2.3 Механізм забезпечення фінансової стійкості в банку
Для забезпечення фінансової стійкості ПАТ АБ «Столичний», банком
впроваджено систему заходів, яка охоплює безперервне спостереження за
важливими показниками фінансового стану, їх оцінку, аналіз і прогноз із метою
прийняття своєчасних та ефективних управлінських рішень.
З метою забезпечення стабільної діяльності банку та своєчасного
виконання ним зобов’язань перед вкладниками, а також запобігання
неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що
притаманні банківській діяльності в ПАТ АБ «Столичний» розроблено
«Положення про управління достатністю регулятивного капіталу банку та
порядок дотримання нормативів капіталу».
Власний капітал ПАТ АБ «Столичний» являє собою грошові кошти, які
належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову
стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання
послуг з метою одержання прибутку.
Основні функції, які виконує власний капітал банку наступні:
- є засобом для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття
можливих збитків від банківської діяльності;
67
67
- забезпечує оперативну діяльність банку.
В статуті ПАТ АБ «Столичний» визначено наступні пріоритети збільшення
капіталу банку:
- збільшення капіталу банку буде здійснюватись за рахунок емісії цінних
паперів ПАТ АБ «Столичний»;
- нарощування ресурсної бази шляхом залучення на обслуговування нових
клієнтів та залучення депозитних ресурсів, що дасть можливість збільшити свій
кредитний портфель і отримувати прибутки, які є одним з основних інструментів
збільшення капіталу банку;
- збільшення капіталу банку за рахунок формування резервних фондів для
забезпечення непередбачених витрат по всіх статтях активів та позабалансових
зобов’язань. Наявність коштів в резервному фонді забезпечує стійкість банку,
зменшує вірогідність його банкрутства;
- в умовах спаду економічного розвитку регіону, що може призвести до
недостатньої капіталізації банку, залучати на умовах субординованого боргу кошти
для включення його до капіталу банку та підвищення рівня капіталізації Банку.
Регулювання достатності капіталу банку, здійснюється через економічні
нормативи встановлені Національним банком України.
Нормативи капіталу:
Н 1 – мінімальний розмір регулятивного капіталу. Мінімальний розмір
регулятивного капіталу для банку встановлено Постановою НБУ від
09.06.2010р. № 273, в розмірі 120 000 тис. грн.
Н 2 – норматив адекватності регулятивного капіталу, нормативне значення не
менше 10 %. Норматив відображає здатність банку своєчасно та в повному обсязі
розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних
або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника
адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка рзику, що її приймають на
себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка
ризику, що її приймають на себе кредитори / вкладники банку.
Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку, його активи
68
68
поділяються на 5 груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням
відповідних коефіцієнтів зваження:
1 група активів із ступенем ризику 0 %;
2 група активів із ступенем ризику 10 %;
3 група активів із ступенем ризику 20 %;
4 група активів із ступенем ризику 50 %;
5 група активів із ступенем ризику 100 %.
Н 3 – норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу
банку до сукупих активів, нормативне значення не менше 9 %. Норматив
відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком
активних операцій та встановлює мінімальний коефіцієнт співвідношення
регулятивного капіталу до сукупних активів.
Також, достатність капіталу банку визначається через нормативи
кредитного, інвестиційного ризику та ліміти валютної позиції:
До регулятивного капіталу:
Н 7 - максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента
(не більше 25 %);
Н 8 - великих кредитних ризиків (не більше 8-кратного розміру
регулятивного капіталу);
Н 11 - інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (не
більше 15 %);
Н 12 - загальної суми інвестування (не більше 60 %);
Л 13/1, Л 13/2 – ліміти довгої / короткої відкритої валютної позиції
(відповідно не більше 5 % та 10 %).
До статуного капіталу:
Н 9 - максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств,
наданих одному інсайдеру (не більше 5 %);
Н 10 - максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та
поручительств, наданих інсайдерам (не більше 30 %).
