17.Права та обов’язки суб’єктів загальнообов’язкового соц. Страх.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страховики і страхувальники, заклади охорони здоров’я та лікувально-профілактичні заклади.

Застрахованою є фізична особа , на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Застраховані особи зобов’язані:

своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески;

своєчасно повідомляти страховиків про настання страхових випадків;

своєчасно повідомляти страховиків про обставини, що сприяють зміни розміру матеріального забезпечення.

Страховиками є цільові страхові фонди з окремих видів страхування. Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.

Обов'язок страховика полягає в тому, що він:

1) укладає договори щодо надання гарантованого обсягу допомоги застрахованому;

2) контролює якість допомоги, що надана застра­хованій особі згідно з договором страхування;

3) не має права відмовити страхувальнику в укладанні дого­вору, якщо його умови відповідають діючим правилам страху­вання;

4) контролює доцільність використання страхових коштів ви­робниками медичних послуг;

5) несе економічну відповідальність перед застрахованим за своєчасне і якісне надання необхідного обсягу послуг;

6) для забезпечення стабільності страхової діяльності зобо­в'язаний створити резервні фонди та фонди профілактичних за­ходів.

Страхувальниками за загальнообов’язковим соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи. Страхувальник – це роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах або у фізичних осіб., а також можуть бути особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та інші особи відповідно до чинного законодавства.

Страхувальник зобов'язаний:

1) вносити в установленому порядку згідно з договором стра­хування страхові внески (платежі);

2) вживати залежні від нього заходи для захисту здоров'я за­страхованих від впливу несприятливих факторів;

3) надавати страховикам інформацію про здоров'я певних контингентів населення, яке підлягає страхуванню, про умови їхньої праці та побуту;

4) укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб.

Медичні заклади вони укладають угоди з медичними страховими організаціями і працюють у відповідності з ними. Медичні заклади, що надають послуги у системі медичного страхування, повинні отримувати ліцензію на їх здійснення. Вони мають право на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність застрахованих, а також право отримувати від страховика оплату вартості медичних послуг, що надані застрахованому згідно з медико-економічними стандартами. Заклади охорони здоров’я і лікувально-профілактичні заклади, які надають послуги зі соціального страхування, несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду , заподіяну застрахованим особам, а також страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги та якість наданих послуг.