Тема 7: «Майнове страхування»

Основні положення і класифікація видів майнового страхування. Характеристика вогневих ризиків. Страхування майна від не вогневих ризиків. Інші види майнового страхування.

Таке страхування проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств.

Суб'єктами обов'язкового страхування є:

— страхувальники — державні сільськогосподарські підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та сільськогосподарські підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур і цукрових буряків;

— страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, зернових культур і цукрових буряків - сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності. Страхування здійснюється згідно з Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №1000.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Страховим випадком вважається заподіяння страхувальнику прямих збитків у результаті часткової або повної загибелі врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, врожаю зернових культур і цукрових буряків унаслідок прямої дії страхових ризиків.

Не підлягає обов'язковому страхуванню врожай:

• природних сінокосів і пасовищ;

• сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво;

• сільськогосподарських культур, що висівалися понад три роки і жодного разу сільськогосподарські підприємства не одержали врожаю;

— підпокривних та безпокривних багаторічних трав;

— посівів та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 центнера продукції, що склалася за минулий рік (або згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю багаторічних насаджень визначається з урахуванням площі, зайнятої під насадження у тому ж році, що й збирання врожаю. За умови чіткої періодичності плодоношення багаторічних насаджень середня врожайність визначається за показниками п'яти років, у яких плодоношення насаджень відповідає рокові страхування.

У разі, коли страхувальник вирощує культуру менше, ніж три роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний рік, але не вище, ніж середня врожайність у районі за останній рік.

Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню за договором обов'язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф та відсоток страхового покриття. У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10%.

Договір обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень укладається:

а) зі страхування посівів однорічних сільськогосподарських культур, багаторічних культур, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також культур у розсадниках — не пізніше терміну закінчення посіву (садіння) цих культур у регіоні;

б) зі страхування врожаю багаторічних культур, крім тих, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також зі страхування розсадників — не пізніше, ніж термін початку відповідальності страховика (щодо садів і ягідників — до оформлення бутонів, виноградників — до моменту викидання суцвіття, багаторічних сіяних трав — до входу їх у зиму, інших багаторічних культур і розсадників — до появи весняних гонів);

в) зі страхування сіяних культур, посіяних у парниках і теплицях, — до появи сходів, а посадкових культур — до садіння.

Договір обов'язкового страхування не укладають у разі, коли посівам (насадженням) загрожує безпосередня небезпека загибелі або пошкодження від стихійного лиха (повені, заморозків тощо), навіть якщо терміни, встановлені для проведення страхування, не минули.

Договір обов'язкового страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником суми страхових платежів у повному обсязі або першої частини страхового платежу та діє пропорційно сплаченим страховим платежам до кінця терміну збирання врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, встановленого агротехнічними вимогами для регіону. Він діє виключно в межах ділянки землекористування, виділеної страхувальнику місцевими органами, яка має бути чітко визначена у договорі як місце страхування.

Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що виникла внаслідок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з гектара, визначеною в договорі страхування з урахуванням розміру страхового покриття, та фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу, ніж на момент виплати страхового відшкодування.

У разі загибелі сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень з наступним їх пересівом (пересадженням) для визначення загального збитку враховується вартість фактично одержаного врожаю, яка обчислюється за цінами підприємства (реалізація, фактична собівартість за минулий рік, планова на поточний рік, але не вище, ніж фактична у районі за минулий рік), визначеними у договорі обов'язкового страхування, і фактична вартість врожаю зазначених культур і насаджень, якими проводився пересів (пересаджування), обчислена за цінами поточного року.

Розмір загального збитку в разі загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень унаслідок настання страхового випадку визначається після оприбуткування врожаю, виходячи з вартості неотриманого чи недоотриманого врожаю.

Прямий збиток, що відшкодовується страховиком, визначається у відсотках від розміру загального збитку, який зафіксований у відповідних актах обстеження після настання кожного страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У разі сплати страхувальником чергового страхового платежу за договором обов'язкового страхування не в повному обсязі, прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі сплачених страхових платежів.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі:

• навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ним громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або для захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника, на користь якого укладено договір обов'язкового страхування, встановлюється відповідно до законодавства;

• подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

• отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

• порушення страхувальником агротехнічних вимог до вирощування сільськогосподарської культури та правил протипожежної безпеки;

• інших випадків, передбачених законодавством.