Обов’язки щоденного контролю достатності капіталу банку покладено на
69
69
фінансово-економічний відділ, який щоденно здійснює аналіз даних показників і при
значному відхиленні значення того чи іншого пок5азника виявляє причини цих змін.
Щомісяця та щокварталу відділ готує аналіз діяльності банку за відповідний період,
який, зокрема, включає «аналіз власного капіталу банку», розраховується:
- коефіцієнт захисту від ризиків;
- рентабельність активів;
- рентабельність капіталу;
- співвідношення негативно-класифікованих активів до регулятивного
капіталу;
- запас регулятивного капіталу для обсягів активних операцій;
- проводить розрахунок впливу факторів на капітал банку;
- та інші.
Дані аналізу надаються на розгляд комітету з управління активами та пасивами
та Правлінню банку. На засіданні комітету, яке проходить щомісяця, проводиться
поглиблений аналіз достатності капіталу, прогнозуються можливі події, що можуть
призвести до погіршення стану капіталу банку. Квартальні та річні звіти про
діяльність банку також розглядаються та погоджуються Наглядовою радою банку.
Вплив ризиків на діяльність банку досліджується відділом аналізу та управління
ризиками, який використовуючи відповідний інструментарій готує розгорнуті
щомісячні звіти.
Запорукою забезпечення фінансової стійкості банку слугує також,
ефективне та висоорганізоване управління ризиками, котрі, як відомо, постійно
супроводжують діяльність банку.
Управління ризиками в ПАТ АБ «Столичний» здійснюється відповідно до
розроблених внутрішніх положень щодо управління кожним видом ризику та
до «Регламенту управління ризиками ПАТ АБ «Столичний», які визначають
основні засади побудови корпоративної системи управління ризиками, загальні
аспекти впровадження єдиної методологічної бази ризик-менеджменту,
принципи взаємодії колегіальних органів та структурних підрозділів в процесі
управління ризиками в банку.
70
70
Основними заходами по забезпеченню фінансової стійкості в
ПАТ АБ «Столичний» є моніторинг і контроль рівня і концентрації ризиків, що
виникають в результаті діяльності банку.
В своїй діяльності банк виділяє наступні категорії ризику – це кредитний
ризик, ринковий ризики, валютний ризик, ризик ліквідності, операційно-
технологічний ризик, ризик зміни процентної ставки, ризик репутації,
стратегічний ризик і юридичний ризик. Політика банку в сфері забезпечення
фінансової стійкості дозволяє виявляти та аналізувати перераховані вище типи
ризиків, встановлювати прийнятні ліміти і проводити відповідний моніторинг
на постійній основі, спираючись на передові адміністративні і інформаційні
системи. Методи і системи управління ризиками, що використовуються банком,
постійно модифікуються, відображаючи зміни умов ринку і продуктів. Система
управління ризиками банку являє собою сукупність організаційних заходів,
інформаційних потоків та управлінських процедур.
Сутність управління ризиками полягає в аналізі фінансового стану банку
та його підрозділів, оцінці ризиків здійснення конкретних операцій банку і
розробці оптимальних рішень з точки зору мінімізації можливих втрат при їх
проведенні.
Рішення щодо управління ризиками передбачають, зокрема, уникнення
ризику: відмову від його прийняття; його мінімізацію, у тому числі за рахунок
пом’якшувальних факторів та/або передавання (трансферту) ризику на інших
осіб (через похідні інструменти або страхування), установлення лімітів на
експозицію банку та інші методи впливу на ризик (носія ризику) або рівень
уразливості банку до нього.
Процес управління ризиками охоплює всі види діяльності банку, які
впливають на параметри його ризиків та є безперервним процесом аналізу
ситуації та оточення, в яких виникають ризики, і прийняття управлінських
рішень щодо впливу на самі ризики та/або на рівень уразливості (експозиції)
банку до таких ризиків.
Управління ризиком банку здійснюється на основі системи механізмів
71
71
контролю, які керівництво банку використовує для стратегічного,
середньострокового та щоденного управління. В основу управління банком
покладена система корпоративного управління. Корпоративне управління
визначає розподіл прав і обов’язків між Загальними зборами акціонерів,
Наглядовою радою та Правлінням банку, а також правила та процедури
прийняття рішень щодо діяльності банку. Основна мета корпоративного
управління ризиками – забезпечити прозорість планування та оперативного
управління діяльністю, розподілити відповідальність та підзвітність усіх
залучених до цього процесу сторін.
