87. Поняття, правові засади та принципи валютного регулювання

В Україні валютне регулювання базується на Конституції України та Законі України "Про Національний банк України", Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р., а також нормативних актах НБУ, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю. Свого часу Україна як незалежна держава заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти, підписавши ще в 1992 р. статті Угоди Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) та взявши на себе зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені статтею XIV Статуту МВФ. 24 вересня 1996 р. Україна заявила про прийняття зобов'язань за статтею VIII Статуту МВФ, що свідчило про офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою за поточними операціями.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями. Ринкове і державне валютне регулювання доповнюють одне одного: при цьому ринкове регулювання основане на конкуренції й породжує стимули розвитку; відповідно валютне регулювання спрямоване на визначення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин. Починаючи з кінця лютого 2003 р. НБУ поставив за мету лібералізувати валютний ринок країни. Здійснення валютного регулювання покладається чинним законодавством на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику.

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:

- визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

- бере участь у складанні платіжного балансу України;

- забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

- забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

- визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Однак визначальну роль у проведенні валютного регулювання відіграє центральний банк держави. Згідно з чинним законодавством Національний банк України у сфері валютного регулювання:

- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

- контролює додержання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

- визначає у разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

- видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

- нагромаджує, зберігає й використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

- встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

- встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

До функцій центрального банку як учасника валютного ринку належить формування певної стратегії і тактики у здійсненні політики валютного регулювання, управління валютними резервами, вплив на головні чинники курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової ставки, нормативів обов'язкових резервів, контроль за обсягами грошової маси в обігу тощо. Операціями відкритого ринку НБУ є купівля-продаж казначейських зобов'язань, власних зобов'язань НБУ (депозитних сертифікатів), а також визначених Правлінням НБУ комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань. Національний банк відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю регулює імпорт та експорт капіталу.

До 23 жовтня 1994 р. в Україні додержувалися системи множинних курсів, включаючи офіційний валютний курс, який визначався НБУ, і ринковий, який встановлювався на валютних аукціонах. З 24 жовтня 1994 р. офіційний курс встановлювався за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. З 19 березня 1999 р. НБУ встановив офіційний обмінний курс гривні щодо долара США як середньозважений між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної валюти НБУ може впливати на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку.

Отже, центробанк використовував кілька режимів - від множинного до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу, який і був офіційно запроваджений на початку 2000 р. Введення плаваючого курсу та запровадження на міжбанківському ринку торгової сесії поглибили лібералізацію валютного ринку та зменшили обсяг арбітражних операцій, забезпечили стабілізацію обмінного курсу, подальший розвиток безготівкового і готівкового валютного ринків, а також зовнішньоекономічної діяльності, збільшення припливу валюти в Україну та збереження міжнародних валютних резервів НБУ.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначені НБУ у Правилах здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України від 18 березня 1999 р. Відповідно до зазначених Правил операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать НБУ, уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями) та валютні біржі. НБУ встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць згідно з порядком встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют. Після отримання ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій уповноважені банки України можуть відкривати кореспондентські рахунки, порядок відкриття та використання яких в іноземній валюті передбачений відповідним Положенням НБУ про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків - нерезидентів у гривнях, затвердженим постановою Правління НБУ від 26 березня 1998 р. № 118.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів). Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб'єктами ринку на міжнародних валютних ринках та/або на міжбанківському валютному ринку України.

З метою лібералізації і подальшого впорядкування здійснення операцій з банківськими металами на міжбанківському валютному ринку України Правління Національного банку України змінило порядок організації торгівлі банківськими металами на валютному ринку України'. Зокрема, визначено, що до оптової торгівлі банківськими металами належать операції з купівлі-продажу за однією угодою банківських металів на суму, що становить понад 50 тис. грн. на день укладення угоди.

Роздрібну торгівлю банківськими металами здійснюють уповноважені банки та інші уповноважені фінансові установи, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з банківськими металами. Зазначені установи проводять операції з роздрібної торгівлі банківськими металами з клієнтами (фізичними особами - резидентами і нерезидентами та юридичними особами-резидентами) через каси уповноважених банків (уповноважених фінансових установ). Роздрібна торгівля банківськими металами здійснюється з їх фізичною поставкою. Якщо учасником роздрібної торгівлі виступає юридична особа-резидент, така торгівля може здійснюватися за умови укладення відповідного договору в письмовій формі. При цьому купівля або продаж банківських металів здійснюється за наявності сертифіката якості цих металів. Громадяни мають право придбавати банківські метали за готівку.

Протягом робочого дня уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) може продати одному клієнту банківських металів на суму, що не перевищує 50 тис. грн. Приймання та оцінку банківських металів здійснює експерт (касир-експерт) з банківських металів. Національним банком України встановлено Правила здійснення фізичними особами переказів іноземної валюти в межах України. Відповідно до норм законодавства фізичним особам-резидентам дозволяється переказувати іноземну валюту з їх поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих у банках, як на поточні рахунки в іноземній валюті інших фізичних осіб-резидентів, так і на власні поточні або власні вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті. Зазначені перекази здійснюються виключно в межах коштів, що є на відповідних рахунках.