Відмова страховика у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Обов'язковому страхуванню підлягають такі тварини:

1. Племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварин, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від 1 року.

1. Зоопаркові тварини віком від 1 року.

2. Циркові тварини віком від 1 року.

Суб'єктами обов'язкового страхування є страхувальники (власники тварин, що підлягають обов'язковому страхуванню) і страховики (фінансові установи, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування).

Об’єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані із загибеллю, знищенням, вимушеним забоєм тварин, які належать на правах державної, комунальної або приватної власності страхувальнику, внаслідок хвороб, стихійного лиха та нещасних випадків. Страхування здійснюється згідно з Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. №590.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов’язкове страхування, належать загибель, знищення, вимушений забій тварин унаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утоплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

Страховим випадком є подія, передбачена договором обов'язкового страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Страхова сума обов'язкового страхування визначається за балансовою вартістю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

Розмір страхових платежів і термін їх внесення визначаються у договорі обов'язкового страхування. Максимальні розміри страхових тарифів за договорами обов'язкового страхування становлять 5% від страхової суми.

Обов'язковому страхуванню не підлягають тварини:

• що перебувають у місцевості, в якій введено карантинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження;

• хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування;

• у яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначається у страховому акті, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, встановленій страховиком, як різниця між страховою сумою, встановленою договором обов'язкового страхування на кожну тварину, і вартістю придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри тощо. При цьому обов'язково враховується норматив виходу м'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Якщо кількість придатного до вживання/переробки м'яса менша, ніж норматив виходу, розмір збитків обчислюється як різниця між страховою сумою, встановленою договором обов'язкового страхування на кожну тварину, і вартістю придатного до вживання/переробки м'яса, вихід якого визначається за нормативом виходу м'яса живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Вартість придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри тощо встановлюється на підставі документа спеціалізованого підприємства, до якого тварину здано на вимушений забій або якому продано м'ясо, шкіру тощо.

У разі, коли внаслідок страхової події м'ясо, шкіра тощо вимушено забитої тварини спеціалістом ветеринарної медицини визнано непридатними до вживання/переробки, і страхувальник здав його до спеціалізованого підприємства, страхове відшкодування виплачується у розмірі, що становить різницю між страховою сумою, встановленою договором обов'язкового страхування на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здане м'ясо, шкіру тощо.

Якщо страхувальником подано документ про вартість зданої на вимушений забій тварини у живій вазі, страхове відшкодування виплачується у розмірі, що становить різницю між страховою сумою, визначеною у договорі обов'язкового страхування на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здану тварину.

У разі продажу страхувальником частини м'яса вимушено забитої тварини, вартість усього м'яса визначається за ціною реалізації (на підставі поданого страхувальником документа).

Якщо м'ясо, шкіра тощо вимушено забитої тварини визнано повністю непридатними до вживання/переробки, розмір збитків визначається у страховому акті.

У разі сплати страхувальником чергового платежу за договором обов'язкового страхування не в повному обсязі страхове відшкодування виплачується пропорційно сумі внесених страхових платежів.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховику документи, визначені у договорі обов'язкового страхування.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі:

• вчинення страхувальником навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або для захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника встановлюється відповідно до законодавства;

• вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір обов'язкового страхування, умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;

• подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

• отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх завданні;

• несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Об'єктом страхування повітряних суден є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном.

Страхувальником є юридична чи фізична особа — власник повітряного судна або його експлуатант, який експлуатує це повітряне судно на законних підставах.

Страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж балансова вартість повітряного судна.

На повітряне судно, що підлягає обов'язковому страхуванню, повинні бути в наявності:

• посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна;

• документи, що підтверджують право власності на повітряне судно або його оренду.

Страховим випадком є повна загибель повітряного судна, а також пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції.

Повною загибеллю повітряного судна вважається:

• повна втрата повітряним судном здатності виконувати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або в разі, коли компетентною комісією встановлено, що ремонт цього повітряного судна технічно неможливий чи економічно недоцільний;

• втрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на місцевість, яка непридатна для зльоту повітряного судна, або економічною недоцільністю його евакуації.

Зникнення повітряного судна безвісти, коли повітряне судно, яке виконувало плановий політ у період дії договору обов'язкового страхування, не прибуло до пункту призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали наслідків, або коли його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну, також вважається повною загибеллю повітряного судна.