Контроль за ризиками забезпечується відповідною організаційною
структурою банку згідно якої затверджується розподіл повноважень між
колегіальними органами управління, посадовими особами та структурними
підрозділами банку, забезпечується обмін інформацією, а також визначаються
обов’язки всіх працівників банку.
Процес управління ризиками банку організований на безперервній
системі незалежних звітів структурних підрозділів та перевірок, регулярному
наданні інформації членам Наглядової ради, Правління та Комітету з питань
управління активами та пасивами банку структурними підрозділами та
колегіальними органами управління.
Оперативне управління бізнес-процесами банку здійснюється Правлінням
ПАТ АБ «Столичний». Правління забезпечує безперервний процес управління
структурними підрозділами та колегіальними органами банку, визначає ризики
та процедури оптимального управління ризиками.
Служба внутрішнього аудиту банку перевіряє дотримання банком вимог
законодавчих та нормативних актів, а також внутрішніх положень самого
банку. Начальник служби внутрішнього аудиту та його підлеглі є незалежні від
інших підрозділів банку.
Зовнішні аудитори залучаються до роботи в основному для ревізії обліку
активів та пасивів у бухгалтерських документах банку. Вони також перевіряють
достовірність звітної фінансової документації. Ними здійснюється й певна
72
72
перевірка системи внутрішнього контролю. Зовнішній аудит банку проводиться
щонайменше один раз на рік, повний текст аудиторських висновків доводиться
до всіх керівних органів банку, а також до акціонерів банку на щорічних
Загальних зборах.
Звіти керівництву – це інформація, яка надається Правлінню та
Наглядовій раді банку для контролю за процесом управління ризиками у банку.
Основними завданнями Наглядової ради в управлінні ризиками є:
- достатнє розуміння процесів ризик-менеджменту, у тому числі методів
та прийомів виявлення і кількісної оцінки ризиків.
- розуміння всіх ризиків, на які наражається Банк або які можуть
з’явитися у діяльності банку надалі.
- планування потреби банку в капіталі, виходячи з його поточного та
очікуваного профілю ризиків
- проведення регулярних нарад з метою загального спрямування процесу
управління ризиками, у тому числі із заслуховуванням рекомендацій
внутрішніх та зовнішніх аудиторів, а також наглядових органів у частині
вдосконалення цього процесу.
- підготовка проекту рішення щодо організаційної структури банку в
частині визначення підрозділів, які задіяні в процесі ризик-менеджменту.
- контролювати підготовку внутрішньобанківської нормативної бази
щодо ризик-менеджменту.
- готувати рішення щодо визначення стратегії банку в частині ризик-
менеджменту.
- здійснювати контроль за уникненням конфлікту інтересів в банку.
- вимагати від Правління банку вжиття заходів щодо реалізації отриманих
рекомендацій стосовно покращання ризик-менеджменту та систем
внутрішнього нагляду, а також контролювати хід їх виконання.
В процесі управління ризиками, Правління банку:
- визначає суттєвість ризиків що є, та ризиків, які можуть виникнути у
перспективі.
73
73
- розробляє та надає на розгляд і затвердження проекти завдань, стратегії
діяльності і бізнес-планів банку, а також зміни до них (враховуючи економічне
оточення банку, його фінансовий стан і ризики, на які він наражається або
наражатиметься під час проведення своїх поточних і запланованих операцій).
- подає своєчасні, змістовні, точні і повні звіти щодо реалізації стратегії
діяльності банку і його бізнес-планів, щодо фактичних операційних та
фінансових результатів банку в порівнянні з прогнозними.
- звітує перед Наглядовою радою за всіма ризиками, на які наражається
банк або які можуть з'явитися у його діяльності надалі, у тому числі в розрізі
нових продуктів та послуг, нових сегментів ринку чи нових напрямів
діяльності.