Без відкриття поточних рахунків фізичним особам-резидентам дозволяється переказувати на користь інших фізичних осіб-резидентів суму, що не перевищує в еквіваленті 1 тис. дол. США за один операційний день. Такі перекази здійснюються без подання фізичною особою документів, що підтверджують родинні стосунки.

До компетенції НБУ належить також встановлення порядку переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, платіжних карток через митний кордон України.

Згідно із затвердженою Правлінням НБУ Інструкцією № 283 фізичним особам дозволяється вивезення за межі України національної волют й:

а) за умови усного декларування митному органу фізичними особами-резидентами на одну особу (незалежно від віку) коштів у сумі, що не перевищує 1 тис. гривень, - з урахуванням ювілейних і пам'ятних монет з недорогоцінних металів, номінал яких виражено в гривнях;

б) з обов'язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами - резидентами та нерезидентами на одну особу (незалежно від віку) коштів у сумі, що не перевищує 10 тис. грн., у тому числі:

- коштів у сумі, що не перевищує 5 тис. грн. (за номінальною вартістю) , - з урахуванням ювілейних і пам'ятних монет з недорогоцінних металів, номінал яких виражено у гривнях;

- коштів у вигляді ювілейних і пам'ятних монет із золота та срібла, номінал яких виражено у гривнях, загальна сума яких за номінальною вартістю не перевищує 5 тис. грн.

Вивезення валюти України фізичними особами - резидентами та нерезидентами в сумі, яка перевищує встановлені норми, а також у випадках, не передбачених Інструкцією, дозволяється на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку, копія якої надсилається відповідним структурним підрозділом НБУ Державній митній службі України.

Індивідуальні ліцензії на вивезення за межі України валюти України, іноземної валюти, платіжних документів, банківських металів та ввезення в Україну валюти України, а також спеціальні дозволи на ввезення (пересилання) в Україну іноземної валюти, платіжних документів, банківських металів фізичними особами - резидентами та нерезидентами, якщо сума перевищує встановлені цією Інструкцією норми, але не перевищує 25 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком, видають територіальні управління Національного банку, Операційне управління Національного банку.

Якщо сума іноземної валюти, що переміщується через митний кордон України фізичними особами - резидентами та нерезидентами, перевищує 25 тис. дол. США, то зазначені індивідуальні ліцензії та спеціальні дозволи видає Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку.

Аналогічний порядок передбачається і для ввезення громадянами України готівкової гривні назад у країну.

Юридичні особи-резиденти, яким належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні) транспортні засоби, що здійснюють пасажирські рейси за межі України, можуть вивезти через підзвітну фізичну особу кошти у сумі, що не перевищує 3 тис. грн., для забезпечення розрахунків на транспортних засобах за надані послуги та/або реалізовані товари. Якщо сума буде вищою, необхідна індивідуальна ліцензія НБУ. У зазначених випадках вивезення національної валюти підлягає обов'язковому декларуванню.

Дозволяється вивезення за межі України фізичними особами - резидентами та нерезидентами з обов'язковим зазначенням у митній декларації іноземної валюти, чеків, банківських металів, що ввезені раніше в Україну на законних підставах (за наявності митної декларації на їх ввезення).

Чинним законодавством дозволяється також вивезення за межі України фізичними особами - резидентами та нерезидентами коштів у загальній сумі до б тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком на день перетинання митного кордону.

При цьому за умови усного декларування митному органу іноземної валюти готівкою та/або дорожніми чеками для фізичних осіб- резидентів можна вивозити кошти на суму до 3 тис. дол. США і для фізичних осіб-нерезидентів - на суму до 1 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті. Якщо сума більша, для її вивезення необхідно отримати довідку уповноваженого банку на вивезення іноземної валюти (довідка видається про зняття коштів з власного рахунку фізичної особи, про придбання такої валюти через касу або пункт обміну валюти уповноваженого банку, про придбання дорожніх чеків тощо). У такому разі вивезення валюти зазначається у митній декларації. Готівкова іноземна валюта вивозиться фізичними особами незалежно від віку.