Страхувальники мають право під час укладання договорів обов'язкового страхування призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхового відшкодування.

Якщо повітряне судно є власністю кількох осіб, кожна особа отримує страхове відшкодування пропорційно її частці у праві власності на повітряне судно.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховику оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового страхування, а саме:

• заяву про страхове відшкодування;

• страховий поліс (сертифікат);

• розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів;

• сертифікат льотної придатності;

• технічний акт огляду повітряного судна після його пошкодження та документи, які обґрунтовують суми витрат на ремонт повітряного судна, а у разі загибелі — акт списання повітряного судна;

• документи, які засвідчують право власності страхувальника на повітряне судно або встановлюють межі його відповідальності перед власником у разі загибелі або пошкодження повітряного судна;

• документи реєстрації події з повітряним судном.

Якщо заподіяну шкоду компенсовано іншими особами, страховик сплачує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором обов'язкового страхування, і сумою, компенсованою іншими особами. Про таку компенсацію страхувальник зобов'язаний повідомити страховика.

Розміри максимальних страхових тарифів на один рік для повітряних суден з максимальною злітною масою до 15 000 кг не повинні перевищувати 8%, від 15 001 кг і більше — 6%, для вертольотів — 10% страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

У разі, коли договором обов'язкового страхування передбачено страхування двох чи більше повітряних суден, вимоги цього розділу застосовуються окремо для кожного повітряного судна.

Страхувальники — юридичні особи, які експлуатують електронні бази даних та програми комп'ютерних систем для здійснення своєї статутної діяльності.

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, розпорядженням або користуванням страхувальником електронними базами даних та/або програмами комп'ютерних систем. Страхування розповсюджується на електронні бази даних та програми комп'ютерних систем, які належать страхувальнику на правах власності, а також на електронні бази даних та програми комп'ютерних систем, якими страхувальник розпоряджається або користується за договором оренди, лізингу, якщо вони вже попередньо не застраховані їх власником.

На страхування приймають такі види електронних баз даних та програм комп'ютерних систем:

• електронні бази даних та програми для комп'ютерних систем (в тому числі загального, спеціального і мережевого призначення), які придбав страхувальник;

• електронні бази даних та програми для комп'ютерних систем, які виготовлені страхувальником;

• електронні бази даних та програми для комп'ютерних систем, отримані страхувальником унаслідок законних договірних відносин;

• електронні дані на магнітних, оптичних, магнітооптичних та інших видах електронних носіїв та самі носії на термін, коли вони зберігаються у страхувальника, записуються або перевозяться;

• цінні папери на електронних носіях, що використовуються страхувальником у своїй роботі і знаходяться на збереженні в депозитарії або в самого страхувальника;

• електронні дані, програми, що зберігаються в комп'ютерній мережі та/або в автоматизованій системі страхувальника, електронних системах переведення коштів або зв'язку з клієнтами страхувальника.

Додатково об'єктом страхування можуть бути майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України в розмірі таких непрямих матеріальних збитків, що виникають унаслідок наступних дій страхувальника, котрі він повинен здійснити з метою врятування (збереження) застрахованих баз даних та/або з метою зменшення збитків, що завдані або можуть бути завдані застрахованим базам даних при настанні передбачених договором страхування страхових випадків:

• витрат на заходи по запису та/або копіюванню електронних даних та програм для комп'ютерних систем на нові носії комп'ютерної системи страхувальника;

• витрат на тестування визначених у договорі страхування комп'ютерних систем для вилучення дефектних електронних баз даних, що були знищені (пошкоджені) внаслідок страхового випадку;

• витрат по усуненню пошкоджень, завданих унаслідок страхового випадку даху, стелі, підлозі, замкам, вікнам (включаючи скло) і захисним ґратам на території дії договору страхування;

• витрат по заміні замків, ключів до приміщень, ключі від яких були втрачені внаслідок страхового випадку, крім ключів від касових сейфів та броньованих кімнат, сховищ.

