1.1 Банківські операції з цінними паперами на фондовому рику
Існує безліч причин того, що підприємства відчувають нестачу грошей і, водночас, є дуже обмежена кількість способів їх залучення. Це в основному отримання позики та запрошення до участі у капіталі підприємства. Отримуючи позику, боржник зобов`язується повернути гроші кредитору разом з платою за користування ними; кредитор при цьому має від підприємства чи посередника певні гарантії щодо своєчасного повернення боргу. За участі у капіталі купується частка майна, котра дає право на отримання доходів від функціонування підприємства, що гарантується можливістю управління останнім.
Крім підприємств, грошей постійно потребує влада, яка має набагато більше способів їх залучення. Однак, зважаючи на те, що прямі фіскальні вилучення мають свої межі, вона теж користується позиками, при цьому на таких самих умовах платності, зверхності та гарантованості, що й інші боржники.
Купівля-продаж позик і часток підприємств відбувається на фінансовому ринку. Зрозуміло, що угода між сторонами підтверджується певними документами - договором купівлі-продажу, кредитним договором тощо. Можуть виникнути обставини (наприклад негайна потреба у готівці), коли кредитор чи власник частки підприємства передає свій борг або пай у майні третій особі, тобто документи, що обслуговують конкретну угоду, можуть "відокремитися" від неї. Ті документи, котрі відокремилися від угоди щодо купівлі-продажу позик або часток підприємств і почали самостійне життя, виконуючи при цьому деякі функції грошей та набуваючи цілком нових властивостей, мають назву цінних паперів.
Безумовно, що грошей потребує і третій суб`єкт ринку - домогосподарства, які залучають їх через позики. Але, оскільки кількість кредиторів окремого домогосподарства обмежена у порівнянні з підприємством чи державою, бо його грошові потреби незрівнянно менші, свої боргові зобов`язання домогосподарства не оформляють як цінні папери, а укладають звичайні позикові угоди окремо з кожним кредитором.
Офіційне тлумачення поняття цінних паперів дає Закон України "Про цінні папери і фондову біржу":
"Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам" [1, с.23].
Цінні папери поділяються на три групи:
1. Пайові цінні папери - тобто ті, що засвідчують участь у акціонерному капіталі, дають власникам право на управління корпорацією, на отримання доходів від її діяльності та одержання частки майна за ліквідації товариства. Емітент таких цінних паперів зобов`язань щодо повернення грошей, інвестованих у його діяльність, не несе.
2. Боргові цінні папери - ті, за якими емітент несе зобов`язання щодо повернення залучених коштів і виплати грошей за користування ними. Інвестор, що володіє такими цінними паперами, не має прав на участь у діяльності емітента.
3. Похідні цінні папери - ті, що зв`язані з обігом пайових і боргових цінних паперів та прав щодо них. Цінні папери обертаються на фінансовому ринку, який забезпечує розподіл грошових коштів між підприємствами, органами влади і домогосподарствами.
Залежно від класифікаційних ознак фінансовий ринок поділяється (рис.1):
на кредитний ринок, що охоплює позичкові відносини і має дві складові: ринок банківських кредитів та ринок боргових цінних паперів;
цінний папір банк операція
валютний ринок, на якому проводяться операції з іноземними валютами;
страховий ринок, що охоплює відносини щодо фінансового переведення індивідуальних ризиків у колективні;
ринок пайових цінних паперів, на якому відбувається торгівля правами власності на окремі частки підприємств.
Рис.1. Місце ринку цінних паперів у структурі фінансового ринку.
Ринок цінних паперів є часткою фінансового ринку, що охоплює відносини, зв`язані з цінними паперами.
Синонімом поняття “ринок цінних паперів" є поняття “фондовий ринок”. Згідно з Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні “ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин” [25, с.34-38].
Ринок цінних паперів є головною сферою акумуляції і розподілу фінансових ресурсів (рис.2).
Рис.2. Структура світового інвестиційного багатства.
Галузева структура торгів в Позабіржової фондової торгівельної системи (ПФТС) наведена в табл.1.
Таблиця 1
Галузева структура торгів в ПФТС за 2009 рік
Галузь |
Обсяг угод, грн. |
Кількість Підприємств |
% від загаль- ного обсягу торгів корпо- ративн. ЦП |
% від загального обсягу торгів |
|
Енергетика |
101 271 921,75 |
9 |
40,76 |
28,534 |
|
Металургія |
55 992 948,27 |
20 |
22,54 |
15,777 |
|
Хімічна |
42 946 523,37 |
8 |
17,29 |
12,101 |
|
Нафтогазова |
22 735 417,94 |
8 |
9,15 |
6,406 |
|
Машинобудування |
11 396 283,28 |
15 |
4,59 |
3,211 |
|
Целюлозно-паперова |
5 066 123,93 |
4 |
2,04 |
1,427 |
|
Харчова |
3 938 614,11 |
7 |
1,59 |
1,110 |
|
Транспорт |
2 029 840,03 |
1 |
0,82 |
0,572 |
|
Сервіс |
1 329 020,60 |
2 |
0,53 |
0,374 |
|
Будівництво |
998 354,94 |
8 |
0,40 |
0,281 |
|
Банки та фінансові Інститути |
727 066,13 |
3 |
0,29 |
0, 205 |
|
ВСЬОГО |
248 432 114,37 |
85 |
100,00 |
69,998 |
.