В процесі управління ризиками, відділ аналізу та управління ризиками:
- забезпечує проведення кількісної та якісної оцінки або формалізованого
аналізу на основі визначених показників тих ризиків, на які наражається банк
або які можуть надалі з'явитися в його діяльності;
- розробляє та подає на затвердження Правління банку методик оцінки
ризиків;
- здійснення моніторингу даних щодо позицій та цін, ризикових позицій;
- здійснює порівняльний аналіз, аналіз можливих сценаріїв,
ідентифікацію і моніторинг порушення лімітів;
- підготовка загального опису ризикових позицій і звітування щодо них
Правлінню (або, у разі потреби, Наглядовій раді банку);
- забезпечення координації з іншими підрозділами і сферами діяльності
банку;
- на основі проведеного аналізу величини ризиків банку та всіх факторів,
які можуть призводити до її зниження (страхування, хеджування тощо), а також
рівня розвитку систем управління конкретними ризиками, надає рекомендації
на розгляд Правління щодо подальшої тактики роботи з цими ризиками, у тому
числі за допомогою встановлення лімітів та інших обмежень, до заборони
проведення операції;
74
74
- надає керівним органам банку рекомендації щодо використання капіталу
банку та розподілу капіталу за видами ризиків (наприклад, кредитним,
ринковим, операційним тощо).
- використовує адекватні методи та прийоми кількісної та якісної оцінки
ризиків.
Основними принципами в управлінні ризиками є страхування,
резервування, хеджування, розподіл, диверсифікованість, мінімізація
(управління активами і пасивами) і запобігання (відмовлення від операції).
Основними способами управління ризиками є:
- розподіл ризику - перекладання деякої частини ризику на іншого
суб'єкта, що здатний забезпечити зниження ризику (прикладом може бути
одержання різного роду гарантій і поручительств);
- страхування — плата за зменшення рівня ризику і т.д. (у цьому випадку
необхідно враховувати також ризики, зв'язані з фінансовою стійкістю й
імовірністю банкрутства страхових компаній);
- лімітування – обмеження фінансових потоків, спрямованих у зовнішнє
середовище (прикладом може бути встановлення лімітів повноважень при
прийнятті рішень про здійснення операцій, лімітування величини кредиту, що
видається одному позичальнику, за галузевою приналежністю і т.д.);
- мінімізація – балансування активів і пасивів таким чином, щоб звести до
мінімуму коливання вартості портфеля активів і пасивів;
прийняття забезпечення – зниження суми можливого збитку шляхом покриття
ризиків ліквідним забезпеченням;
- формування резервів – передбачає формування резервів для покриття
можливих втрат від кредитних операцій Банку в майбутньому;
- диверсифікація ризику – розподіл фінансових потоків з метою
забезпечення загальної стійкості банку до ризиків. Такі форми диверсифікації
найбільш ефективно зменшують банківський ризик, коли доходи, які надходять
від різних груп клієнтів, змінюються у часі в різних напрямах. У цьому випадку
зменшення доходів, що надходять від однієї групи клієнтів, компенсується
75
75
збільшенням доходів від іншої групи;
- метод хеджування – дозволяє зменшити або нейтралізувати ризик на
основі застосування протилежних стосовно визначеного фактора ризику,
позицій (включення в банківський портфель активів, які роблять діаметрально
протилежний вплив. За допомогою методу хеджування здійснюється
мінімізація валютного, процентного, ринкового й іншого видів фінансових
ризиків. Основне призначення методу хеджування полягає в страхуванні
валютного ризику шляхом створення зустрічних вимог і зобов'язань в іноземній
валюті;
- аналіз перспектив розвитку ринків (валютного, позичкового, ринку
цінних паперів і інших) припускає аналіз зміни вартості фінансових активів і
прогнозування можливого впливу зміни вартості активів на прибуток/збитки
Банку. Важливе місце при цьому приділяється аналізові сценаріїв –
альтернативних варіантів, по яких можуть розвиватися події в майбутньому. За
результатами банк приймає рішення про проведення або непроведення тієї або
іншої угоди;
- планування та прогнозування – проводиться для більш детального
структурування активів та пасивів, що дає змогу змогу одержати точніший
прогноз грошових потоків;
- отримання додаткової інформації – найбільш поширений спосіб
зниження ризику, оскільки більшість помилкових рішень пов’язана з браком
інформації. Отримання її може значно знизити величину ризику.