На додаткових умовах, встановлених договором страхування, можуть бути застраховані:

• електронні дані та програми в машинах для рахунку грошових купюр;

• збитки, заподіяні страхувальнику внаслідок крадіжки, грабунку застрахованих носіїв електронних баз, які знаходились у спеціальних сховищах або спеціальних місцях зберігання, тип, умови користування якими і ступінь безпеки яких були обумовлені договором страхування;

• збитки внаслідок страхових випадків, які сталися в службових приміщеннях, що використовуються не тільки страхувальником та його посадовими особами і особами, що працюють у нього, але й іншими третіми особами;

• збитки, які обумовлені настанням страхового випадку внаслідок дії факторів підвищення ступеня страхового ризику для застрахованих електронних баз даних. При цьому факторами підвищеного ступеня страхового ризику вважаються такі дії, здійснені без відома страховика:

1. зниження ступеня надійності місць зберігання електронних баз даних;

2. ремонт, переобладнання визначених договором страхування будівель, приміщень (у тому числі прилеглих до визначених місць), де знаходяться електронні бази даних, або встановлення на будівлях або в приміщеннях будівельного риштування або підіймачів;

3. звільнення на строк більше 30-ти діб визначених у договорі страхування приміщень безпосередньо та приміщень, прилеглих до них з будь-якого боку, або припинення на цей строк господарської діяльності в цих приміщеннях;

4. невиконання страхувальником умови негайної заміни замків у визначених приміщеннях і сховищах на рівноцінні, якщо ключі до цих замків були втрачені.

Страхуванню не підлягають:

• роботи по розробці та впровадженню програм та пов'язане з цим уведення електронних даних в електронні бази даних на будь-якій стадії їх виконання;

• електронні бази даних, котрі використовуються на території дії договору страхування, але які не є власністю страхувальника згідно з чинним законодавством;

• електронні бази, не забезпечені відповідним постійним наглядом, наприклад, у торгових павільйонах, що не охороняються;

• інше майно, страхування якого згідно з чинним законодавством, здійснюється на інших умовах.

Страховим випадком є подія, передбачувана договором страхування, яка відбулася під час дії договору і з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування страхувальнику за матеріальні збитки, завдані визначеним договором об'єктам страхування внаслідок страхових ризиків. Страховий ризик — це втрата або пошкодження електронних баз даних та програм комп'ютерних систем, через:

1. Несанкціонований вхід третіх осіб (введення шляхом шахрайства підготовлених або видозмінених даних або команд) у комп'ютерну систему страхувальника, або сервісної компанії, що надає страхувальнику або його клієнтам послуги, пов'язані з електронними платіжними розрахунками, або електронної системи переведення коштів або зв'язку з клієнтами, що призвело до переведення, оплати, поставки будь-яких коштів або майна, відкриття кредиту, оплати рахунків або здійснення будь-яких інших виплат страхувальником.

2. Здійснення шахрайських модифікацій комп'ютерних програм, незалежно від засобу впровадження в комп'ютерну мережу страхувальника, в тому числі навмисно неправильним упорядкуванням інструкцій для комп'ютера незалежними консультантами й іншими співробітниками, які виконують визначені роботи для страхувальника за контрактом і що не є його постійними співробітниками.

3. Навмисне знищення або спроба знищення електронних даних, а також крадіжка, пограбування, розбій, що спричинили втрату електронних даних, пошкодження або втрату носіїв електронних даних у той час, коли вони зберігалися у страхувальника, записувалися або перевозилися.

4. Одержання по системах електронного зв'язку сфальсифікованих (шахрайських) доручень, що призвело до переведення, оплати або поставки будь-яких коштів або майна, відкриття кредиту, оплати рахунків або здійснення будь-яких інших виплат страхувальником.

5. Сфальсифіковані вказівки від імені клієнтів страхувальника, передані по системах електронного зв'язку, які призвели до переведення, оплати або поставки будь-яких коштів або майна, відкриття кредиту, оплати рахунків або здійснення будь-яких інших виплат страхувальником.

6. Навмисне введення комп'ютерного вірусу, що призвело до зміни, пошкодження або знищення даних, що знаходяться в комп'ютерній мережі страхувальника і, як наслідок, переведення, оплата, або поставка будь-яких коштів або майна, здійснення будь-яких інших виплат страхувальником.

7. Пошкодження або знищення цінних паперів на електронних носіях, що використовуються страхувальником у своїй роботі і що знаходяться на збереженні в депозитарії або в самого страхувальника.

8. Введення по системах електронного зв'язку сфальсифікованих комп'ютерних команд страхувальника до депозитарію, що спричинило здійснення депозитарієм будь-яких несанкціонованих операцій з цінними паперами на електронних носіях.