Як видно з таблиці, 2009 рік став роком стрімкого становлення національного фондового ринку і його центрального сектору торгівельної системи ПФТС. У 2009 році, обсяг угод з цінними паперами в торгівельній системі ПФТС склав 354 911 931,33 грн., що стало на той час рекордом національного фондового ринку за всі роки його функціонування.
Становлення національного ринку цінних паперів України відбувалося за активної участі комерційних банків. А поява небанківських фінансових компаній і брокерських контор на Українській фондовій біржі відбулося значно пізніше. Одним із перших емітентів акцій на українському фондовому ринку були, зокрема, Укрінбанк, “Градобанк” і “ІНКО”. Зараз практично усі банки мають ліцензії на роботу з цінними паперами. Сучасні банки - це універсальні кредитно-фінансові установи, що можуть виконувати функції активного учасника фондового ринку. Це має також законодавче забезпечення. Але поки що банки зосередили увагу на власній емісії, тоді як із цінними паперами інших емітентів не працюють. Комерційні банки сьогодні й далі випускають цінні папери власного боргу. Станом на 01.07.2010 року загальна сума їх становила 258,6 млн. грн., що на 36,3 млн. грн. більше, ніж було на початок звітного року. Найактивніше використовують цей спосіб залучення коштів Приватбанк. На нього припадає 25,3 % (65,4 млн. грн.) від загальної суми цінних паперів власного боргу по всій системі комерційних банків України, на АКБ “Надра” - 18,9 % (48,8 млн. грн.), АППБ “Аваль” - 17,9 % (46,3 млн. грн.), УАКПІБ Промінвестбанк - 15,2 % (39,3 млн. грн.) [56, 122].
Відповідно до Закону України “Про цінні папери і фондову біржу" [1], можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів:
акції;
облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;
облігації підприємств;
казначейські зобов`язання республіки;
сертифікати;
векселі;
приватизаційні папери.
Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує
участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Майно акціонерного товариства відокремлено від майна учасників, останні відповідають за зобов`язаннями товариства тільки власними акціями.
Акціонерні товариства ї найпоширенішою формою ведення великого бізнесу. Це зумовлено перевагами акціонерної форми організації.
Акції можуть бути іменними та на пред`явника, привілейованими та простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило іменних акцій.
Основні права власників акцій:
Право голосу.
Право на участь у прибутках.
Першочергове право на купівлю нових акцій.
Право на активи за ліквідації корпорації.
Право на інспекцію.
Характеристика найбільш фондових ринків світу за вартістю акцій, що обертаються на фондових біржах, наведено в табл.2.
Таблиця 2
Характеристика найбільш фондових ринків світу
Емітент Цінних Паперів |
Ринкова вартість акцій в % номінального обсягу валового національного продукту |
Ринкова вартість компаній, акції яких обертаються на біржі, млрд. дол. |
Вартість акцій, що по них здійсню- валися торговельні угоди, млрд. дол. |
|
США |
76,2 |
5223 |
3705 |
|
Японія |
68,3 |
3000 |
954 |
|
Великобританія |
90,4 |
1152 |
424 |
|
Німеччина |
7,5 |
463 |
303 |
|
Франція |
27,4 |
456 |
174 |
|
Канада |
42,9 |
327 |
142 |
|
Швейцарія |
78,3 |
272 |
168 |
|
Італія |
10,9 |
136 |
66 |
|
Австралія |
45,1 |
204 |
68 |
|
Усього |
11233 |
5806 |
Поряд з найбільшими, існують ринки, що формуються. Їх розмір невеликий і становить 5 % [56, 113] сумарної вартості корпорацій, акції яких обертаються на фондових біржах. Український ринок цінних паперів належить саме до тих, що тільки формуються.
Властивості акцій окремих корпорацій оцінюються за допомогою системи показників (рис.3).
Рис.3. Основні показники акцій
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов`язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
Казначейські зобов`язання України - вид цінних паперів на пред`явника, що розміщується виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов`язань:
а) довгострокові - від 5 до 10 років;
б) середньострокові - від 1 до 5 років;
в) короткострокові - до одного року.
Сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.
Сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред`явника.
Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчудження) іншим особам є недійсний.
Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий і переказний.
Вексель - це:
строго формальний документ, і відсутність кожного з обовязкових реквізитів робить його недійсним;
безумовне грошове зобовязання, тому що наказ його оплатити і прийняття зобовязань по оплаті не можуть бути обмежені ніякими умовами;
абстрактне зобовязання, тому що в його тексті не допускаються ні які посилання на підставу його видачі. [5].
Приватизаційні папери - це вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
- Вступ
- 1. Порядок здійснення операцій банку з цінними паперами
- 1.1 Банківські операції з цінними паперами на фондовому рику
- 1.2 Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів
- 1.3 Регулювання банківської діяльності та ринку цінних паперів
- 2. Організація проведення операцій з цінними паперами АБ “Експрес-банк”
- - визначення ринкової вартості груп цінних паперів в портфелі банку.
- Визначення ринкової вартості груп цінних паперів в портфелі банку.