Щомісячно до керівних органів ПАТ АБ «Столичний», відділ аналізу та
управління ризиками, доводить інформацію щодо всіх ризиків на які
наражається банк та очікуваний напрям зміни ризику (карта ризиків).
Відповідно до зміни карти ризиків, керівні органи банку розробляють
заходи щодо зменшення ризиків та впроваджують їх у життя через механізми
політики капіталізації банку, клієнтської політики, кредитної політики,
тарифної політики, політики управління відсотковими ставками, політики
управління ліквідністю банку.
76
76
Щомісячно відділом аналізу та управління ризиками готується звіт про
кількісний аналіз ризиків банку, який виноситься на розгляд КУАП.
Щоквартально відділом аналізу та управління ризиками на Правління
банку виноситься звіт щодо рівня ризику, що взяв на себе банк та очікуваний
напрям зміни ризику (табл. 2.5).
Таблиця 2.5 – Визначення ризику та очікуваний напрям ризику станом на
01.01.2011 р.
Категорія ризику Кількість
ризику
Якість
управління
ризиком
Сукупний
ризик
Очікується, що
напрям зміни
ризику буде
Кредитний ризик помірна потребує
вдосконалення
помірним стабільним
Ризик ліквідності помірна потребує
вдосконалення
помірним стабільним
Ризик зміни
процентної ставки
помірна потребує
вдосконалення
незначним стабільним
Валютний ризик помірна потребує
вдосконалення
незначним стабільним
Ринковий ризик помірна потребує
вдосконалення
помірним стабільним
З метою підтримання фінансової стійкості банку, прибуткової діяльності у
банку впроваджено систему планування, яка здійснюється відповідно до
«Положення про систему планування та бюджетування в ПАТ АБ «Столичний».
Процес планування в ПАТ АБ «Столичний» базується на розробленій
програмі розвитку (бізнес - плани) та передбачає послідовне проходження всіх
етапів здійснення та прийняття управлінських рішень. Основними етапами є: аналіз-
планування - контроль - регулювання. Для визначення основних цілей
ПАТ АБ «Столичний» проводить аналітичну обробку інформації, яку має банк на
77
77
певний момент та дає змогу на майбутне складати реальні плани. Основним
елементом системи планування є інформаційна система банку, за допомогою якої в
ПАТ АБ «Столичний» проходить забезпечення інформацією процесу планування.
Для аналізу та планування діяльності у банку діє фінансово – економічний відділ,
який проводить аналітичну обробку даних та визначає планові показники.
Процедура бюджетування є складовою частиною процедури фінансового
планування в ПАТ АБ «Столичний».
Головною метою введення в банку процедури бюджетування є забезпечення:
- оптимального розміру витрат для досягнення запланованих фінансових
результатів;
- оптимального розподілу витрат на протязі бюджетного року з метою
забезпечення безперервної роботи банку.
Планування бюджету в ПАТ АБ «Столичний» має такі рівні:
- стратегічний рівень планування банку – складання бізнес – плану банку на
наступні три роки.;
- поточний ( щорічний ) рівень бюджетного планування - на цьому рівні
бюджет планується на рік у відповідності з процедурою бізнес-планування в
ПАТ АБ «Столичний». Перелік бюджетних статей, які підлягають плануванню та
лімітуванню, встановлюється безпосередньо при затвердженні структури річного
бюджету банку.
Основними видами планування в банку є :
- стратегічне планування (довгострокове);
- тактичне планування (короткострокове);
- оперативне планування.
Стратегічне планування передбачає підтримання відповідності між цілями
банку та резервами, які він має, в умовах постійної зміни ринкових обставин та
правил державного регулювання. В ПАТ АБ «Столичний» стратегічне планування
здійснюється шляхом розробки, розгляду та затвердження бізнес-планів.
