2. Механізм здійснення неторгівельних операцій валютних операцій, їх аналіз і оцінка

ВАТ "Ощадбанк" є активним учасником валютного ринку. Серед операцій з іноземною валютою переважають торгівельні операції клієнтів банку у сфері зовнішньо - економічної діяльності.

Тарифи на обслуговування є гнучкими й можуть змінюватись в залежності від специфіки клієнта, та його побажань.

Банк виконує широкий спектр документарних операції та надає послуги з надання банківських гарантій.

Основний перелік операцій з іноземною валютою:

· неторговельні операції з іноземною валютою;

· ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

· ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

· ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

· відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій по ним;

· відкриття кореспондентських рахунків в банках-нерезидентах в іноземній валюті та здійснення операцій по ним;

· залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

· залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.

Відкриття валютних рахунків банком проводиться на підставі тих же документів, що і при відкритті рахунків у національній валюті.

ВАТ "Ощадбанк" проводить такі рахунки в іноземній валюті:

1. Поточні відкриваються для проведення рахунків в безготівковій та готівковій формі, при здійсненні поточних операцій.

2. Кредитні відкриваються на договірній основі юридичним особам для обліку кредитів, які надані шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

3. Депозитні відкриваються фізичним та юридичним особам на основі укладеного депозитного договору на визначений строк.

Торгівлю іноземною валютою на території України юридичні особи здійснюють через банки, які отримали ліцензію НБУ на ці операції, і виступають як посередники на міжбанківському валютному ринку.

До поточних торговельних операцій в іноземній валюті відносяться:

1. Між юридичними особами-резидентами на території України на основі ліцензії НБУ;

2. Між юридичними особами-нерезидентами та резидентами;

3. Операція на міжбанківському валютному ринку;

4. Оплата товарів із використанням чеків та пластикових карток.

Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є:

1. Здійснення обмінних операцій;

2. Виплата валюти за чеками і пластиковими картками фізичним особам;

3. Купівля платіжних документів у валюті фізичними особами;

4. Інші виплати та перекази.

З поточного рахунка в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунка можуть проводитися такі операції з готівковою іноземною валютою:

виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором);

виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, повязані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства;

виплата готівкою на експлуатаційні потреби для виконання обовязків перед капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, за контрактом (договором, угодою) на здійснення агентських послуг, укладеним згідно з Кодексом торгівельного мореплавства;

виплата готівкою фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими та іншими компаніями - резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність; виплата готівкою фізичним особам - резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами - резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно із чинним законодавством України, за рахунок коштів, отриманих із-за кордону);

виплата готівкою для сплати державного мита згідно із чинним законодавством України.

Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного представника юридичної особи нерезидента в касу банку (для подальшого зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті резидента) готівкову вільно конвертовану валюту в сумі до 10 000 (десяти тисяч) доларів США або в еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним обмінним курсом, установленим Національним банком України на день зарахування коштів, за наявності:

експортного договору (контракту), у якому передбачено повну або часткову оплату в готівковій іноземній валюті (загальна сума. прийнята за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10 000 (десять тисяч) доларів США);

оригіналу митної декларації про ввезення нерезидентом в Україну іноземної валюти та довідки банку-нерезидента про зняття іноземної валюти з рахунка нерезидента. У митній декларації та на довідці банку робиться позначка про зарахування готівкової іноземної валюти на рахунок (копія митної декларації, довідка банку-нерезидента і дані паспорта нерезидента (або документа, який його замінює) залишаються в уповноваженому банку);

повноважень, наданих фізичній особі (нерезиденту юридичною особою (нерезидентом відповідно до умов контракту (договору). Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами - резидентами або представництвами юридичних осіб - нерезидентів в уповноваженому банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана.

На власників рахунків згідно із чинним законодавством України покладається відповідальність за цільове використання цих коштів. Якщо залишки іноземної валюти зостаються в неробочі часи доби у касах тих субєктів підприємницької діяльності, яким дозволяється використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу або як заставу, то уповноважений банк установлює ліміт зазначених залишків іноземної валюти в касі (додаток Г) (до розрахунку ліміту каси не включаються кошти, які спрямовуються на виплату заробітної плати, та кошти на відрядження).

Понадлімітні залишки готівкової іноземної валюти підлягають повній інкасації в установах уповноважених банків та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи - резидента. Якщо субєкти підприємницької діяльності працюють цілодобово, то закінченням робочого дня вважається початок операційного дня банку, у якому вони обслуговуються. Якщо юридичні особи - резиденти працюють у вихідні та святкові дні, то вони можуть перевищувати встановлені ліміти залишку іноземної валюти в касі з обовязковою інкасацією понадлімітних залишків до установи уповноваженого банку не пізніше наступного робочого дня банку.

