4. Приклад виконання типового завдання

Завдання 1. Розкрити зміст питання.

Страхування автомобільного транспорту в Україні

Засоби транспорту, як і домашнє майно, страхуються добровільно. На страхування беруться автотранспортні засоби і водні маломірні судна, які підлягають державній реєстрації в установленому порядку.

До автотранспортних засобів відносять: легкові, вантажні, грузо-пасажирські, мікроавтобуси, мотоцикли, моторолери, мотоколяски, мопеди, трактори і міні-трактори.

Як показує практика найбільш розвинених країн світу, найбільш поширеним видом майнового страхування є страхування автотранспортних засобів. У США, скажімо, на цей вид страхування припадає близько 45% загального збору премій за майновим страхуванням. Це пояснюється, з одного боку, стрімким зростанням чисельності власників автотранспортних засобів і високим рівнем небезпеки цього виду транспорту - з іншого. Статистичні дані свідчать, що число загиблих на 1 млрд. пасажиро-кілометрів складає: для автотранспорту - 16 осіб, для повітря - 6,5, для залізничного транспорту - 1,2 особи.

Одночасно з транспортним засобом можуть бути застраховані (за бажанням страхувальника) водій і пасажири, додаткове устаткування до транспортного засобу, вантаж, який на ньому перевозять.

В автострахуванні до об'єктів страхування відносять:

- страхування „авто-каско”;

- страхування цивільної відповідальності;

- страхування від всіх видів ризиків;

- страхування автомобілів на час ремонту, парковки і збереження в гаражах;

- страхування експортно-імпортних вантажів;

- страхування вантажів при перевезеннях внутрішнього з'єднання;

- страхування від нещасних випадків під час ДТП.

Страхування від всіх видів ризиків передбачає найповніше страхове покриття. Воно забезпечує відшкодування збитків, викликаних втратою або пошкодженням застрахованого транспортного засобу, фізичними травмами людей і пошкодженням майна третьої сторони.

При страхуванні автомобілів приватних власників, окрім перерахованих вже ризиків, додаються ще відшкодування бенефіціару (правонаступнику) у разі смерті страхувальника всієї капітальної суми, при фізичних каліцтвах - витрати на лікування, а також на покриття збитків від пошкодження багажу та інших предметів, які знаходилися в салоні автомобіля.

Страхування „авто-каско” передбачає страховий захист від будь-яких збитків, які можуть виникнути унаслідок пошкодження, повної загибелі або втрати автотранспортного засобу або окремих його частин за настання обумовлених в страховому полісі подій. Цей вид страхування розповсюджується на всі автотранспортні, водні і наземні види транспортних засобів.

Страхування „авто-каско” може бути повним або частковим.

При повному страхуванні „авто-каско” власник транспортного засобу одержує страховий захист від збитків унаслідок пошкодження застрахованого об'єкту в разі аварії, зіткнення з будь-яким іншим предметом, пожежі, саме загоряння, перевертання, стихійного лиха, вибуху, протиправних дій і т.д., за вилученням збитків експлуатаційного характеру.

При частковому страхуванні „авто-каско” страхове покриття забезпечується лише на випадок пожежі, вибуху двигуна, викрадання, пошкодження транспортного засобу під час викрадання, стихійного лиха.

За умовами страхування „авто-каско” страхувальник не відшкодовує збитків, якщо:

- вони є наслідком навмисних дій страхувальника, членів його сім'ї або осіб, у розпорядженні яких знаходився транспортний засіб;

- вони є наслідком військових дій, цивільного обурення, страйків;

- вони конфісковані, заарештовані, знищені за розпорядженням властей.

- засіб експлуатувався несправним;

- водій був у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння;

- засіб використовувався з метою навчання водити (автомобіль);

- встановлений природний знос транспортного засобу або його окремих вузлів;

Страхування автомобілів за умов ремонту, парковки і збереження в гаражах.

За збереження автомобілів своїх клієнтів відповідальність несуть власники автотранспортних гаражів і паркових стоянок. У зв'язку з цим пропонують два види страхового захисту:

1) на час транспортування автомобіля до гаража, майстерні або стоянки (якщо автомобіль не доставляють безпосередньо його власники);

2) на період перебування автомобіля на їх відповідальності - від усіляких ризиків.