Розроблений бізнес-план надається на розгляд Комітету з управління активами та
пасивами банку. Комітет з управління активами та пасивами банку після розгляду
78
78
передає на затвердження Правлінням та Наглядовою радою
ПАТ АБ «Столичний».
Метою стратегічного планування в банку є втілення та розвиток нових
напрямків діяльності та максимізація вартості банку як об’єкту бізнесу.
Для складання бізнес - плану використовуються:
- аналізи економічного та фінансового стану банку за попередні 3-5 років;
- визначаються види банківських послуг та можливе розширення цих видів у
прогнозованому періоді;
- визначаються обсяги реалізації послуг по кожному з видів і визначається
розмір доходів на прогнозований період;
- визначаються суми коштів, які необхідно на збільшення статутного фонду
ПАТ АБ «Столичний», на розробку та надання нових видів послуг, модернізацію
комп’ютерних потужностей, розвиток мережі філій;
- складається прогнозний звіт про прибутки банку;
- складається прогнозований баланс.
Стратегічний план розробляється на 3 роки з розбивкою по рокам.
Коригування та зміна стратегічного плану в ПАТ АБ «Столичний» може
здійснюватися у слідуючих випадках:
- зміна економічної або політичної ситуації у державі;
- у зв’язку з розвитком нових напрямків діяльності банку.
Всі зміни стратегічних планів розглядаються на засіданні Комітету з
управління активами та пасивами банку та передається на затвердження Правлінням
та Наглядовою радою відповідними протоколами.
Тактичне планування (короткострокове) є інструментом реалізації
стратегічного плану банка та являє собою процес розробки, розгляду, затвердження
та моніторингу фінансового плану в цілому по банку та в розрізі окремих
структурних підрозділів на рік. Щорічно ПАТ АБ «Столичний» розробляє
прогнозні показники діяльності банку на наступний рік, де згідно статей балансу
визначаються активи та пасиви ПАТ АБ «Столичний». Згідно цих показників в
банку розробляється фінансовий план на наступний рік (в грудні місяці), а
79
79
щорічний моніторинг виконання плану за звітний рік здійснюється до 1 лютого.
Основними задачами фінансового плану є:
- реалізація короткострокових задач;
- організація системи управління економікою та фінансами
ПАТ АБ «Столичний» методами оптимізації фінансових потоків банку в цілому та
в його структурних підрозділах з метою досягнення максимальних прибутків та
зменшення ризиків;
- характеристика основних фінансових показників діяльності банку
ПАТ АБ «Столичний» - процентні ставки, маржа, процентні та комісійні доходи,
якість кредитного портфелю.
Фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою. Даний план
передається на розгляд Комітету з питань управління активами та пасивами банку.
Після розгляду фінансовий план передається на затвердження Правлінням та
Наглядовою радою ПАТ АБ «Столичний».
Виконання фінансового плану банку здійснюється фінансово – економічним
відділом та надається на розгляд Комітету з управління активами та пасивами банку.
Комітет з управління активами та пасивами банку після розгляду та погодження
виконання фінансового плану передає на затвердження Правлінням та Наглядовою
радою ПАТ АБ «Столичний».
Оперативне планування є інструментом для виконання тактичного
планування. Оперативне планування здійснюється щомісячно. Планування та його
виконання розглядається і затверджується на засіданні Комітету з питань управління
активами та пасивами банку до 25 числа кожного місяця і у разі відхилень по
окремим статтям доходів та витрат коригуються планові показники. Зміни планових
показників затверджуються Головою Правління банку.
Бюджет неопераційних витрат представляє собою ряд лімітів по витратам на
утримання персоналу банку, а також експлуатаційних та інших витрат, пов’язаних з
поточною діяльністю банку і можуть бути розподілені по різним напрямкам.
По видам витрат бюджет неопераційних витрат поділяють на:
- витрати на утримання персоналу банку;
80
80
- витрати на утримання основних засобів;
- експлуатаційні витрати;
- витрати, пов’язані з операційною діяльністю банку, але які безпосередньо не
відносяться до результатів діяльності;
- витрати на прибуток;
- інші витрати;
- непередбачувальні витрати.
