Формалізоване описання економічної інформації

У разі автоматизованої обробки ЕІ за допомогою ЕОМ важ­ливого значення набуває формалізація описання ЕІ.

Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом ЕІ, то, перш ніж розпочинати автоматизовану обробку даних, не­обхідно формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують, здебільшого користуючись таблицею з такими графами: назва реквізиту, позначення, тип, довжина, кількість знаків після коми, ідентифікатор.

Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед потрібно виокремити його реквізити, позначити кожний з них і визначити його тип.

Якщо для згаданих реквізитів задати значення, яких вони можуть набувати, та присвоювати їм відповідні ідентифікато­ри, то стане можливим машинне описання інформації, її вве­дення в ЕОМ і машинна обробка.

Розглянемо приклад формалізованого описання показника, котрий задається документом "платіжне доручення" і визначає суму, яка перераховується з рахунку клієнта (платника) відпо­відного банку на рахунок іншого клієнта (отримувача) того самого чи іншого банку (як оплата за куплені товари або надані послуги).

Опишемо реквізити цього показника у вигляді табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Реквізити формалізованого опису показника

Згідно з позначеннями, первинний показник можна записа­ти у вигляді

W а р b о h d ,

що визначає суму W, яка була перерахована з рахунку "а" у банку "р" на рахунок "Ь" в банку "о" згідно з документом "платіжне доручення" за номером "h;" віддати "d".

Якщо у формалізованому записі первинного показника ви­конаємо підсумовування за реквізитом h (номер документа), отримуємо новий — він буде похідним — показник такого ви­гляду:

.

Одержаний показник визначатиме суму, що її перераховано з рахунку "а" на рахунок "b" за всіма документами (дорученнями) цього дня "d".

Аналогічно можна отримати й інші похідні показники. Якщо для реквізитів визначити їх довжину і проставити в таблиці значення довжини та ідентифікатори, що відповідають цим реквізитам, то можна говорити про введення даних в ЕОМ, формування масивів, зберігання даних на машинних носіях і їх подальшу обробку.

Оскільки записи масиву є сукупністю реквізитів, то набір реквізитів (W, а, р, b, о, h, d) також можна розглядати як запис інформаційного масиву "оплачених доручень" з іме­нем, наприклад, MAPLD. Довжина запису такого масиву до­рівнюватиме сумі довжин реквізитів, які входять до нього, і становитиме 67 символів. Умовно структуру такого масиву можна подати у вигляді:

Множину значень будь-якого проміжного показника, на­приклад, Wapbo, можна подати також як масив, утворений сумами, перерахованими з рахунку "а" у банку "р" на рахунок "Ь" в банку "о" за період від "dl" до "d2" з іменем, наприклад, MAPL. Його структуру можна записати у вигляді:

Масив MAPL має п'ять полів (реквізитів), а довжина його запису — 56 знаків.

Такими діями задачу отримання множини значень проміжно­го показника Wapbo з множини значень первинного показника Wapbohd можна звести до задачі побудови масиву MAPL із первинного масиву MAPLD.

Загальна схема перетворення має такий вигляд:

Ці масиви можна створити на машинних носіях і ЕОМ, оскільки визначено реквізити, які входять до їх записів, тоб­то задано ідентифікатори, тип і довжину реквізитів. Питання безпосереднього перетворення вхідних масивів на вихідні — це, по суті, питання організації автоматизованої обробки з ви­користанням тих чи інших програмних і технічних засобів.