У разі настання страхового випадку страхувальник відшкодовує витрати на переміщення автомобіля до ремонтної майстерні і доставку його страхувальнику після ремонту. При викраданні або пошкодженні автомобіля в гаражі або на стоянці страхове відшкодування одержує власник гаража або стоянки.

Відшкодування збитків, заподіяних власнику транспортного засобу в результаті ДТП, як правило, здійснюється після ремонту на основі пред'явленої страхувальником накладної – рахунку, по якій страхувальник проводить оплату виконаних робіт.

У практиці деяких країн страхувальник надає безкоштовно автомобіль в користування страхувальнику на період ремонту його власного автомобіля.

При страхуванні транспортних засобів найчастіше використовують два види полісів: поліс з оголошеною вартістю і відкритий поліс.

Поліс з оголошеною вартістю містить чітко обумовлену і фіксовану суму страхового відшкодування, яка повинна бути сплаченою при настанні страхового випадку, і умовами договору не передбачений перегляд і уточнення цієї суми після виникнення збитків.

Відкритий поліс передбачає визначення суми страхового відшкодування після виникнення страхової події шляхом оцінки суми збитку.

Прикладом полісу з оголошеною вартістю є поліс із страхування „авто-каско”, а полісу з відкритою вартістю - „страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”.

Страхування автомобіля має певні особливості. Правилами страхування автомобіля передбачається можливість укладення договору за умови:

1) власної участі страхувальника у відшкодуванні збитків (франшиза), розмір якої обирає сам страхувальник;

2) відшкодування без урахування знижки на знос запасних частин, які вимагають заміни у разі їх пошкодження (з додатковою оплатою). Величина додаткового платежу при цьому визначається у розмірі 5% від страхової суми - якщо термін експлуатації автомобіля не перевищує 5 років; 10% - з терміном експлуатації 5-8 років; 20% - від 8 до 12 років; 30% - від 12 років;

3) відшкодування вартості втрати товарного вигляду унаслідок страхової події, обумовленої в укладеному договорі (теж із сплатою додаткового платежу), але за умови, що автомобіль застрахований за дійсною вартістю. Доплата в даному випадку прив'язується до оцінки дійсної вартості і визначається в розмірі: 20% - коли термін експлуатації не перевищує 5 років; 15% - від до 8 років; 10% - від 8 до 12 років; 5% - понад 12 років.

Завдання 2. Оцінити правомірність твердження і мотивувати відповідь.

Виходячи з принципу еквівалентності зобов'язань в страхуванні, вся сума внесків в особистому страхуванні призначена для здійснення виплат.

У зв'язку зі специфічністю страхових випадків в особистому страхуванні розрахунок страхових тарифів спирається на деякі принципи. Найважливіші з них такі: широке використання методів демографічної статистики і теорії вірогідності; застосування довгострокових фінансових обчислень. Структура нетто-ставки включає декілька елементів, кожний з яких є джерелом формування страхового фонду для конкретного виду страхової відповідальності, яка включена в договори страхування.

Саме необхідність розрахунку тарифних ставок і резерву внесків страхування життя на основі вказаних принципів зумовили появу особливої наукової галузі - теорії актуарних розрахунків. Змістом їх є система математичних і статистичних методів, які дозволяють встановити фінансові права і обов'язки сторін у довгостроковому страхуванні життя.

Тарифна ставка використовується для того, щоб визначити об'єм грошової суми, який кожний із страхувальників зобов'язаний внести до загального фонду (страховий) з одиниці страхової суми. Загальна величина зібраних внесків, обчислених на основі тарифної ставки, може бути достатньою для встановлених страхових виплат.

Розрахунок починається зі встановлення повної тарифної ставки або брутто-ставки. Структурно вона складається з двох основних елементів: нетто-ставки, яка є джерелом забезпечення виплат страхових сум, і навантаження, якого може вистачити для компенсації витрат на проведення страхових операцій. Нетто-ставка гарантує виконання фінансових зобов'язань страхувальника за договорами страхування.

