1.2 Організаційна структура доходів комерційних банків
доход управлінський банк комерційний
План рахунків не передбачає окремих рахунків для обліку безнадійної заборгованості. Це і зрозуміло: нема сенсу обліковувати суми, імовірність сплати яких, практично відсутня. По суті, ця обставина призводить до отримання збитку. Втім, обліковуючи доходи за принципом нарахування, банки повинні чітко дотримуватися принципу обачності, що узагальнюється через застосування у бухгалтерському обліку методів оцінювання. Усі суми нарахованих доходів немовби «просвічуються» на предмет сплати при настанні строків. Зрозуміло, що визнання нарахованих доходів сумнівними ставить під сумнів імовірність їх погашення. Саме тому банк формує резерв під заборгованість за нарахованими сумнівними доходами. Відрахування до резервів -- витратна стаття банку. Діючи обачно, краще визнати витрати, з тим щоб не «прикрашати» фінансових результатів. Якщо ж заборгованість усе-таки буде погашена, то отримані доходи можна впевнено фіксувати як отримані. Вище ми навели девять правил обліку доходів. З урахуванням наведених теоретичних аспектів, продовжимо перелік цих правил [60, с.56-72].
Комерційні банки акумулюють грошові доходи та заощадження у вигляді різноманітних депозитів, вкладів, перетворюючи їх у позиковий капітал. Цей капітал випускається банками в обіг шляхом його надання у тимчасове користування зацікавленим господарюючим субєктам та домашнім господарствам на відповідних умовах [41, с.15].
Для відображення у системі рахунків сум доходів (витрат) необхідно пересвідчитись у дотриманні таких умов:
— заборгованість за активами та зобовязаннями банку є реальною;
— фінансовий результат операції, повязаної з наданням (отриманням) послуг, можливо достовірно оцінити [60, с.56-72].
Кожний вид доходу і витрат відображається в системі рахунків окремо.
Загальні правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України затверджені Постановою Правління НБУ від 18 серпня 2003 р. №255. Зміни до зазначеної постанови затверджені Постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 279.
Усі доходи банку з огляду на ймовірність їх сплати боржником поділяються на:
· нараховані доходи, що фіксують суму, належну до отримання при настанні термінів, визначених угодами. Отож, за рахунками нарахованих доходів обліковуються ті суми, терміни погашення яких ще не настали (обліковуються за рахунками класів 1, 2, 3);
· прострочені нараховані доходи -- виникають у разі непогашення боржником заборгованості за нарахованими доходами у строк, передбачений угодою. На рахунках прострочених нарахованих доходів класів 1, 2, 3 (вони передбачені за тими самими групами рахунків, за якими обліковуються нараховані доходи за відповідним активом) не сплачені у строк суми починають обліковуватися наступного робочого дня;
· сумнівні нараховані доходи -- визнаються у випадках, коли банк не має впевненості в їх сплаті з огляду на незадовільний фінансовий стан боржника та непогашення заборгованості за основним боргом, щодо якого ці доходи нараховуються;
· безнадійні нараховані доходи -- списуються з балансу за рахунок сформованих резервів, коли ймовірність їх сплати практично неможлива (значне погіршення фінансового стану боржника, його збиткова діяльність).
Перелічені категорії щодо нарахованих доходів відображаються у таких правилах обліку доходів:
1. Обліковий запис з нарахування доходів (витрат) здійснюється не рідше одного разу на місяць таким проведенням:
— за нарахованими доходами: Дебет рахунків нарахованих доходів Кредит рахунків класу 6 «Доходи»;
— за нарахованими витратами: Дебет рахунків класу 7 «Витрати» Кредит рахунків нарахованих витрат.
2. Обовязкова умова -- відповідність рахунків нарахованих доходів (витрат) і рахунків класу 6 і класу 7 назві активу чи зобовязання, щодо яких виконується операція з нарахування [60, с.69].
