Управління ресурсами комерційного банку
Управління банківськими ресурсами — це діяльність, пов’язана із залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням розміру і відповідної структури джерел грошових коштів у тісному зв’язку з їх розміщенням.
Існує два рівні управління ресурсами КБ:
державний рівень (управління здійснюється через НБУ з використанням різних фінансових інструментів);
рівень комерційного банку.
Інструменти, що застосовує НБУ:
Надання кредитів НБУ комерційним банкам, що безпосередньо впливає на розмір їх пасивів. При цьому велике значення має процентна політика НБУ: встановлена офіційна облікова ставка виступає фактором регулювання попиту на міжбанківський кредит.
Операції на відкритому ринку — операції з купівлі-продажу державних цінних паперів, що можуть збільшувати або зменшувати розмір пасивів комерційних банків.
Встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків:
мінімальний розмір статутного фонду;
співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою активів (з урахуванням ступеня ризику їх втрати);
обов’язкові резерви — частина ресурсів, внесених на безпроцентний рахунок в НБУ за його вимогою. Вони обмежують можливості кредитування і депозитної емісії;
показники ліквідності комерційного банку і максимального розміру ризику на одного позичальника;
Інструменти НБУ можуть бути ефективними лише в умовах погодження їх з податковою політикою та чинним законодавством.
Вилучення ресурсів НБУ для покриття бюджетного дефіциту тягне за собою зменшення ресурсів у комерційних банків.
Управління ресурсами комерційного банку:
1. Комерційним банкам потрібно виконувати вимоги НБУ щодо дотримання встановлених економічних нормативів.
2. Комерційні банки повинні вживати заходів, що стимулюють залучення вкладів і забезпечують їх збереження. Тут мають бути враховані такі фактори:
якість обслуговування клієнтів;
кваліфікація персоналу банку;
процент по вкладах;
використання різних видів цінних паперів, зокрема сертифікатів.
3. Ефективне розміщення ресурсів. При цьому застосовуються три методи:
I — загального фонду грошових коштів: мобілізація коштів з подальшим їх спрямуванням на потреби, що виникають у даний момент;
II — розподілу активів (конверсія): розміщення грошових коштів у залежності від джерела походження коштів;
III — наукового управління (економіко-математичний): за допомогою математичних формул виражається мета комерційного банку.
У процесі прийняття рішення щодо розміщення ресурсів необхідно поєднувати всі ці методи, враховуючи при цьому людський фактор (рівень підготовки спеціалістів банку).
4. Визначення оптимальної структури джерел надходження коштів для конкретного банку.
Комерційний банк повинен підтримувати оптимальне співвідношення між власними і залученими коштами, яке при найменших витратах на формування банківських ресурсів сприятиме підтриманню стабільного рівня дивідендів і доходів.
Показники, що використовуються банками при управлінні кредитними ресурсами:
середньоквартальний строк зберігання вкладів = (середній залишок коштів за квартал * кількість днів у періоді) / оборот за видатками;
осідання вкладів = (залишок коштів на кінець періоду – залишок коштів на початок періоду) / оборот за приходом;
оборотність вкладів = оборот за видатками / середньоквартальний залишок коштів.
Контрольні запитання та завдання:
Розкрийте поняття власних ресурсів банку.
Які функції виконує капітал банку?
За якими ознаками класифікується власний капітал?
Які кошти охоплюють залучені ресурси?
Як депозити поділяються за строками використання коштів.
Охарактеризуйте запозичені ресурси банківських установ.
Як здійснюється управління ресурсами комерційного банку?