Особливе місце в розрахунку тарифних ставок займають так звані таблиці смертності, які використовують всі страхові організації. Внески, які акумулюються страхувальником, можуть використовуватися як кредитні ресурси і приносити йому процентні гроші. Це дозволяє враховувати внески для зниження тарифних ставок перед їх встановленням.

Тарифні ставки встановлюються одноразові і річні. Використання перших означає сплату внеску на початку дії договору страхування. Страхові відносини в цьому випадку спираються на так званий принцип нуля, відповідно до якого передбачається рівність фінансових зобов'язань страховика і страхувальника один перед одним. Одноразовий внесок означає, що страховик відразу ж на початку дії договору погашає всі свої зобов'язання перед страхувальником.

У разі застосування річної ставки відбувається поступове погашення фінансових зобов'язань страхувальника щорічно, впродовж дії договору страхування.

Порівнюючи можливості застосування одноразової і річної ставок, вкажемо, що, виплативши страховий внесок одноразово, страхувальник витрачає менше коштів, ніж при виплаті внесків продовж декількох років. Це зумовлено тим, що при одноразовій сплаті відповідна грошова сума надходить в господарський оборот, і на неї нараховуються відсотки. При річних же внесках частина доходу у вигляді відсотків втрачається. Тому величину річних ставок не можна заздалегідь зменшити в такому ж розмірі, як одноразових. Важливо і те, що при одноразовому внеску всі страхувальники виконують свої платежі. Якщо здійснюються річні виплати, то не за всіма договорами вони будуть виконані в повному обсязі, оскільки частина застрахованих - це застраховані закінчення дії договору.

Отже, при обчисленні розміру річної нетто-ставки не можна обмежитися лише діленням одноразової ставки на число років дії договору страхування. Потрібен особливий розрахунок для того, щоб річні ставки встановлювалися як з урахуванням втрати процентного доходу, так і бралося до уваги зменшення кількості застрахованих унаслідок їх смертності.

Від одноразової нетто-ставки до річної можна перейти шляхом застосування коефіцієнтів виплати (розстрочки). Вони виражають вартість внесків у розмірі певної грошової одиниці, які здійснюються впродовж відповідного терміну в кінці або на початку кожного страхового року. Як розрахувати річні ставки? Одноразова нетто-ставка дорівнює сучасній вартості фінансових зобов'язань страхової організації і страхувальника. У разі застосування цієї ставки страхувальник весь обсяг своїх фінансових зобов'язань виконує під час укладення договору. При річних внесках страхувальник виконує свої зобов'язання перед застрахованим поступово. Проте загальна величина річних внесків може бути за своєю цінністю еквівалентно. одноразовому внеску. Очевидно, що шляхом арифметичного підсумовування цих внесків досягти еквівалентності неможливо. Адже впродовж терміну дії договору при одноразовому внеску на нього нарощуватиметься дохід у вигляді відсотків. Слід врахувати і неминучість смерті частини застрахованих, унаслідок чого вони не повністю розплатяться із страховою організацією. Можна вважати, що одноразова нетто-ставка є справжньою вартістю по цінності) величини річних внесків, і що це - фінансові зобов'язання страхувальника на виплату.

Нетто-ставка страхування життя складається з трьох частин: на доживання, на випадок втрати здоров'я і може бути достатньою для виплати страхових сум. Разом з тим, страхувальник повинен ще мати кошти на оплату роботи штатних працівників і агентів, які працюють за сумісництвом, компенсувати витрати на утримання приміщень, на рекламу, управлінські витрати і т.п.. Оскільки страхові послуги надаються за рахунок самих страхувальників, засоби для здійснення витрат також беруться з внесків страхувальників шляхом додавання до нетто-ставка навантаження.

Відповідно до умов змішаного страхування життя, звичайного і весільного, і страхування дітей передбачена виплата страхової суми з доживанням страхувальника терміну дії договору, до повноліття, до вступу до шлюбу. Вказані виплати здійснюються за рахунок нетто-ставки на доживання і нетто-ставки до надходження певного терміну, які закладені в страхових тарифах. Звернемо увагу на те, що сплата страхових внесків, яка включає названі нетто-ставку, здійснюється впродовж всього періоду дії договору, а повернення страхових сум - після закінчення його терміну. Тому в страховому фонді виходять тимчасово вільні кошти, які зараховуються в резерв внесків страхування життя.

