Сучасний стан довгострокового кредитування в Україні .

Аналізуючи історичні події, знаходимо підтвердження важливості становлення кредитних відносин для розвитку підприємств, галузей і країн в цілому . Аналіз історичного досвіду дає підстави припустити, що розвиток кредитних відносин взаємопов'язаний з розвитком економіки і держави в цілому. Цікавим і цінним досвідом для сучасних керівників банків та інших фінансових установ було б знайомство й усвідомлення історичного досвіду у сфері кредитування і фінансів. Знання особливостей світової та власної історії кредитних відносин могли б стати корисними і в практичній діяльності сучасних фінансових установ [8;2].

Довгострокове кредитування здатне вирішити чимало економічних і соціальних проблем у країні. Так, проблема придбання житла стає з кожним роком все актуальнішою для кожної української сім'ї. Без задоволення цієї потреби, не можна говорити про інші соціальні пріоритети суспільства. Важливою соціально-політичною та економічною проблемою є реалізація конституційних прав громадян на житло. Держава має створити умови, за яких кожен громадянин матиме можливість побудувати житло, придбати його або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою і органами місцевого самоврядування безкоштовно або за доступну для них плату відповідно до закону[11;167]

Основною проблемою в кредитуванні на тривалі строки (маємо на увазі кредити, видані на термін 10 р. і більше) для банків та інших фінансових організацій є відсутність пасивів відповідної строковості. Нині в Україні стандартними строками для депозитів є 1, 3, 6, 9 і 12 місяців. Стає очевидним, що за можливості залучення пасивів на 1 рік і менше, видача кредитів у значних обсягах, на 10 років і більше, має підвищені ризики, оскільки не гарантує повернення залучених депозитів у зазначені терміни (виникає ризик ліквідності). На перший погляд за відсутності забезпечення рефінансування активних операцій українських фінансових установ на міжнародних ринках капіталу, де є можливість рефінансування на терміни від п'яти років і більше, проблема взагалі не має вирішення. Саме цей шлях обрали деякі українські банки (АКБ "Надра", ВАТ "Укрексімбанк" та ін.). Проте такі ресурси доступні далеко не всім, і до того ж дістатися необхідного рівня кредитного рейтингу на міжнародних ринках коштує недешево. Проблемним є питання гарантування повернення довгострокових кредитів, яке на сьогодні знаходить своє вирішення в основному за рахунок кредитних проектів, забезпечених іпотекою. Окрім пошуку відповідних за строками ресурсів і забезпечення повернення гостро постає проблема ціноутворення довгострокових кредитів. Розвиток процесів у сфері ціноутворення банківських послуг відбувався в Україні послідовно - від інфляційного до витратного і, останнім часом, комерційного ціноутворення, в основі якого облік цінності послуги і витрат фінансової організації на її надання. За відсутності наукового підходу, що базується на теоретичних дослідженнях, практичне ціноутворення у фінансових організаціях є хаотичним процесом встановлення цін на окремі види фінансових послуг (у тому числі і кредитування).

Більшість українських банків, відмовляючись від кредитування на тривалі строки, постійно недоотримують доходи. При цьому вони практично не захищені від ризиків розриву ліквідності, оскільки все одно вимушені кредитувати клієнтів на терміни 5 - 7 р. Аналіз структури доходів банківської системи за 1998 - 2007 рр. свідчить про такі основні тенденції її розвитку:

- процентні доходи (на рівні від 54 до 70%) традиційно є домінантною складовою в структурі банківських доходів. Це пояснюється тим, що кредитування в різних формах було і залишається основним напрямом банківської діяльності;

- комісійні доходи (19 - 37%) є другим за значущістю джерелом банківського прибутку, роль якого поступово зростає за рахунок розширення переліку різних банківських операцій, впровадження нових банківських технологій, спрямованих на збільшення кількості клієнтів і споживачів банківських послуг;

- частка інших видів банківських доходів (насамперед від торгових і валютно-обмінних операцій) поступово зменшується і перебуває останнім часом на рівні 9%, що зумовлено зменшенням курсової маржі.

Важливо, що за рахунок широкого спектру комісій банк в змозі збільшити прибутковість від операцій з клієнтами мінімум на декілька процентних пунктів за рік. Окрім комісій, клієнт, що обслуговується у банку 10-20 р., обов'язково здійснюватиме й інші операції, такі як оплата комунальних послуг, користування пластиковими картками банку, здійснюватиме перекази, обмін валюти, орендуватиме сейфи та ін. Обсяг таких операцій і прибутковість від них так само сприятимуть розвитку банку. Основним напрямком у зростанні кредитних ресурсів має бути впровадження різноманітних депозитів населення. Отже, для удосконалення системи довгострокового кредитування треба:

1.Покращити регулятивну базу, втому числі закони, які захищають права кредиторів. Новий закон ”Про банківське кредитування” дасть змогу збільшити обсяги кредитування. У виграші будуть всі: банки, позичальники, держава.

2.Сформувати нову інфраструктуру кредитних операцій.

3.Розробка єдиної методичної бази організації кредитування, адже в Україні існує понад 200 банків, які відрізняються своїми внутрішньобанківськими положеннями.

4.Знизити ціну кредиту та розширити його доступ до широкого кола клієнтів.

5.Вирішення питання пільг щодо створення обов’язкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банку.

6.Здійснити адаптацію міжнародного досвіду у систему кредитування в Україні.[12;143]

Висновки.

Отже, проведення дослідження реального рівня і фактичного співвідношення часток різних доходів при довгостроковому кредитуванні може сприяти розумінню процесу ціноутворення за такого виду кредитування. У результаті все це може спричинити зниження процентних ставок за довгостроковими кредитами в Україні, а, можливо, і врівноважити їх рівень із загальносвітовим. Таким чином, система довгострокового кредитування, що склалася в Україні не відповідає міжнародним стандартам умовам ринкової економіки. Сучасне кредитування характеризується різноманітними кредитами широкого кола банків, але всі вони не враховують виробничі потреби населення. Систему довгострокового кредитування слід кардинально змінити, а для цього потрібна гармонійна праця держави, банків. А для цього необхідні сучасні, нові підходи до аналізу діяльності банків, тобто ретельні дослідження, які гарантовано принесуть успіх та вирішать всі проблеми системи довгострокового кредитування населення