Вступ

Банківська таємниця - надзвичайно важливий елемент, під впливом якого корегуються відносини між робітниками банківської сфери. Закріплений законом обовязок банку щодо збереження таємниці, на думку багатьох науковців є частиною державної системи захисту інформаційного суверенітету України [4].

Необхідною умовою нормального функціонування комерційних банків є збереження банківської таємниці. В законодавстві передбачено право банків на збереження таємниці операцій, рахунків та вкладів своїх клієнтів і кореспондентів та визначено ті підстави, за якими інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка місить банківську таємницю, може бути розкрита банками [2].

Враховуючи те, що в ринкових умовах основним рушієм прогресу є конкуренція, а остання спрямована на створення умов для збільшення прибутку, банківська таємниця за певних обставин стає обєктом посягання конкурентів. У такому разі інформаційні обєкти мають бути достатньо захищені з тим, щоб виключити можливість несанкціонованого доступу до них для незаконного використання отриманої інформації.

Слід визначити, що сьогодні існують потужні системи несанкціонованого збору інформації, високоефективні злочинні технічні засоби і фахівці, які якісно та професійно їх застосовують. Діяльність, яка повязана з несанкціонованим збором інформації, розкриттям промислових та комерційних таємниць має назву промислового шпигунства. Воно стало розвинутою системою за 5-10 років розвитку ринкових відносин у нашій державі. Ця злочинна система проникла практично в усі сфери діяльності людей [4].

Особливо це ствердження відноситься до банківської сфери, тому можна стверджувати, що робота присвячена рішенню актуальної проблеми.