За бажанням страхувальника електронні бази даних можуть бути застраховані як від усіх, так і від окремих видів страхових ризиків. При цьому вищенаведені види ризиків повинні бути конкретизовані в залежності від можливих причин їх виникнення.

Страхування розповсюджується на страхові випадки, що відбулися в період дії договору. Якщо страховий випадок відбувся в період дії договору страхування з причин, що мали місце або почали діяти до початку страхування, відшкодування буде виплачено тільки в тому випадку, якщо страхувальнику нічого не було відомо про причини, які призвели до настання цього страхового випадку.

Страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні випадкових подій унаслідок:

а) ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного забруднення;

б) військових дій, а також маневрів або інших військових заходів;

в) громадянської війни, народних заворушень різного роду та страйків;

г) конфіскації, націоналізації та інших подібних заходів політичного характеру, які здійснюються згідно з розпорядженням військової чи цивільної влади та політичних організацій на території дії договору страхування;

ґ) грубої необережності посадових осіб страхувальника, в тому числі при здійсненні ними налагоджувальних, пускових, регламентних, профілактичних, експериментальних або дослідних робіт з використанням визначених договором електронних баз даних.

Страхуванням не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок:

1. Застосування електронних баз даних у комп'ютерних системах, що забракованих відповідними компетентними органами, або які не пройшли перевірку згідно з діючими нормативами.

2. Виплати штрафів.

3. Заміни, ремонту або виправлення дефектного обладнання комп'ютерних систем або його частин.

4. Надмірних витрат коштів, спричинених змінами методів діяльності, проведенням модернізації безпосередньо перед моментом нанесення збитку, проведенням допоміжних заходів.

5. Часткового зруйнування або пошкодження комп'ютерних систем із застрахованими базами даних унаслідок їх зносу, довгострокової експлуатації та/або їх виробничих дефектів.

6. Порушення стандартних режимів експлуатації комп'ютерних систем із застрахованими базами даних (підвищені вологість, концентрація пилу, температура всередині приміщення тощо).

7. Повного вимушеного раптового (неупередженого) припинення робіт на комп'ютерних системах із застрахованими базами даних тощо.

8. Крадіжки або грабунку з боку осіб, які працюють у страхувальника, крім випадків проведення підготовки та здійснення цих протиправних дій у час, коли доступ таких осіб до місць розташування комп'ютерних систем із застрахованими базами даних був закритий;

9. Навмисних протиправних дій третіх осіб при знаходженні (в тому числі транспортуванні) визначених носіїв електронних баз за межами території, обумовленої в договорі страхування;

10. Дії вогню від пожежі, викликаної підпалом, або внаслідок вибуху (якщо вибух не був викликаний навмисним підриванням вибухових пристроїв, набоїв тощо), або внаслідок дії води та/або інших рідин, які розповсюджуються з резервуарів, гідравлічних систем і сантехнічної арматури, і які сталися внаслідок навмисного здійснення третіми особами будь-якої визначеної вище протиправної дії або спроби її здійснення.

11. А також збитки, що виникли до початку страхування, але були виявлені тільки після укладання договору страхування.

Страхова сума по прямих збитках встановлюється в межах вартості електронних баз даних і необхідних робіт з ними за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, і визначається за згодою між страховиком і страхувальником у відповідності з документами, що підтверджують вартість відповідних застрахованих електронних баз даних і робіт з ними.

Вартість електронних баз даних з метою їх страхування (страхова вартість) визначають:

1. При страхуванні електронних баз даних (в тому числі загального, спеціального і мережевного призначення), що придбав страхувальник, — виходячи з документально підтверджених страхувальником витрат, необхідних для їх повторного придбання та встановлення (інсталяції) ліцензійного програмного забезпечення, що є невід'ємною частиною застрахованих баз даних.

2. При страхуванні електронних баз даних, що виготовлені страхувальником, — виходячи з витрат виробництва, необхідних для їх повторного виготовлення та підтверджених документально, без урахування, вартості заробітної плати працівників страхувальника, які будуть здійснювати відновлення електронних баз даних та програм. Якщо електронні дані та програми не підлягають відновленню, то страховик відшкодовує номінальну вартість носія електронної інформації.

3. При страхуванні електронних баз даних, що отримані страхувальником унаслідок законних договірних відносин, — у розмірі майнової відповідальності страхувальника, але не вище вартості цих електронних баз даних.

