомилася зі значним масштабами грюндерства (ажіотажне заснування нових дутих компаній, акціонерних товариств, які через якийсь час лопаються або просто зникають разом із вкладеними коштами вкладників або акціонерів). Через ці компанії пограбовані сотні тисяч людей, зникла довіра, ринок має нестабільний характер. Керівники багатьох компаній зацікавлені власних доходах, не поважають права невеликих акціонерів. Наслідки цього дотепер не вдалося приборкати.

8. Бракує достовірної інформації про ринок цінних паперів, про фактичні операції, їх обсяги.

9. Учасникам ринку бракує досвідченого персоналу. Внаслідок багато компаній своєю роботою не можуть заслужити довіру інвесторів.

10. Відсутність вільних коштів у інвесторів призводить до недостатнього попиту. На ринку немає умов для проведення короткострокових спекулятивних операцій.

11. Фондовий ринок поки не може повною мірою виконувати своє основне призначення з ефективного перерозподілу грошових ресурсів, в основному йде перерозподіл власності або створення нових фінансових компаній, що не володіють до емісії в достатніх обсягах реальними активами і, як наслідок, швидко зникають з ринку.

12. Дефіцит державного бюджету приводив до необхідності розширення ринку державних облігацій з їх порівняно високою прибутковістю, що скорочувало реальні інвестиції в цінні папери і виробництво. До чого це призвело, показали події на українському ринку державних облігацій у другій половин 1998 року - на початку 1999 року. За станом на 2006 рік ситуація змінилася, серйозних емісій державних облігацій немає.

13.Відомо, що масова приватизація може бути стимулом для економічних перетворень, базою для широкого розвитку фондового ринку. Однак у нашій країні цього поки не відбулося. Кількісні перетворення ще не переросли в якісні.

14. Акціонерні товариства мають можливість ухвалювати на загальних зборах акціонерів рішення, які призводять до дискримінації або збитків меншості акціонерів; відсутні адміністративна й кримінальна відповідальність перших осіб емітентів у випадках серйозних порушень прав акціонерів.

15. Не достатньо відрегульоване оподатковування деяких операцій з цінними паперами.

16. Верховна Рада надто повільно ухвалює нові фондові закони.

17. Експерти відзначають високий рівень політичних ризиків і повязаний із цим відтік капіталів, низький рівень іноземних інвестицій.

Все це перешкоджає повномасштабному розвитку фондового ринку в нашій країні, й важко прогнозувати реальні строки становлення цього ринку.