Ефективність здійснення банківських операцій залежить від багатьох факторів. Найважливішим серед них виступає побудова оптимальної організаційної структури комерційного банку. При цьому треба обовязково враховувати такі критерії, як розміри банку, види і масштабність операцій, участь в зовнішньоекономічній діяльності, форма власності, стратегічні та тактичні пріоритети. У сучасній банківській практиці існують різні типові форми організаційних структур банківських установ, окремі елементи яких можуть коригуватись відповідно до змін напрямків діяльності банку.
Враховуючи як міжнародний досвід, так і накопичений за період існування національної банківської системи, а також беручи до уваги переважно універсальний характер діяльності більшості українських банків, в Україні оптимальною видається схема організаційної побудови комерційних банків.
Організаційна структура банку є основою ефективного стратегічного і тактичного управління. Вона повинна відповідати найсучаснішим ринковим вимогам і постійно вдосконалюється завдяки розвитку технічних засобів опрацювання інформації, наявності висококваліфікованих фахівців тощо.
Вибір оптимальної структури банку найважливіша умова його успішної комерційної діяльності. Вона визначається характером, обсягом банківських операцій. В банківській системі переважна більшість функціонує універсальних банків, які виконують практично всі види кредитних, розрахункових, фінансових операцій для своїх клієнтів.
Очевидно, що вибір оптимальної організаційної структури -- це запорука ефективної організації банківської діяльності в цілому та забезпечення потрібної дохідності банківських операцій зокрема.
Інформація про операції, що здійснюються в банках, фіксується на рахунках Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, що набув чинності з 1 січня 2005 р. Побудова його дещо відрізняється від Плану рахунків НБУ (Додаток Б) [41, с.60].
План рахунків є мультивалютним і передбачає наявність управлінського обліку. Логічно План рахунків можна поділити на три частини: балансові рахунки, рахунки доходів та витрат і позабалансові рахунки. Всі рахунки в Плані рахунків згруповані у девять класів, балансові рахунки розміщені в 1 --5-му класах, рахунки доходів і витрат в 6-му та 7-му класах, позабалансові в 9-му класі (Додаток Б) [41, с.58].
Доходи і витрати майбутніх періодів ураховуються в третьому класі у складі інших пасивів та інших активів. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат наведена на Рис. 1.5. [46, с.361].
Рис. 1.5. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат [46, с.361]
Найбільшу питому вагу в обсягах доходів (витрат) банку займають процентні доходи (витрати), отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів, сум, що заборговані (залучені банком). Суми процентних доходів (витрат) обчислюються пропорційно часу і сумі активу або зобовязання виходячи з бази нарахування.
У банківській практиці за базу нарахування може обиратися один із трьох варіантів, кожен з яких ґрунтується на кількості днів, що беруться до розрахунку, а саме:
· ураховується фактична кількість днів у місяці нарахування та у році нарахування -- варіант факт/факт;
· ураховується фактична кількість днів у місяці нарахування (у році умовно 360 днів) -- варіант факт/360;
· умовно до розрахунку у місяці нарахування беруть 30
(у році - 360 днів) -- варіант 30/360 [60, с.56-72].
Доходи мають визнаватися такими, що належать до того звітного періоду, якого вони стосуються, незважаючи на те, коли отримується готівка чи її еквівалент. Установи, що звітують, відносять до відповідної статті звіту нараховані суми доходів і витрат за кожним фінансовим інструментом на кожну звітну дату в межах принципу обережності.
Винагороди, комісійні та інші доходи реєструються в міру виконання операцій. Коли банк отримує проценти та прирівняні до них комісії авансом, тоді використовують такі поняття, як "доходи майбутніх періодів".
Облік доходів ведеться за рахунком 3600 П "Доходи майбутніх періодів". Це доходи, отримані в цьому звітному періоді, але належать до наступних періодів [40, с.376].
1.3 Нормативне регулювання обліку і аналізу доходів банку
Значення доходів як економічної категорії сьогодні стало багатоаспектним та багатогранним. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ). Цей правовий в обліку акт визначає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, мету обліку; методологію організації бухгалтерського обліку на підприємстві і загальні вимоги до фінансової звітності; контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність.