13.Загальна характеристика діяльності банків на ринку цінних паперів.

Банки — активні інституційні учасники ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів — пайовими, борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в різних сегментах ринку — первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому, ринку державних і корпоративних цінних паперів, внутрішньому, міжнародному тощо.

Банки виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною і професійною діяльністю з цінними паперами.

Залежно від ролі банків на цьому ринку умовно можна виділити три моделі організації ринку цінних паперів: банківську, небанківську і змішану.

Банківська модель характеризується найактивнішою роллю банків на ринку цінних паперів. В найбільш завершеному вигляді ця модель діє в Німеччині.

Небанківська модель (її ще називають американською моделлю) обмежує інвестиційну і посередницьку діяльність банків на ринку корпоративних цінних паперів.

Змішана модель характеризується присутністю і діяльністю на ринку корпоративних цінних паперів як банків, так і спеціальних інвестиційних інституцій.

Згідно з українським законодавством банки за умови отримання письмового дозволу НБУ мають право здійснювати такі операції з цінними паперами:

• емісію власних цінних паперів;

• організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

• операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

• інвестування у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

• операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку і з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

• довірче управління цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

• депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Емісійні операції банків.

Емісійні операції банків на ринку цінних паперів залежно від виду цінних паперів поділяються на:

1. операції з випуску пайових цінних паперів (акцій);

2. операції з випуску боргових зобов’язань (облігацій, депозитних сертифікатів, комерційних цінних паперів);

3. операції з випуску похідних цінних паперів.

Основні напрями емісійної політики банку:

• визначення цілей емісійної діяльності;

• вибір емісійних інструментів, тобто цінних паперів, що випускаються в обіг;

• визначення найефективніших методів розміщення цінних паперів;

• підтримання курсу цінних паперів власної емісії на вторинному ринку.

Ризики, які властиві інвестиційні діяльності банку.

Основою ризику, або невизначеності, є незнання того, які з різних можливих подій справді відбудуться. Ризики інвестиційної діяльності банку поділяються на:

1. кредитний ризик;

2. ризик доходу;

3. Ринковий ризик;

4. інфляційний ризик.

Кредитний ризик — це ризик зменшення або втрати очікуваних доходів, викликаний невиконанням позичальниками зобов’язань за кредитом. При цьому позичальники можуть взагалі відмовитися платити чи заплатити лише частину або виплатити пізніше обіцяного. Позичальники можуть бути не готовими до виплати або не здатними зробити це через якісь несподівані обставини. У будь-якому разі кредитор матиме менший дохід, ніж обіцяний позичальником.

Ризик доходу. Для багатьох активів характерна зміна доходу, пов’язана зі специфікою активів. Наприклад, дивіденди, одержані інвестором, можуть змінюватися час від часу в широких межах через дивідендну політику емітента.

Ринковий ризик. Ринковим ризиком називається зменшення або втрата доходів унаслідок зміни майбутньої ринкової ціни активу. Одним з важливих ринкових ризиків є ризик зміни валютного курсу.

Інфляційний ризик. Усі реальні доходи зазнають інфляційного ризику. Зменшення або втрата очікуваних реальних доходів, викликаних змінами в очікуваній інфляції, називається інфляційним ризиком.