logo
Lekts_ya_10

3. Міжнародне валютно-фінансове середовище Склад міжнародного валютно-фінансового середовища:

Валюта – це національна грошова одиниця, що використовується в міжнародних економічних відносинах. Розрахунки можуть проводитися як в національній валюті, так і в валюті тієї країни з якою виникли економічні відносини. Аналіз обмінних курсів, а також вплив коливання вартості валют повинен бути включений в фінансовий аналіз.

При проведенні операцій, пов¢язаних з декількома валютами, господарському суб¢єкту необхідно знати вартість обміну валют – валютний курс, який періодично змінюється в часі, що заважає процесу прийняття рішень для міжнародного менеджера.

Валютний курс може бути фіксованим та плаваючим. Фіксований курс національної валюти передбачає її прив¢язку до другої валюти або певній комбінації валют. При плаваючому курсі курс національної валюти визначається грою попиту та пропозиції на міжнародному валютному ринку.

У випадках цих двох валютних курсів існує валютно-курсовий ризик.

Валютно-курсовий ризик – це вірогідність втрат або недоотримання прибутку у порівнянні з плануємими величинами, що пов¢язана з коливанням валютного курсу.

Фінансовий менеджер повинен вміти ідентифікувати виникаючі валютні ризики, прогнозувати їх величину та вибирати оптимальну стратегію хеджування.

Хеджування – будь-яка процедура, за допомогою якої можливо позбутися або зменшити нестабільність грошових надходжень компанії в майбутньому.

Існує також політичний ризик, що пов¢язаний з будь-якими діями уряду приймаючої країни, котрі зменшують вартість інвестиційних компаній.

На здійснення господарських операцій також впливають інституціональні відмінності в політичній, економічній та юридичній системах. Що стосується уряду то він впливає на інвестиційний клімат в країні.

Всі суб¢єкти світового господарства працюють в рамках міжнародної валютної системи.

Світова валютна система – форма організації валютних відносин країн, що історично склалася та закріплена міжурядовими угодами.

Основні конструктивні елементи валютної системи є:

Будь-який суб¢єкт господарювання, залучений до зовнішньоекономічної діяльності, має валютну позицію.

Валютна позиція – співвідношення вимог та зобов¢язань суб¢єкту господарювання в певній валюті. Вона може бути відкритою і закритою. Якщо вимоги та зобов¢язання в даній валюті співпадають, то така валютна позиція вважається закритою, в іншому випадку відкритою. Суб¢єкт господарювання, що має відкриту валютну позицію, піддається валютному ризику. Для нівелювання валютного ризику досить часто використовують срочні контракти: банківські (форварди та свопи) і біржеві контракти (ф¢ючерси та опціони).

Форвардні контракти – це обов¢язкові для виконання угоди між банком та клієнтом по покупці або продажу в певний день в майбутньому певної суми іноземної валюти. Призначення форвардних операцій полягає у хеджируванні валютного ризику.

Ф¢ючерсні контракти - пов¢язані з поставкою валюти на строк більше 3 днів з дня заключення угоди і при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день заключення угоди.

Опціонний контракт принципово відрізняється від форвардних та ф¢ючерсних операцій. Опціон характеризується тим, що держателю опціону надається вибір: реалізувати опціон по раніше фіксованій ціні або відмовитися від його виконання.

Своп-контракти – здійснюються на міжбанківському рівні, і представляють собою комбінацію із стоп та форвардних угод.

Своп-операція – валютна операція, при якій відбувається купівля-продаж двох валют на умовах негайного постачання з одночасною контр угодою на певний строк з тими ж валютами [2.].