3. Аналіз тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні

Головними передумовами становлення ринку цінних паперів в Україні є:

- масштабна приватизація і повязаний з нею масовий випуск цінних паперів;

- створення і діяльність комерційних утворень, які залучають кошти на акціонерній основі;

- розширення практики акумуляції коштів через боргові цінні папери загальнодержавними та муніципальними органами;

- використання підприємствами і регіонами облігаційних позик, які є більш дешевим видом ресурсів порівняно з банківськими кредитами;

- поява похідних цінних паперів у процесі розвитку національних ринків товарів, послуг, нерухомості;

- використання цінних паперів у міжнародних взаєморозрахунках, доступ до міжнародних ринків капіталу;

- швидке становлення інфраструктури фондового ринку, покращання його технологічної бази;

- динамічний розвиток і усталена мотивація професійних учасників ринку цінних паперів.

Процес розвитку ринку цінних паперів стимулюють наступні фактори:

- активна приватизація;

- діяльність державних інститутів, спрямована на збільшення обсягів ринку облігацій внутрішньої державної позики та вдосконалення його організаційно-економічного механізму;

- створення позабіржової фондової торговельної системи;

- поява інституту незалежних реєстраторів;

- вихід країни на міжнародний ринок капіталів.

До основних тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні можна віднести:

- розширення спектра фондових інструментів, які знаходяться в обігу;

- становлення інфраструктури його обслуговування;

- цілеспрямоване формування адекватної сучасним потребам нормативно-правової бази функціонування фондового ринку.

Початком пожвавлення ситуації на ринку можна вважати другу половину 2007 р., що послугувало поштовхом до позитивних зрушень у 2008-2009 роках. Це зумовлено такими чинниками, поліпшення зовнішньоторговельної конюнктури; активізація протекціоністських заходів.

Зокрема, за даними звітності торговців цінними паперами, впродовж 2008 р. на ринку було укладено 571 532 угоди купівлі-продажу загальним обсягом 68 481,09 млн. грн. Порівняно з 2009 р. кількість угод зменшилася на 70 тис. з одночасним збільшенням загального обсягу в 1,7 рази, що свідчить про збільшення загальної ціни угод із цінними паперами (табл. 1) [8, 186].

Таблиця 1 Динаміка обсягів виконання угод із цінними паперами

Отже, починаючи від 2005 р. обсяги виконаних угод із цінними паперами у вітчизняній валюті постійно збільшуються. Цікавим видається факт, що впродовж 2005-2007 роках обсяг виконаних угод у перерахунку на середньозважений курс НБУ у доларовому еквіваленті становив 4 млрд. із незначним збільшенням з року в рік відношення до ВВП. І лише починаючи від 2006 р. спостерігається тенденція до збільшення обсягу виконаних угод у доларовому еквіваленті та відношення до ВВП. Так, у 2007 р. обсяг виконаних угод становив третину ВВП. Але якщо з 2005 до 2007 р. вартість долара постійно зростала, у 2008 р. вартість долара відносно національної валюти зменшилася.

Таблиця 2. Обсяг виконання угод за видами цінних паперів, млн. грн.

Аналіз показників, вміщених у табл. 2, доводить, що значне збільшення обсягу виконаних угод із цінними паперами у 2008 р. порівняно з 2009 р. відбулося насамперед за рахунок шестиразового збільшення обсягу угод із державними облігаціями.

Рис. 1. Обсяги торгів на ринку цінних паперів за інструментами у 2010 р.

Окремо слід відзначити, що у 2009 р. розпочато формування ринку корпоративних облігацій, який став конкурентом ринку акцій і перетягнув на себе ресурси брокерів. Якщо торги за акціями проводили здебільшого в межах операцій з купівлі-продажу контрольних пакетів або їх акумуляції, то торги з облігацій пройшли доволі успішно. Зростання пропозиції корпоративних облігацій можна пояснити прагненням підприємств отримати альтернативні джерела фінансування, появою різних фінансових схем з використанням облігацій, а також «облігаційним бумом» у сусідній Росії.

Разом із тим, питома вага обсягу угод з акціями у загальному обсязі виконаних угод падає. Акції користуються періодичним попитом, адже процес приватизації й досі триває. Але щойно певна особа або група осіб стає власником або набуває контролю над 70 % статутного фонду емітента, попит на його акції миттєво зникає. Так, у 2007 р. торгівці здійснювали угоди з акціями 3895 емітентів, у 2008 р. -- з акціями 4814 емітентів, у 2009 р. -- з акціями 4254 емітентів, причому акції лише 1802 емітентів торгувалися кожного року [15, 187].

Основними факторами, які сьогодні стримують розвиток ринку цінних паперів, є:

- існуюча податкова нормативна база;

- відсутність активного вторинного ринку;

- нерозвиненість ринку похідних фінансових інструментів;

- звуженість і непрозорість позабіржового ринку.

Незважаючи на всі негативні фактори, український фондовий ринок залишається привабливим обєктом для довгострокових вкладень, тому що він має великий потенціал росту.