Щодо платіжних карток, то для їх вивезення також існують спеціальні правила. Зокрема, дозволяється вивезення за межі України:

а) за умови усного декларування митному органу фізичними особами - резидентами і нерезидентами - платіжних карток, емітованих банками України (у тому числі міжнародних платіжних систем);

Також платіжні картки вивозяться за межі України за умови усного декларування митному органу:

- фізичними особами-нерезидентами - платіжних карток, емітованих іноземними банками (у тому числі міжнародних платіжних систем) та небанківськими установами, що були ввезені/переслані в Україну з додержанням вимог чинного законодавства України;

- фізичними особами-резидентами, які працюють в іноземних представництвах юридичних осіб-нерезидентів, що зареєстровані в Україні, - корпоративних платіжних карток, емітованих іноземними банками, на підставі документів, що підтверджують факт роботи цих фізичних осіб у зазначених представництвах і організаціях (які засвідчені підписом керівника, головного бухгалтера та відбитком печатки представництв і організацій), або посвідки про відрядження за межі України, виданого представництвом юридичної особи-нерезидента або міжнародною організацією в Україні;

- фізичними особами-резидентами - платіжних карток, емітованих небанківською установою "American Express", що уклала угоду з уповноваженим банком, на підставі довідки цього банку про наявність у ньому картрахунку фізичних осіб;

- фізичними особами-резидентами - іменних ощадних (вкладних) книжок та інших вкладних документів, що засвідчують наявність вкладів у гривнях в уповноважених банках, за умови, що ці документи виписані на ім'я особи, яка виїжджає за межі України;

- фізичними особами - резидентами і нерезидентами - іменних (вкладних) книжок та інших вкладних документів, що засвідчують наявність вкладів в іноземній валюті в уповноважених банках, за умови, що ці документи виписані на ім'я особи, яка виїжджає за межі України.

б) з обов'язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами-резидентами - платіжних карток, емітованих іноземними банками, на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку на відкриття рахунку в іноземному банку (пред'являється відповідному митному органу).

Слід зазначити, що й самі банківські установи для ввезення або вивезення готівкової іноземної валюти, бланків дорожніх чеків та банківських металів зобов'язані мати індивідуальну ліцензію та спеціальний дозвіл Національного банку відповідно до Правил надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення банкнот іноземних держав, банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення банкнот іноземних держав, бланків чеків та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку від 9 липня 1997 р. № 227.

Для обслуговування фізичних осіб - резидентів та нерезидентів з метою купівлі-продажу іноземної валюти, уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ, а також інші юридичні особи - резиденти, що уклали агентську угоду з уповноваженим банком, організовують пункти продажу іноземної валюти. Правове забезпечення їх діяльності визначається Положенням про пункти обміну іноземної валюти, затвердженим постановою Правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 12-9.

Для обмінного пункту банк встановлює ліміт авансу в національній та іноземній валютах у розмірі, що забезпечує додержання пунктами ліміту грошового авансу. Обмінні пункти мають право утримувати у своїй касі залишок розмінних купюр у розмірі до 200 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України. Щоденно у встановленому банком порядку касир обмінного пункту здає до каси уповноваженого банку залишок іноземної і національної валюти, який перевищує ліміт, необхідний для роботи обмінного пункту з одночасним здійсненням відповідних бухгалтерських записів.

Не допускається відмова у здійсненні валютно-обмінних операцій пунктом обміну іноземної валюти за наявності коштів для здійснення цих операцій. Курси купівлі та продажу готівкової іноземної валюти в обмінних пунктах і банківських касах протягом дня зміні не підлягають. У березні 2003 р. НБУ скасував обмеження на 5%-не відхилення курсу гривні від офіційного при здійсненні операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, запроваджене у вересні 2001р.

Використання готівкової іноземної валюти в Україні здійснюється відповідно до Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 26 березня 1998 р. № 119.

Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Основними моментами, що характеризують розрахунки в іноземній валюті, є такі:

- обов'язкове зарахування виручки в іноземній валюті на валютні рахунки одержувачів коштів;

- додержання строків, встановлених законодавством, для зарахування валютної виручки; зокрема виручки, що надходить у терміни виплати заборгованостей, зазначені у зовнішньоекономічних контрактах, але не пізніше 90 днів від дати митного оформлення або підписання акта, що засвідчує виконання робіт, надання послуг тощо;

- оплата контрактів резидентами за рахунок придбаної для розрахунків іноземної валюти через уповноважений банк протягом 5 робочих днів з моменту зарахування її на власні валютні рахунки;

- обов'язковий продаж валютної виручки тощо. У 1998 р. в Україні з метою стабілізації ситуації на валютному ринку країни було введено обов'язковий продаж 50 % надходжень в іноземній валюті (першої групи Класифікатора іноземних валют НБУ) на користь резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності). Продаж валютної виручки здійснюється через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України в порядку, встановленому Національним банком України. Не підлягають обов'язковому продажу кошти в іноземній валюті, що надходять у вигляді кредитів та інвестицій; придбані на МВР України через уповноважені банки та уповноважені фінансові установи протягом строку, встановленого валютним законодавством України для розрахунків з нерезидентами; кошти, які надійшли на користь резидентів-посередників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами і підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам; що належать уповноваженим банкам та уповноваженим фінансовим установам, а також депозити, що розміщені резидентами в уповноважених банках та уповноважених фінансових установах (включаючи проценти, нараховані за ними), та інвестиції, здійснені резидентами за межі України у разі їх повернення власникові.