1.3 Забезпечення ліквідності комерційного банку

Значне ускладнення ринкової ситуації призвело фахівців у галузі банківського менеджменту до необхідності розглядати банк як відкриту систему. Разом з тим у банківському менеджменті сформувався і закріпився системний підхід, зміст якого полягає в розгляді сукупності управлінських впливів та внутрішніх і зовнішніх факторів на багаторівневу взаємозалежну систему всіх його складових в однаковій мірі. Тому розгляд особливостей забезпечення ліквідності комерційного банку прямо повязаний з розглядом особливостей у сфері банківського менеджменту [15,c.38].

Іншою характерною рисою, з якою доводиться зіштовхуватися у своїй роботі комерційним банкам при забезпеченні ліквідності, є наявність різних видів ризику. При цьому, виходять з того, що управління ліквідністю, в першу чергу, взаємозалежне від виду й особливостей ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банку, а також від ефективності проведення активно-пасивних операцій, а спектр ризиків, що впливає на ліквідність комерційного банку, досить широкий. У цілому ризики можна розбити на такі групи:

ризики внутрішні, до яких входять валютний ризик, процентний ризик, ризик ліквідності, ризик неплатоспроможності;

ризики зовнішні, куди входить інфляційний ризик, політичний ризик, ринковий ризик, ризик недоодержання прибутку.

А також кредитний ризик, який створюється під впливом дії різноманітних факторів: обєктивних, субєктивних, системних, юридичних, конюнктурних тощо.

У той же час кожен із видів ризику можна знизити за допомогою своїх методів і підходів, які,

з одного боку, структурують задачу забезпечення ліквідності комерційного банку;

з другого - обумовлюють необхідність адаптації наявних методів до мінімізації тих чи інших видів ризику з урахуванням умов здійснення банківської діяльності в Україні, тому що більшість існуючих підходів розроблялися для країн з розвинутою економікою [29,c.7].

Разом з тим, оскільки кредитно-банківська система має особливе значення для економіки держави, вона служить обєктом ретельного нагляду та регулювання як з боку Національного банку України, так і з боку вищих органів державної влади. Тому найбільш істотною особливістю як банківського менеджменту в цілому, так і підсистеми забезпечення ліквідності комерційного банку, є регулювання з боку держави. Одночасно нагляд за комерційними банками і регулювання їхньої діяльності переслідує головним чином дві мети:

забезпечення стійкості і запобігання банкрутства комерційних банків;

обмеження концентрації капіталу в руках деяких банків з метою недопущення монопольного контролю над грошовим ринком.

Досягнення поставлених цілей здійснюється шляхом установлення НБУ економічних нормативів:

нормативів капіталу;

нормативів ліквідності;

нормативів ризику.

Втім, з одного боку, з метою одержання максимального прибутку банки прагнуть як найближче наблизитися до встановлених економічних нормативів, а з іншого - повинні ретельно стежити, щоб ці нормативи не були порушені.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначені:

елементи структури капіталу банку й адекватність капіталу;

розмір статутного капіталу банку;

порядок здійснення банками емісії власних акцій;

органи управління банком і вимоги до керівників банку;

- організація управління ризиками;

вимоги до діяльності банку;

регулювання банківською діяльністю [1,c.16].

При цьому діяльність банку строго регламентується відповідно до встановлених нормативів і правових актів.

Норми ліквідності в одних країнах встановлюються органами банківського і валютного контролю, в інших - банківським законодавством. При цьому їхня величина визначається з урахуванням накопиченого досвіду і конкретних місцевих умов. У той же час оцінка рівня ліквідності банку досягається шляхом зіставлення значення коефіцієнтів ліквідності конкретного банку з установленими нормами. Підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення певної політики банку в галузі пасивних і активних операцій, яка узгоджується з урахуванням конкретних умов грошового ринку, специфіки клієнтів, які обслуговуються, особливостей виконуваних операцій, можливостей виходу на нові ринки і розвитку банківських послуг.

Розглянемо більш докладно деякі нормативи, що стосуються ліквідності та платоспроможності комерційного банку які були встановлені в Україні згідно з інструкцією та діяли протягом тривалого часу [8,c.9].

Співвідношення капіталу банку і його активів визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності, та обчислюється за формулою:

Н3 = * 100%, (1)

де К - капітал банку,

А - активи банку.

Іншими словами, НЗ являє собою норматив платоспроможності комерційного банку. При визначенні платоспроможності банку його активи підсумовуються з урахуванням сум відповідних активів, помножених на зазначені коефіцієнти ризику [28,c.24].

Норматив швидкої ліквідності розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку й у касі до поточних рахунків (Н5).

Норматив загальної ліквідності розраховується як співвідношення загальних активів до загальних зобовязань банку за формулою:

Н6 = *100%, (2)

де

О - загальні зобовязання банку.

Норматив співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку характеризує питому вагу високоліквідних активів у робочих активах і розраховується за формулою:

Н7 = *100%, (3)

де В - високоліквідні активи банку,

Р - робочі активи банку.

При цьому в багатьох країнах органи контролю за банківською діяльністю керуються показниками ліквідності, в цьому випадку йдеться про норми обовязкових резервів, які за своєю сутністю є вираженням вимог, що стосуються підтримки банками співвідношення між ліквідними активами й обсягами депозитів. Такі нормативи більшою мірою розглядаються тільки як індикатори стану ліквідності та використовуються, для виявлення його динаміки або для проведення порівняльного а лізу фінансового стану різних банків, оскільки виконання такого нормативу не гарантує недопущення зниження рівня ліквідності.

Таким чином, можна зробити висновок, що економічні нормативи є найважливішими відносними показниками, яким НБУ приділяє особливу увагу. Разом з тим аналіз економічних нормативів, установлених НБУ, є необхідною, але недостатньою умовою при оцінці реального рівня ліквідності комерційного банку [45,c.153].

Тому поряд з цим у діяльності НБУ виділяють основні напрямки в сфері регулювання кредитного ризику, який також впливає на ліквідність комерційного банку. До цих напрямків відносяться:

обмеження доступу до кредитного ринку шляхом видачі банкам ліцензій на здійснення кредитної діяльності тільки за умови дотримання ними відповідних умов;

утворення методологічної бази для здійснення банками кредитної діяльності;

установлення для банків обовязкових економічних нормативів, які регламентують кредитний ризик;

установлення для банків вимог, які стосується створення резервів для покриття збитків від кредитної діяльності;

визначення методів банківського нагляду за якістю контролю кредитного ризику, а також визначення форм контрольного регулювання;

визначення рейтингової оцінки діяльності банків;

розробка стандартів зовнішнього і внутрішнього банківського аудита;

рефінансування комерційних банків з метою підтримки їхньої ліквідності;

санація банків;

Підводячи підсумки даного підрозділу, можна констатувати, що забезпечення ліквідності комерційних банків в Україні здійснюється в умовах жорсткого регулювання. Це обумовлено обовязковим дотриманням нормативів і розпоряджень, які до того ж можуть змінюватися. Тому вимоги по забезпеченню ліквідності викликають необхідність безупинного пошуку й удосконалення шляхів відповідності нормативам. Як показали дослідження, проведені в даному розділі, в якості таких шліхів, що сприяють підвищенню ефективності механізму забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку в умовах конюнктури ринку, яка безупинно змінюється, можна виділити:

удосконалення управління надійністю комерційного банку;

розробку підходів щодо покращення залучення банківських ресурсів;

раціоналізацію системи планування відносно забезпечення ліквідності комерційного банку.