4. При страхуванні електронних баз даних та їх носіїв на час, коли вони зберігаються у страхувальника, записуються або перевозяться, — виходячи з підтверджених документально витрат, необхідних для їх повторного виготовлення, без урахування вартості заробітної плати працівників страхувальника, які будуть здійснювати відновлення електронних баз даних.

5. При страхуванні цінних паперів на електронних носіях, що використовуються страхувальником у своїй роботі і що знаходяться на збереженні в депозитарії або в самого страхувальника, — виходячи з документально підтверджених страхувальником витрат, необхідних для їх повторного придбання.

6. При страхуванні електронних баз даних, що зберігаються в комп'ютерній мережі та/або в автоматизованій системі страхувальника і використовуються для переведення, оплати або надання будь-яких коштів або майна, відкриття кредиту, оплати рахунків або здійснення будь-яких інших видів виплат для клієнтів страхувальника, — виходячи з грошової оцінки встановлених в угодах страхувальника з його клієнтами обсягів доходів клієнтів страхувальника, які використовують ресурси страхувальника через комп'ютерну мережу та/або комп'ютерну систему електронних розрахунків страхувальника.

Страхову суму встановлюють окремо для кожного виду застрахованих електронних баз або по всіх електронних баз даних разом, що визначається в договорі страхування. Страхові суми для непрямих збитків, що застраховані за договором встановлюються окремо від страхової суми для застрахованих за цим договором електронних баз даних таким чином:

1. При страхуванні непрямих збитків у розмірі витрат на заходи по запису та/або копіюванню електронних даних та програм на нові носії комп'ютерної системи страхувальника — не вище 4% від страхової вартості електронних баз даних.

2. При страхуванні непрямих збитків у розмірі витрат на тестування визначених у договорі страхування комп'ютерних систем для вилучення дефектних електронних баз даних та програм, що були знищені (пошкоджені) внаслідок страхового випадку, — не вище 5% від страхової вартості електронних баз даних.

3. При страхуванні непрямих збитків у розмірі витрат по прибиранню, розчищенню приміщень після страхового випадку — не вище 3% від страхової вартості електронних баз даних.

4. При страхуванні непрямих збитків у розмірі витрат по усуненню пошкоджень, завданих унаслідок страхового випадку даху, стелі, підлозі, замкам, вікнам (включаючи скло) і захисним ґратам на місці дії договору страхування, — не вище 10% від страхової вартості електронних баз даних.

5. При страхуванні непрямих збитків у розмірі витрат по заміні замків, ключів до приміщень, ключі від яких були втрачені внаслідок страхового випадку, крім ключів від касових сейфів та броньованих кімнат, сховищ, — не вище 2% від страхової вартості електронних баз даних.

У договорі страхування за згодою сторін може встановлюватися ліміт відповідальності як на окремі види електронних баз, так і на окремі види ризиків, тобто максимальна сума страхового відшкодування за одним страховим випадком.

При визначенні розміру страхового платежу, який підлягає сплаті за договором страхування, страховик використовує розроблені ним базові страхові тарифи, що визначають розмір страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування, з урахуванням строку, об'єкта страхування і характеру страхового ризику.

Страхові тарифи обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Страховий тариф при страхуванні електронних баз визначають з урахуванням виду електронних даних та програм комп'ютерних систем, місцезнаходження, наявності спеціальної системи безпеки, обсягу необхідних попереджувальних заходів та інших суттєвих факторів, що впливають на ймовірність настання страхових випадків.

У період дії договору страхування страхувальник може внести зміни стосовно розмірів страхової суми. При збільшенні страхової суми величину доплати страхового платежу (Д) розраховують за наступною формулою для кожного об'єкта страхування окремо. При цьому укладають додаткову угоду до договору, що є його невід'ємною частиною (адендум), з оплатою додаткового страхового платежу, розрахованого виходячи з повних місяців, які залишилися до кінця дії договору:

Д = (К_і х (П2 – П1)) / Т,

де П1, П2 — страхові платежі по первісній і кінцевій страховим сумам відповідно; К — кількість повних місяців, які залишилися до кінця дії договору страхування, при цьому неповний місяць приймається за повний; Т — термін дії договору страхування в повних місяцях.

Термін дії договору страхування встановлюють за згодою страхувальника і страховика і, як правило, в повних календарних місяцях.

Література [1-2, 10-12]