"Ощадбанк" проводить операції з дорожніми чеками. Дорожній чек - це зобовязання фінансової установи виплатити власнику чека зазначену в ньому суму в зазначеній валюті і є однією з найбільш безпечних форм перевезення грошових коштів під час подорожей по всьому світу.

Повноважені банки мають право купувати або продавати іноземну валюту від свого імені, і за дорученням і за рахунок своїх клієнтів. Таким чином вони стають учасниками валютних бірж. Банки через свої операційні каси чи пункти обміну мають право: купувати або продавати іноземну валюту, обмінювати купюри іноземної валюти, перевіряти іноземну валюту на дефект, видавати дозвіл на вивезення валюти за кордон.

При здійсненні валютних операцій банки можуть піддаватись валютному ринку - ймовірність виникнення можливих збитків внаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Зменшити такий ризик можна збільшуючи контроль за ризиками з боку керівництва.

Основою неторговельних операцій комерційних банків є відкриття пунктів обміну валюти.

Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні НБУ та реєстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку.

Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:

а) заяву про відкриття пункту обміну валюти;

б) інформацію банку про: стаж роботи касирів та дані про їхню освіту відповідно до класифікаційних вимог; наявність потрібних технічних засобів і довідників для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків; наявність РРО; забезпечення сейфом для зберігання валюти і бланків суворого обліку;

в) копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда);

г) копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком з агентом, якщо пункт обміну валюти банку працюватиме на підставі агентської угоди;

ґ) інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів НБУ щодо технічного стану та організаційної охорони [17, с.351-352].

Територіальне управління НБУ протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком документів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію або відмову пункту обміну валюти.

Територіальне управління НБУ реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти та після цього видає банку на бланку відповідну довідку.

У разі систематичного (три і більше разів) порушення пунктом обміну валюти порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України протягом календарного року довідка підлягає відкликанню.

Упродовж трьох останніх років спостерігалася тенденція до зменшення кількості пунктів обміну валюти і банків, які їх мали (див. табл.1)

Таблиця 2.1

Узагальнені дані про середньорічну кількості банків, які мали пункти обміну іноземної валюти (ПОВ)

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку, у пунктах обміну валюти, в т. ч. агентів, встановлюють банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом по банку. Цей наказ має бути завірений печаткою банку. У ньому зазначається дата, час, з якого діють встановлені курси, значення курсів купівлі та продажу валют, місцезнаходження та реєстраційний номер пункту обміну валюти банку та пункту обміну валюти агента у відповідному територіальному управлінні НБУ.

У банку та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, в один робочий день дозволяється встановлення різних значень курсів валют. Також протягом робочого дня банк може змінювати значення курсів купівлі та продажу валют:

1) у касі з обовязковим оформленням кожного зміцнення значнення курсів відповідним наказом, у якому обовязково зазначається час зміни курсів;

2) у пунктах обміну валюти, що працюють понад 8 годин (у 2-3 зміни), лише за умови зміни касирів після закінчення робочого часу на підставі наказу.

Комісійні тарифи під час здійснення операцій із валютними цінностями встановлюються згідно з наказом по банку. Сума комісійної винагороди під час здійснення таких операцій визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Каси банків та їх пункти обміну можуть здійснювати всі або деякі валютно-обмінні операції серед яких:

1) купівля у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

2) продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривні;

3) зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

4) купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

5) конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

6) прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

У касах банків у доступному для огляду клієнтами місці розміщується інформація для клієнтів, у т. ч.: копія наказу по банку про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют; перелік операцій, які здійснює ця каса; повідомлення різними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотнього обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту за умови предявлення ними довідки за формою №377; витяг з наказу про встановлення тарифів комісій за операціями, які здійснює ця каса, засвідчений належним чином [9, с.178-190].

Для пунктів обміну валюти додатково в доступному для огляду клієнтами місці розміщується інформація щодо назви банку, який відкрив цей пункт, а також назви агента, якщо пункт працює на підставі агентської угоди, та режим роботи пункту обміну валюти; телефон керівника, що відповідає за роботу пункту обміну валюти.

Встановлення режиму роботи пункту обміну валюти є прерогативою

банку, але у прикордонних зонах, аеропортах, на залізничних, морських та річкових вокзалах пункти обміну валюти мають функціонувати не менше 21 години на добу.

У пункті обміну валюти в наявності мають бути такі документи:

1) копія довідки про реєстрацію пункту обміну валюти; витяг з наказу банку про його відкриття;

2) торговий патент;

3) журнал використання РРО в пункті обміну валюти.

Касир пункту обміну валюти повинен мати на робочому місці документ, що засвідчує його особу, штамп пункту обміну.