По ступеню взаємозв’язку з об’ємами банківських операцій неопераційні
витрати поділяють на:
- умовно-постійні – витрати, які не знаходяться в прямій залежності від об’ємів
здійснених операцій та ефективності їх виконання;
- умовно-перемінні - витрати, які знаходяться в прямій залежності від об’ємів
здійснених операцій в ПАТ АБ «Столичний». При зменшенні об’ємів та
ефективності операцій сума таких витрат може бути зведена до мінімуму.
За методом віднесення на витрати для цілей податкового обліку неопераційні
витрати поділяють на :
- витрати, які в податковому обліку відносяться до валових витрат (витрати за
рахунок собівартості);
- витрати, які не відносяться в податковому обліку на валові витрати (витрати за
рахунок прибутку)
За методом лімітування витрат бюджет неопераційних витрат поділяють на
слідуючи групи :
а) ліміти на які встановлюються виходячи з виробничих потреб підрозділів;
б) централізоване лімітування статей бюджету.
Інвестиційний бюджет банку представляє собою комплекс лімітів по
витратам, пов’язаних з придбанням, вводом в експлуатацію, ремонтом та
обслуговуванням основних засобів та нематеріальних активів з метою подальшого
розвитку ПАТ АБ «Столичний».
Інвестиційний бюджет за видами витрат поділяється на наступні групи:
- витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;
81
81
- витрати капітального характеру на розвиток банку;
- витрати на обслуговування основних засобів та нематеріальних активів;
- непередбачувальні витрати.
У результаті операційної діяльності в ПАТ АБ «Столичний» виникають такі
доходи і витрати:
- процентні доходи і витрати;
- комісійні доходи і витрати;
- прибутки (збитки) від торгівельних операцій;
- дохід у вигляді дивідендів;
- витрати на формування спеціальних резервів банку;
- доходи від повернення раніше списаних активів;
- інші операційні доходи і витрати;
- загальні адміністративні витрати;
- податок на прибуток.
Визнані банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними
статтями у фінансовій звітності «Звіт про фінансові результати». Згідно цих звітів
проводиться аналіз виконання оперативних планов.
На протязі бюджетного рокудля контролю виконання бюджету, проводиться
слідуюча процедура моніторингу:
- щомісячний моніторинг;
- щоквартальний моніторинг;
- моніторинг за результатами роботи за бюджетний рік.
В разі невиконання статей плану в кожному окремому випадку розглядати це
відхилення і розробляти заходи щодо його усунення.
На протязі усього бюджетного року в банку у разі необхідності, може
здійснюватися процедура коригування та внесення змін до бюджету
неопераційних та інвестиційний витрат.
Отже, забезпечення фінансової стійкості в банку здійснюється через
управління капіталом банку, управління ризиками, на які наражається банк в
процесі своєї діяльності та планування фінансових показників.
82
82
Висновки до розділу 2
Об’єктом дослідження дипломної роботи виступає регіональний
ПАТ АБ «Столичний», який є універсальною банківською установою та
відноситься до 4 групи банків.
Темпи зростання капіталу ПАТ АБ «Столичний» не відповідали темпам
зростання зобов’язань та активів, але додержання всіх встановлених
показників, також характеризують достатність власного капіталу банку.
На протязі 2008 – 2009 року банк виконував мінімальні нормативні
вимоги щодо розміру регулятивного капіталу. З 2010 року розмір
регулятивного капіталу банку був меншим від мінімально встановленого
нормативного значення, але капітал банку є достатнім для забезпечення його
фінансової стійкості в сучасних умовах розвитку банківської системи.
На основі проведених досліджень можна зробити висновок, що
ПАТ АБ «Столичний» в цілому був фінансово стійкою установою, всі основні
показники, взяті до аналізу фінансової стійкості, знаходяться в оптимальних
межах, або є близькими до них, а також мають тенденцію до покращення або
стабілізації.
