1.3 Правове регулювання ліквідності банків в Україні

Вище вже зазначалося, що ринок банківських послуг в певній мірі регулюється державою, з боку запобігання його монополізації, однак існує ще одна форма контролю за ним з боку державних інституцій. Окрім власне нормативно-правового та організаційного діяльності банківських установ, існує низка методів впливу на них з боку владних структур. Одним із таких методів є контроль за рівнем ліквідності комерційних банків.

Механізмом забезпечення ліквідності комерційних банків є встановлені державою вимоги до ліквідності, платоспроможності, структури капіталу. Кожен показник окремо не достатній для того, щоб однозначно стверджувати, що стан конкретного банку ліквідний.

З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний Банк України встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи. Серед них є і нормативи ліквідності, виконання яких покликане забезпечити достатню ліквідність комерційних банків, допомагає проаналізувати здатність комерційного банку виконувати свої зобовязання, а в динаміці -- ще й оцінити тенденції змін ліквідності банку, знання яких є необхідною передумовою якісного управління ліквідністю, а отже, й доброго фінансового становища банку, стабільності всієї банківської системи. Інші обовязкові нормативи -- ризику, капіталу, валютних позицій -- безпосередньо не повязані з ліквідністю, але допомагають банку бути ліквідним, застерігаючи від надто ризикованих операцій, погіршення фінансового стану.

Нормативно-правову базу щодо регулювання ліквідності банків в Україні становлять:

Закон України «Про банки і банківську діяльність»;

Закон України «Про Національний банк України»;

Інструкція про бухгалтерський облік доходів і витрат банку: Затверджена Постановою Правління НБУ від 18.06.03 № 255;

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Затверджена Постановою Правління НБУ від 28.08.01 № 368;

Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства: Затверджено Постановою Правління НБУ від 28.06.01 № 369;

З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобовязань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Він визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобовязань банку, що обліковуються за поточними рахунками

.

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не меншим ніж 20 %.

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобовязань банку.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобовязання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно). Цей норматив визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобовязань банку з відповідними строками виконання.

.

До активів первинної та вторинної ліквідності в розрахунку нормативу поточної ліквідності належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, відкриті в Національному банку та інших банках; строкові депозити, розміщені в Національному банку та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та на інвестиції; боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; надані кредити.

До зобовязань належать: кошти до запитання; короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків; кошти бюджету України; строкові депозити інших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітовані банком; субординований борг банку; зобовязання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобовязання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 30 %, з 01.07.2002 -- 35 %, з 01.01.2003 -- 40 %.

Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобовязання за рахунок ліквідних активів. [22]

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобовязань.

До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобовязання з початковим строком погашення до одного року.

.

До ліквідних активів у розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, відкриті в Національному банку та інших банках; короткострокові депозити, розміщені в Національному банку та інших банках; короткострокові кредити, надані іншим банкам.

До короткострокових зобовязань належать: кошти до запитання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, одержані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобовязання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобовязання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 %.

Нормативи ліквідності розраховуються комерційними банками на підставі щоденних балансів (за формою № ІД-КБ «Баланс комерційного банку»).

Контроль за дотриманням обовязкових економічних нормативів комерційних банків здійснюється НБУ щоденно та щомісячно. Такий контроль дає змогу обмежити ризиковані активні операції банків, підтримувати їх ліквідність на достатньому рівні, допомогти банкам в управлінні ліквідністю встановленням певних орієнтирів (нормативів), яких банки зобовязані дотримуватися. На підтримання ліквідності спрямоване також обовязкове резервування залучених коштів (15 % залучених коштів повинні зберігатися на кореспондентському рахунку в НБУ), за допомогою якого створюється мінімально необхідний запас ліквідності. Обмеженням є те, що кошти обовязкових резервів можуть бути витрачені практично тільки на повернення депозитів, не на кредитування чи інші витрати, хоча існує можливість маневрування в невеликих межах (звітним періодом з резервування є 10 діб, резерви розраховуються як середня арифметична, тому на певний день може існувати недорезервування, але воно має бути перекрито перерезервуванням в наступні дні). Дотримання норм обовязкового резервування проте не гарантує ліквідності банку (обовязкове резервування не враховує структури та якості пасивів, які різні в усіх банків), тому банк повинен самостійно створювати необхідні резерви ліквідних коштів, не допускаючи при цьому зниження прибутковості. Механічне дотримання нормативів без прогнозування, без стратегії управління ліквідністю зменшує прибутковість банку та не гарантує фінансової стійкості банку в майбутньому.

