logo
доходи

Системи заробітної плати:

- пряма погодинна (проста погодинна) = погодинна ставка * відпрацьовані години;

- погодинно-преміальна, коли в додаток до погодинної оплати передбачена премія за досягнення визначених кількісних і якісних показників;

- пряма відрядна – це оплата фактично виробленої продукції за незмінними поштучними розцінками незалежно від ступеня виконання норми виробітку;

- відрядно-преміальна – додатково виплачується премія за досягнення визначених трудових показників;

- відрядно-прогресивна – в межах норми виробітку робота оплачується за основними та незмінними поштучними розцінками, а випуск над норми – за підвищеними розцінками;

- акордна – (від італ. accordo - угода, договір) – відрядна разова оплата завершеної роботи, одноразова виплата організацією, фірмою заробітної плати робітникам за весь обсяг повністю виконаних робіт за домовленою ставкою сплати.

У сучасних умовах заробітна плата формується не тільки на основі угоди між працею і капіталом. Організація оплати праці в Україні здійснюється на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів. На рівень зарплати впливає держава (встановлюючи гарантований мінімум, нижче якого капітал не має право оплачувати працю) і профспілки, сила й авторитет яких суттєво впливають на рівень зарплати.

Заробітна плата виконує відтворюючу, стимулюючу та регулю­ючу функції

1)відтворююча функція заробітної плати виявляється у забезпеченні розширеного відтворення робочої сили і є визначальною серед інших її функцій;

2)стимулююча функція заробітної плати забезпечує мотивацію мак­симальної віддачі зайнятих працівників через установлення прямої залеж­ності розміру заробітної плати від результатів праці.

3)регулююча функція заробітної плати полягає у її впливі на співвідно­шення між попитом і пропозицією, формування персоналу підприємств, рівень його зайнятості.

Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує робітник за продаж підприємцю робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати не можна обчислити реальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата — це кількість споживчих вартостей (товарів і послуг), яку робітник може придбати за свій грошовий заробіток при даному рівні цін після вирахування податків.

Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: номінальної заробітної плати; рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); податків, які сплачують робітники у бюджет держави і фонди соціального страхування.

Для визначення реальної заробітної плати індекс номінальної заробітної плати ділиться на індекс вартості життя. Реальна заробітна плата прямо пропорційна до змін номінальної заробітної плати і обернено пропорційна до змін рівня цін.

Зауважимо, що номінальна і реальна заробітна плата не обов’язково змінюється в одному і тому самому напрямі. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитися, а реальна заробітна плата в той же час - знизитися, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата.

Законодавче встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата це встановлений державою розмір заро­бітної плати, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) нор­му праці (робочого часу).

У різних країнах цей параметр соціального захисту населення кількісно неоднаковий. Вперше виплату мінімальної заробітної плати було запро­ваджено у США в 1938 р. у розмірі 1/4 дол./год.

Мінімальна заробітна плата за 1 год у США в різні роки становила, дол.: у 1950р. – 0,75$; 1960 р. – 1,00$; у 1970р. – 1,6$; у 1980р. – 3,1$; 1990р.3,8$; у 2000р. – 5,15$; у 2009 р . -7,25$.

У країнах — членах ЄС норми мінімальної заробітної плати різні. За даними європейської статистичної служби, у 2008 р. мінімальна заробіт­на плата залежала від рівня розвитку країн, за яким ці країни можна поді­лити на три групи. Перша група — країни з найнижчим рівнем мінімаль­ної зарплати (від 100 до 350 євро). Це — Болгарія, Румунія, Латвія, Литва, Словаччина, Естонія, Угорщина, Чеська Республіка й Польща. До другої групи входять 5 країн — членів ЄС із середнім рівнем мінімальної зарпла­ти (від 500 до 700 євро): Португалія, Словенія, Мальта, Греція й Іспанія. Третю групу становлять 6 країн ЄС, у яких був зафіксований найвищий рівень мінімальної заробітної плати (віді 150 євро й більше). Це, зокрема, Велика Британія, Франція, Бельгія, Ірландія й Люксембург (див.: Мини­мальная зарплата в странах ЕС больше, чем в Украине // Комсом. прав­да. - 2008. - 9 нояб.).

В Україні розмір мінімальної заробітної плати зростає досить швидкими темпами: за останні 7 років —майже в 4,5 рази — із 205 грн. у 2004 р. до 922 грн. у 2010 р.

У 2011 році планується встановити такі рівні мінімальних зарплат в Україні: у місячному розмірі: з 1 січня – 941 гривня, з 1 квітня – 960 гривень, з 1 жовтня – 985 гривень, з 1 грудня – 1004 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,66 гривні, з 1 квітня – 5,77 гривні, з 1 жовтня – 5,92 гривні, з 1 грудня – 6,04 гривні.

Поняття «прожитковий мінімум» ви­значають як певну мінімальну межу забезпечення біологічного і соціаль­ного відтворення особи і працівника.

Прожитковий мінімум (subsistence level) — вартість набору товарів і послуг, визначеного на основі обґрунтова­них нормативів споживання й забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Розмір прожиткового мінімуму в Україні в роки незалежності визна­чали кількома етапами: - прийняття відповідного закону; - набір («кошик») продуктів харчування, одягу, предметів широкого вжитку, ліків, потрібних людині для забезпечення її мінімальних по­треб; - визначення вартості «кошика» (тобто грошового розміру прожитко­вого мінімуму). Вартість таких наборів визначають з урахуванням кількості товарів і послуг, розрахованих у кілограмах, штуках, кілова­тах, що закладено в «кошику» (всього 300 назв). Прожитковий мінімум в Україні обчислюють для чотирьох основних соціальних груп: діти віком до 6 років; діти віком від 6 до 18 років; працездатні громадяни; особи, які втратили працездатність.

Розмір прожитковому мінімумі у Законі Україні «Про державний бюджет на 2011 рік»(Закон України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 4, ст.19 ) становить з 1 грудня 2011 року 953 грн., а мінімальна заробітна плата з 1 грудня встановлюється на рівні 1004 грн., що на 51 грн. більше за прожитковий мінімум.