За своєю природою нетто-ставка на доживання і до певного терміну служить основою формування резерву внесків. Разом з тим, в резерв зараховується і частина нетто-ставки, які видаються на випадок смерті для забезпечення виплат страхових сум в умовах підвищення смертності серед застрахованих. Основне призначення резерву внесків - забезпечення фінансової стійкості. Страхові суми на доживання виплачуються з накопичених резервних страхових внесків. Якщо договір страхування достроково припиняється, страхувальнику повертаються резервні засоби у формі викупної суми.

Можлива ситуація, коли виплати страхових сум за всі нетто-ставки співпадають з рівнем, врахованим у тарифі. В цьому випадку сформований резерв внесків можна вважати теоретичним. Він встановлюється за кожним договором страхування життя, з увагою на те, що між страховою організацією і застрахованою є рівність взаємних фінансових зобов'язань, яка зафіксована на момент його висновку.

Справжня вартість (цінність) зобов'язань страхувальника по мірі сплати ним страхових внесків зменшується, тоді як вартість зобов'язань страхувальника відповідно зростає. Створений резерв внесків складається з різниці між справжніми вартостями фінансових зобов'язань страхувальника і застрахованої на кожну дату дії договору страхування. Вказана відмінність особливо значно при одноразовій сплаті внесків, оскільки тоді вся сплата нетто-ставки відразу ж резервується.

Вся величина сукупного резерву внесків за діючими договорами страхування обчислюється шляхом інвентаризації особових рахунків, яка робиться періодично. Під час проведення такої інвентаризації особові рахунки групуються залежно від тривалості договорів страхування і їх видів. Таке групування необхідне для застосування коефіцієнтів розрахунку резерву для однорічних груп договорів.

За своєю функціональною роллю резерв внесків страхування життя принципово інший, чим запасні фонди в майновому страхуванні. Їх мета - гарантувати коливання об'ємів збитку, який зумовлюється проявом стихійних лих у різні роки. Резерв же внесків створюється унаслідок довгострокового характеру страхування життя і використовується для виплати страхових сум, необхідність якої настане через певний час.

Завдання 3. Виберіть правильну відповідь. Свій вибір обґрунтуйте.

Страховий ризик – це:

а) випадки, які супроводжуються певними втратами для потерпілого, але не підлягають страхуванню;

б) певна подія, у разі настання якої проводиться страхування;

в) ризик, за яким неможливо визначити розмір збитків та ціну страхової послуги;

д) ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку.

Згідно визначення, страховий ризик – певна подія, у разі настання якої проводиться страхування.

Воно має ознаки ймовірності та випадковості. Страхується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування.

Виходить, таким чином, що правильна відповідь б,д.

Завдання 4. Розрахувати величину страхового тарифу (брутто-ставку) при страхуванні на доживання людини у віці 30 років на термін 11 років із страхової суми 100,00 грн. Частка навантаження в структурі тарифу 25%. Процентна ставка 16% річних.

Рішення.

1. Визначаємо кількість виплат страхової суми через 11 років. З таблиці смертності до віку 41 рік доживає 91872 людини. Отже, кількість виплат через 11 років складе 91872.

2. Визначаємо страховий фонд через 11 років.

Страхова сума з кожних 100 грн. договору:

91872 100 = 9187200( грн.)

3. Визначаємо первинну суму страхового фонду (одноразовий загальний внесок) по формулі:

К = К / (1 + i) , де К_t - страховий фонд через t років; i - річна процентна ставка; t - термін страхування.

К = 9187200 : (1 + 0,16) = 1795334( грн.)

4. Визначаємо внесок кожного страхувальника або нетто-ставку.

, де х₀ - число осіб, які застрахувалися.

З таблиці смертності видно, що в віці 30 років застрахувалося 94609 осіб.

18,98( грн.)

4. Визначаємо тарифну ставку (брутто-ставку)

, де - частка навантаження в структурі проекта.

( грн.);

Відповідь: Брутто-ставка склала 25.3 грн. зi 100,00 грн. страхової суми.