Додатково для оцінювання ліквідності комерційного банку доцільно використовувати такі допоміжні показники:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л.). Розраховується як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобовязань (З) за формулою:

Кз.л.. =А / З · 100 %,

де А -- активи банку, які включають готівкові кошти банку, банківські метали; кошти в НБУ, в інших банках; дебіторську заборгованість; надані кредити (пролонговані множаться на коефіцієнт 0,7); кошти бюджетів України до розподілу, кредити за рахунок бюджетних коштів; цінні папери; товарно-матеріальні цінності; вкладення, основні засоби, нематеріальні активи; інші активи. [18]

З -- зобовязання банку, які включають кошти інших банків (у тому числі НБУ), кошти бюджету та фондів, кошти клієнтів; цінні папери власного боргу; транзитні рахунки; кредиторську заборгованість, гарантії, акцепти; інші пасиви.

Оптимальне значення -- не менше 100 %, тобто всі зобовязання банку повинні повністю покриватися наявними активами (включаючи низьколіквідні).

Коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Квл/роб.а). Характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) в робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Нвл/р = Ва / Ра Ч 100 %,

де Ва (високоліквідні активи) включає готівкові кошти, кошти в інших банках, банківські метали, боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ (за мінусом резервів під знецінення таких цінних паперів).

Ра -- робочі активи, які включають високоліквідні активи; дебіторську заборгованість; надані кредити (за вирахуванням резервів під надані кредити); цінні папери; вкладення в асоційовані, дочірні компанії; основні засоби; капітальні вкладення, помножені на коефіцієнт 0,5. Нормативне значення -- не менше 20 %.

Цей показник дає змогу оцінити частку високоліквідної частини активів, чим більший показник -- тим більший запас ліквідності банку, але, з іншого боку, високоліквідні активи майже не приносять доходу, тому підтримання високого значення Нвл/р неодмінно позначається на прибутковості банку. Доцільним є підтримання цього показника на рівні 20--25 %, щоб, підтримуючи достатню ліквідність, не знижувати прибутковості.

Крім установлених НБУ нормативів ліквідності, для аналізу використовують такі коефіцієнти, що характеризують ліквідність банку та чинники, які на неї впливають:

Коефіцієнт співвідношення активів і зобовязань банку з однаковими строками погашення (розраховується в кожному з періодів, на які поділено часовий горизонт). Як правило, цей коефіцієнт аналізують у діапазоні до одного місяця (поточна ліквідність) та до трьох місяців, то це означає, що банк дотримується принципу відповідності між строками залучення пасивів та розміщення активів.

Коефіцієнт довгострокової ліквідності обчислюється як співвідношення довгострокових вкладень і довгострокових зобовязань у довгострокові активи (які є більш дохідними, ніж короткострокові); значення цього коефіцієнта часто перевищує одиницю. Прийнятим вважається значення коефіцієнта 120 %. [20]

Коефіцієнт співвідношення ліквідних та загальних активів. У стабільних економіках значення цього показника становить 20--30 %. У період фінансових криз значення коефіцієнта може збільшуватися, що повязано з підвищенням норм обовязкового резервування центрального банку та намаганням банків підтримати свою ліквідність за рахунок накопичення активів.

Коефіцієнт співвідношення позик і депозитів визначається як відношення всіх активів з нормальним ризиком до основних депозитів. Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для фінансування основних активних операцій. Прийнятним вважається значення 70--80 %, який вказує на помірне співвідношення між ліквідністю та дохідністю.

Коефіцієнт співвідношення таких активів, як готівка в касі і прирівняних до неї коштів, та сальдо міжбанківських позик, -- наданих і державних. Вище значення цього коефіцієнта вважається більш прийнятним з погляду оцінювання ліквідності банку. [16]

Коефіцієнт ліквідності цінних паперів -- це відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку, до сукупних активів. Вище значення коефіцієнта вказує на більш ліквідну позицію банку.

Показник структурного співвідношення вкладів обчислюється як відношення коштів до запитання до строкових депозитів та характеризує рівень стабільності ресурсів банку. Зниження цього показника вказує на підвищення стабільності депозитної бази і зменшення потреби в ліквідних засобах.

Норматив платоспроможності банку Н2 (адекватності регулятивного капіталу) обчислюється як співвідношення власного капіталу банку та активів, зважених за ризиком. Нормативне значення цього показника не може бути нижчим ніж 8 %.