В його діяльності протягом періоду, що аналізується, були певні
проблеми, насамперед, пов’язані з рівнем його капіталізації, впливом
кредитного ризику, недостатнім його моніторингом, який має вплив на розмір
капіталу.
Механізм забезпечення фінансової стійкості в ПАТ АБ «Столичний»
реалізується через:
- управління капіталом банку;
- управління ризиками, на які наражається банк в процесі своєї діяльності;
- планування фінансових показників.
Суб’єктами забезпечення фінансової стійкості в банку виступають
Правління банку, Кредитний комітет та Комітет з управління активами та
83
83
пасивами банку.
У число інших органів, що відповідають за процес забезпечення
фінансової стійкості, входять відділ аналізу та управління ризиками, фінансово-
економічний відділ та служба внутрішнього аудиту.
Об’єктами забезпечення фінансової стійкості виступають рівень
капіталізації, ліквідності та прибутковості; якість активів та зобов’язань; якість
управління капіталом, активами, зобов’язаннями, ліквідністю,
платоспроможністю та прибутковістю; рівень чутливості банку до притаманних
йому ризиків і якість управління ними.
Основними способами забезпечення фінансової стійкості банку є:
- управління достатністю капіталу через розрахунок коефіцієнтів
достатності, додержання економічних нормативів, нормативних вимог;
- лімітування – обмеження фінансових потоків, спрямованих у зовнішнє
середовище (прикладом може бути встановлення лімітів повноважень при
прийнятті рішень про здійснення операцій, лімітування величини кредиту, що
видається одному позичальнику, за галузевою приналежністю і т.д.);
- мінімізація – балансування активів і пасивів таким чином, щоб звести до
мінімуму коливання вартості портфеля активів і пасивів;
- прийняття забезпечення – зниження суми можливого збитку шляхом
покриття ризиків ліквідним забезпеченням;
- формування резервів – передбачає формування резервів для покриття
можливих втрат від кредитних операцій банку в майбутньому;
- диверсифікація ризику – розподіл фінансових потоків з метою
забезпечення загальної стійкості банку до ризиків. Такі форми диверсифікації
найбільш ефективно зменшують банківський ризик, коли доходи, які надходять
від різних груп клієнтів, змінюються у часі в різних напрямах$
- метод хеджування – дозволяє зменшити або нейтралізувати ризик на
основі застосування протилежних, стосовно визначеного фактора ризику,
позицій;
- аналіз перспектив розвитку ринків (валютного, позичкового, ринку
84
84
цінних паперів і інших) припускає аналіз зміни вартості фінансових активів і
прогнозування можливого впливу зміни вартості активів на прибуток/збитки
банку;
- планування та прогнозування – проводиться для більш детального
структурування активів та пасивів, що дає змогу змогу одержати точніший
прогноз грошових потоків;
- отримання додаткової інформації - найбільш поширений спосіб
зниження ризику, оскільки більшість помилкових рішень пов’язана з браком
інформації. Отримання її може значно знизити величину ризику.
Для забезпечення фінансової стійкості, в банку діє система планування.
Основними видами планування в банку є :
- стратегічне планування (довгострокове) - передбачає підтримання
відповідності між цілями банку та резервами, які він має, в умовах постійної зміни
ринкових обставин та правил державного регулювання;
- тактичне планування (короткострокове) - є інструментом реалізації
стратегічного плану банка та являє собою процес розробки, розгляду,
затвердження та моніторингу фінансового плану в цілому по банку та в розрізі
окремих структурних підрозділів на рік;
- оперативне планування - є інструментом для виконання тактичного
планування.
85
85
РОЗДІЛ 3
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПАТ АБ «СТОЛИЧНИЙ» НА
ОСНОВІ ЙОГО КАПІТАЛІЗАЦІЇ
- 1.1 Сутність стійкості банку та фінансової стійкості банку
- 2.1 Загальна характеристика діяльності пат аб «Столичний»
- 2.2 Аналіз фінансової стійкості пат аб «Столичний»
- 2.3 Механізм забезпечення фінансової стійкості в банку
- 3.1 Обґрунтування доцільності та визначення шляхів капіталізації
- 3.2 Прогнозування показників достатності капіталу