1.1 Поняття і класифікація кредитів

Кредит є позиковий капітал банку грошової форми, який передається у тимчасове користування за умов забезпеченості, повернення, терміновості, платності і цільового характеру використання. Відповідно кредитні операції банків полягають у розміщення банками від імені, у власних умовах і ризик залучених коштів юридичних (позичальників) і громадян.

Важливе практичного значення має класифікація кредитів. Кредити, які надаються банками, класифікуються за такими ознаками:

По термінів користування:

а) короткострокові - до 1 року;

б) середньострокові - до 3 років;

в) довгострокові — понад 3 років.

Короткострокові кредити можуть надавати банки у разі тимчасових фінансових труднощів в підприємств, які творяться у через відкликання видатками виробництва та звернення, не забезпечених надходженнями коштів, у відповідній періоді. Середньострокові кредити можуть надаватися суб'єктам господарювання на оплату устаткування, поточні видатки, фінансування капітальних вкладень.

Щоб сформувати основних фондів можуть надаватися довгострокові кредити. Об'єктами такого кредитування, зазвичай, є капітальні на реконструкцію, модернізацію структури і розширення які діють основних фондів, на нове будівництво, приватизації й те.

Термін кредиту, і навіть відсотки його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з отримання до погашення кредитів і відсотків над його користування. Надання кредиту відбувається, переважно, шляхом зарахування з цього приводу позичальника чи сплати платіжних документів з позикового рахунки позичальника. По забезпечення кредити поділяються:

а) забезпечені запорукою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третя особа);

в) з іншим забезпеченням (поручництво, свідчення страхової організації);

р) незабезпечені (бланкові).

Комерційний банк може надавати бланковий кредит лише доти наявних власні кошти (без застави майна чи інших напрямів забезпечення – тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеною відсотковою ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту та перевірений авторитет в банківських колах.

За рівнем ризику кредити бувають:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання:

а разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінією;

в) гарантійні (з якими попередньо зумовленої датою надання, за потребою, з стягненням комісії за зобов'язання).

По термінів погашення:

а той час;

б) на виплату;

в) достроково (на вимогу кредитора, чи з заяві позичальника);

р) з регресією платежів;

буд) після закінчення обумовленого періоду (місяць,квартал)[15].

У фундаменті економічної літературі немає спільної думки щодо кількості ознак класифікації видів кредиту. Вищенаведені ознаки є поширеними. Іноді у літературі і нормативні акти має місце ототожнення понять "види кредиту" і "форми кредиту", що є спірними. Суб'єкти господарську діяльність може використати таких форм кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи – споживчий кредит.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що визначає відносини з питанням перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарську діяльність. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарські стосунки держави й можуть створювати платіжні кошти на вигляді векселів – зобов'язань боржника оплатити кредитору відзначену суму певний термін у певному місці.

Об'єктом комерційного кредиту може бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, яких продавцем надається відстрочка платежу. Що стосується оформлення комерційного кредиту з допомогою векселі, інших угод про надання кредиту годі й укладати. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

> сплати боржником за векселем;

> передачі векселі відповідно до чинним законодавством іншому юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

> переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Що стосується оформлення комерційного кредиту ні з допомогою векселі, погашення такого кредиту складає умовах, передбачених договоромсторон[17].

>Лизинговий кредит – це інвестування власних чи залучених фінансових коштів, що полягає у наданні за договором лізингу однією стороною (>лизингодателем) в виняткове користування другому боці (>лизингополучателю) визначений термін майна, що належитьлизингодателю чи стає власністю за дорученням чи узгодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, з умовою сплатилизингополучателем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, лізинг то, можливо два види – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг то, можливо зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу то, можливо нерухоме і рухоме майно, призначене від використання як основні фонди, не заборонене законом до вільної зверненню над ринком і щодо якого немає обмежень про передачу їх у лізинг.

Майно, що є державної (комунальної) власністю, то, можливо об'єктом лізингу лише за узгодженням з органом, який робить управління цим майном, відповідно до законом.

Не може бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, і навіть цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та його структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу іншій юридичній особі перестав бути основою розірвання договору лізингу.

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин щодо надання кредитів під заставу нерухомого майна.

>Кредиторами іпотеки може бути іпотечні банки чи спеціальні іпотечні компанії, і навіть комерційних банків.

>Заемщиками може бути юридичні і особи, які мають у своєму власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які дають під заставу об'єкти іпотеки у сфері позичальника.

Предметом іпотеки при надання кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі вдома, споруди, магазини, земельні ділянки, які є власністю позичальника, і є об'єктом застави з іншого угоді.

Споживчий кредит – кредит, що дається переважно у національної грошової одиниці фізичним особам-резидентам України в придбання споживчих товарів тривалого користування та надання послуг, і який на виплату, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичних осіб у розмірі, визначених, з вартості товарів та послуг, що є об'єктом кредитування. Розмір кредиту для будівництва, купівлю та ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будинків, визначається межах вартості майна, майнові права, які можна переданими банку на забезпечення котра фізичною особою і сумою її поточних доходів, крім обов'язкових платежів. Термін повернення кредиту визначається кредитором і позичальником у кредитному договорі і від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності позичальника.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів із його особистого вкладу, депозитного рахунки, перекладами поштою чиналичностью[13].

Кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання ресурсів у банку з наступним наданням кредитів суб'єктам господарську діяльність;

б) шляхом гарантування загального обсягу кредиту провідним банком чи групою банків. Кредитування ввозяться залежність від потреби у кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот ресурсів рахунок залучення інших банків до участі вконсорциумной операції.

У положенні НБУ "Про порядок формування та використання резерву на можливі втрати з позик комерційних банків" залежно від критерію ризику, кредити класифікують на стандартні, під медичним наглядом, субстандартні, сумнівні і безнадійні.

У світі класифікація кредитів по більшу частину складається і дотримується самими банками. Систематичний метод контролю якості банківського кредитного портфеля залежить від класифікації кредитів залежно від цього, наскільки позичальник дотримується термінів і умов кредитних угод, зокрема, щодо умов обслуговування позички. З іншого боку, визначення "класифікований" кредит належить до офіційної системі класифікації, використовувана органи спостереження. У кожній країні ці системи неоднакові і найчастішепересматриваются[5].