Існують різні типи класифікації видів лізингу.

Залежно від типу майна, яке може бути об'єктом лізингу, розрізняють:

• лізинг рухомого майна (машини, транспортні засоби, устаткування тощо);

• лізинг нерухомого майна (споруди, будівлі, їхні структурні компоненти тощо).

Виходячи з того, чи було майно раніше в користуванні, розрізняють:

• лізинг нового майна, яке не використовувалося;

• лізинг майна, яке вже було в користуванні.

Згідно зі ст. З Закону України «Про лізинг» суб'єктами лізингу можуть бути:

• лізингодавець – суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• лізингоодержувач – суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• продавець лізингового майна (далі продавець) – суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Залежно від складу суб'єктів лізингу розрізняють:

• прямий лізинг, за яким власник майна самостійно здає його в лізинг.

• непрямий лізинг, коли передавання майна відбувається через посередників.

Відповідно до сектору ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:

• внутрішній (національний) лізинг, коли всі суб'єкти угоди перебувають під юрисдикцією однієї країни;

• зовнішній (міжнародний) лізинг, коли суб'єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Зовнішній лізинг, у свою чергу, поділяють на:

• експортний – закордонною країною є лізингоодержувач;

• імпортний - закордонною країною є лізингодавець.

Залежно від рівня окупності об'єкта лізингу розрізняють:

• оперативний лізинг;

• фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг – це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає пере­дачу орендарю права користування основними фондами на термін, що не перевищує терміну їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення терміну дії лізингової (орендної) угоди.

Фінансовий лізинг являє собою господарську операцію фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на термін, що не перевищує терміну повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Залежно від форми здійснення лізинг може бути:

• зворотним – це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг;

• пайовим – це здійснення лізингу за участі суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти;

• міжнародним - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Договір лізингу укладається у письмовій формі, або як багатостороння угода за участі лізингодавця, лізингоодержувача та продавця майна, або як двостороння угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Переваги використання лізингу:

• придбання основних засобів без використання власного прибутку;

• немає необхідності негайного вкладення «живих» грошей у цінне обладнання, що дасть змогу ефективніше використати обіговий капітал і не заблоковувати його в основних фондах на тривалий термін;

• платежі здійснюються частинами і за кошти, отримані в результаті експлуатації придбаного майна, тобто в результаті основної діяльності;

• прискорена амортизація об'єкта лізингу;

• фіксовані лізингові платежі дають змогу точно планувати бюджет підприємства;

• майно отримується у власність за залишковою вартістю;

• порівняно низький відсоток подорожчання майна в разі придбання за схемою фінансового лізингу.