Касир під час здійснення валютно-обмінних операцій має перевіряти справжність та наявність ознак платіжності предявлених банкнот і дорожніх чеків. Для цього робочі місця касирів обладнуються відповідними приладами на нормативно-правовими актами і довідниками.

При роботі пункту обміну валют банкам забороняється встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, з якою здійснюються валютно-обмінні операції.

Здійснення операцій з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків. Касири кас банків (фінансових установ) та касири пунктів обміну валюти зобовязані зясовувати резидентність осіб, які мають намір здійснити валютно-обмінну операцію, і попереджати про те, що нерезиденти мають змогу провести зворотний обмін невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови предявлення ними довідки за формою №377 [11, с.98-99].

Операції з купівлі у фізичних осіб чи продажу фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти або зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту на суму, що перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, можуть здійснюватися лише через касу банку.

Операції з продажу готівкової іноземної валюти за готівкові гривні фізичним особам-резидентам здійснюють каси банку з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів із зазначенням у них часу здійснення операцій, а пункти обміну валюти з оформленням квитанції про здійснення продажу іноземної валюти за формою №377 - А.

Квитанція за формою №377 - А видається:

1) пунктом обміну валюти банку фізичним особам-резидентам

як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій;

2) пунктом обміну валюти агента фізичним особам-резидентам як

підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій;

3) пунктом обміну валюти фізичним особам-нерезидентам як

підтвердження здійснення зворотного обміну невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту.

На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються шляхом котирування валют. Котирування - це офіційно встановлений центральним банком ринковий курс (ціни) національної валюти до відповідних іноземних валют на день проведення операцій. Інакше кажучи, котирування валют - це встановлення ринкового курсу дня.

При продажу і купівлі національної валюти банки диференціюють рівні курсів: “курс продавця” встановлюється вищим від курсу “покупця”. Повна котировка включає курс покупця і продавця, у відповідності з якими банк купить або продасть іноземну валюту на національну. Курс купівлі при цьому розраховується, виходячи з рівня офіційного курсу проданої валюти та курсу, згідно з яким здійснена угода купівлі-продажу, за формулою:

КК = ОК: (ОК: КП), де (2.1)

КК - курс купівлі;

ОК - офіційний курс;

КП - курс продажу за домовленістю.

Різниця між курсами покупця і продавця - “маржа” - джерело доходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується банком прибуток від валютних операцій. Крім цього, оскільки валютні операції повязані з певним ризиком, маржа в деякій мірі служить для страхування валютного ризику.

Існують два методи котировки іноземної валюти до національної - пряма і непряма. Більшість країн використовує пряму котировку. При прямій котировці вартість одиниці чи 100 одиниць іноземної валюти виражена в національній грошовій одиниці. При непрямій котировці за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземної валюти. Непряма котировка - це величина зворотня прямій котировці. Непряма котировка використовується переважно у Великобританії. Що стосується США, то для внутрішніх цілей використовується принцип прямої котировки, а в міжнародній сфері американські банки застосовують метод непрямої котировки для багатьох валют, крім фунта стерлінга.

Можна розглянути приклади визначення курсу продавця і покупця при прямій і непрямій котировці валют на таких прикладах.

Приклад 1.

Нью-Йорк на Лондон (пряма котировка):

1 ф. ст. - 1,6427 дол. США - курс покупця, 1 ф. ст. - 1,6437 дол. США - курс продавця.

Банк в Нью-Йорку прагне продати фунти стерлінгів, одержавши при цьому більше національної валюти (1,6437), а купуючи їх, платити меншу кількість її (1,6427).

Процедура котировки, яка складається шляхом послідовного зіставлення попиту і пропозиції по кожній валюті, називається “фіксинг”. На основі фіксинга встановлюються курси продавця і покупця, які публікуються в офіційних бюлетенях. В операціях на міжбанківському валютному ринку котировка проводиться переважно по відношенню до долара США, так як він являється міжнародним платіжним і резервним засобом.

Операції з конвертації готівкової іноземної валюти здійснюються банками та їх пунктами обміну валюти лише з тими валютами, що належать до І групи Класифікатора іноземних валют.

Під час здійснення операцій з конвертації готівкової іноемної валюти використовується крос-курс, визначений згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, що встановлений НБУ на день проведення операції. Розраховується крос-курс таким чином: на певну дату офіційний курс гривні становить: гривня/долар США - Х грн. за долар США; гривня/євро - Y грн. за євро. Крос-курс долара США до євро становитиме Х/Y євро за долар США. Якщо клієнт бажає в цей день обміняти N доларів США на євро, то з урахуванням крос-курсу він має отримати N* (X: Y) євро.

За цією самою схемою визначається крос-курс і для інших валют у разі здійснення конверсійних операцій із готівковою іноземною валютою [16, с.109-110].

Для здійснення аналізу валютних операцій, визначення їх ефективності банк на власний розсуд, залежно від обсягів та напрямів операцій, здійснює їх групування. При цьому слід мати на увазі, що частина розрахунків клієнтів банку за зовнішньоекономічними контрактами здійснюється у національній валюті, але відповідно до вимог валютного законодавства теж належить до категорії валютних операцій.

Зважаючи на те, що бухгалтерський облік та форми звітності, які базуються на його даних, є основним джерелом у системі формування інформації, розглянемо класифікацію валютних операцій за принципом побудови плану рахунків. Відповідно до цього принципу валютні операції можуть бути згруповані за такими напрямами:

1) відкриття та обслуговування кореспондентських рахунків.

2) відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків клієнтів - субєктів підприємницької діяльності.

3) відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків клієнтів - фізичних осіб.

4) міжбанківські кредити в іноземній валюті.

5) міжбанківські депозити в іноземній валюті.

6) кредитування фізичних осіб.

7) кредитування юридичних осіб.

8) операції з цінним и паперами, що емітовані в іноземній валюті.

9) операції купівлі-продажу іноземної валюти.

10) перекази в іноземній валюті.

11) конверсійні операції з готівковою іноземною валютою.

12) розмін або обмін банкнот.

13) операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті.

14) інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті.

15) надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України.

16) позабалансові операції.

17) операції купівлі-продажу валюти.

18) інструменти для хеджування.

19) гарантії, поручительства, акредитиви.

20) кредитні лінії.

21) операції застави.

Якість аналізу валютних операцій банків значною мірою залежить від повноти і достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності. Чинний План бухгалтерського обліку комерційних банків сьогодні надає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті та реально оцінити валютні активи і пасиви банку.

Відображення валютних операцій у балансі банку має певні особливості, які необхідно враховувати, здійснюючи аналітичні процедури:

валютні операції відображаються у балансі банку у подвійній оцінці - за номіналом та в гривневому еквіваленті за офіційним курсом;

принцип мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими ж рахунками, що й операції у гривнях. Звязок між операціями в іноземній та національній валютах забезпечується використанням технічних рахунків;

поділ статей балансу, де відображаються валютні операції, на монетарні та немонетарні.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобовязання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Монетарні статті балансу переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу;

Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу. Операції, які належать до цієї категорії, відображаються у балансі у національній валюті за курсом, чинним на дату відображення у бухгалтерському обліку.

Прикладом немонетарних статей балансу можуть бути дебіторська заборгованість за авансами з придбання основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо. Вони відображаються у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.

Основною метою аналізу валютних операцій є:

забезпечення необхідною інформацією процесу управління та прийняття рішень стосовно операцій з іноземною валютою;

забезпечення можливості розроблення аргументованої концепції розвитку банку, яка базується на комплексному підході до аналізу валютних активів та пасивів банку, зовнішнього та внутрішнього середовища, що дає змогу проводити діагностику та прогнозування банківської діяльності в цілому і на валютному ринку зокрема;

формування лімітної політики банку;

дотримання нормативів НБУ у сфері валютних операцій.

Основними завданнями аналізу валютних операцій, які забезпечують виконання даної мети, є:

оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його масштабності та конкурентоспроможності;

визначення достатності можливостей банку для повного та адекватного співвідношення обсягів валютних операцій зі ступенем прийнятого ризику і рівнем прибутковості;

контроль показників валютного ризику, що забезпечується дотриманням установлених нормативів відкритої валютної позиції;

оцінка ефективності формування та використання валютних ресурсів;

визначення способів залучення валютних коштів на вигідних умовах;

оцінювання прибутковості валютних операцій;

обґрунтування доцільності здійснення тих чи інших валютних операцій банку;

оцінювання ефективності впровадження нових банківських продуктів;

визначення обєктивних та субєктивних факторів, що впливають на здійснення валютних операцій.

Загальні напрями аналізу валютних операцій банку мають однакові підходи з тими, що застосовуються до операцій у національній валюті. Винятком є ті валютні операції, що не мають своїх аналогів серед операцій у національній валюті. До таких належать:

1. торгівля іноземною валютою;

2. конверсійні операції з готівковою іноземною валютою;

3. розмін або обмін банкнот, номінованих в іноземній валюті;

4. операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті;

5. інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті;

6. надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України;

7. розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами;

8. позабалансові валютні інструменти.

Аналіз цих операцій має певні особливості та потребує урахування обсягів, курсів, за якими вони здійснюються, вимог валютного законодавства тощо. Оцінка валютних активів та пасивів банку повинна базуватись на показниках їх структури, динаміки її змін, структури операцій, їх частки у загальній масі валютних операцій, визначенні їх прибутковості взагалі [20, с.350-352].