1. Методи нарахування резерву сумнівних боргів

Визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості здійснюється шляхом нарахування резерву сумнів­них боргів.

П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” передбачає три методи нарахування резерву сумнівних боргів.

1) виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

2) на основі класифікації дебіторської заборгованості;

3) питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати.

При використанні першого методу передбачає аналіз платоспроможності кожного дебітора.

Використання методу класифікації дебіторської заборгова­ності групується за строками її погашення. Якщо покупець про­стро­чив строк оплати, то є ймовірність того, що заборгованість може бути не погашена. Чим довший строк несплати, тим більша вірогідність несплати. Для кожної групи встановлюється прогноз­ний коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності – це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботу, послуги за попередні періоди. Як правило, коефіцієнт зростає зі збільшенням строків непогашення дебі­торсь­кої заборгованості.

У Примітках до фінансової звітності повинна розкриватись така інформація щодо дебіторської заборгованості:

перелік дебіторів і сума довгострокової дебіторської за­бор­гованості;

перелік дебіторів і сума дебіторської заборгованості по­в’я­заних сторін із виділенням внутрішньогрупового сальдо де­бі­торської заборгованості;

склад і сума статті Балансу „Інша дебіторська заборгованість”;

метод визначення величини резерву сумнівних боргів;

сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги у розрізі її класифікації за строками непогашення.

Документами, які підтверджують визнання заборгованості безнадійною і її списання, можуть бути: виписка з Єдиного дер­жавного реєстру або довідка податкового органу про ліквідацію боржника; повідомлення ліквідаційної комісії або рішення суду про відмову в задоволенні вимог із стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства-боржника; акт судового виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої існує ризик неповернення, ведеться на рахунку 38 ”Резерв сумнівних боргів”. Даний рахунок є контрактивним, балансовим, регулюючим і застосовується для уточнення оцінки поточної дебіторської заборгованості. За кредитом рахунку 38 ”Резерв сумнівних боргів” у кореспонденції з рахунками обліку витрат відображається створення резерву сумнівних боргів, за дебетом у кореспонденції з рахунком обліку дебіторської заборгованості – списання сумнівної заборгованості, та в кореспонденції з рахунками обліку доходів – зменшення нарахованого резерву. Рахунок не закривається в кінці звітного періоду, його сальдо є сумою потенційної безнадійної дебіторської заборгованості.

Аналітичний облік за рахунком 38 ”Резерв сумнівних боргів” ведеться в розрізі боржників або за строками непогашення дебіторської заборгованості залежно від того, за яким методом здійснюється нарахування резерву сумнівних боргів. На підприємстві на кожного дебітора відкривають картку довільної форми, в якій зазначається найменування покупця, зміст операції, дата оплати за договором, дата фактичної оплати, сума створеного резерву сумнівних боргів.