1.3 Особливості нормативно-правового регулювання валютних операцій

За останні роки в економіці і банківський системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки. Діяльність банків в сучасних умовах вимагає нових підходів до рішення питань удосконалення і розвитку валютних операцій. Перед банківською системою постає задача сприяти активізації попиту населення на банківські послуги. Щоб забезпечити виконання цього завдання, необхідно створити такі умови, щоб кожен споживач міг отримати надані послуги в зручний час, в обраному їм місці і з мінімальними витратами [13].

Банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворювання їх у реальний капітал. Банки це саме та галузь, яка повинна бути спрямована на прогнозування економічної конюнктури, найшвидше реагувати на будь-які зміни фінансового ринку. Сьогодні не має самостійних субєктів будь-якої галузі економіки, фінансова діяльність яких не перебувала б в постійній взаємодії з банківською діяльністю.

Правові засади валютного регулювання в Україні закладено Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93, згідно якого Національний банк України (НБУ) визнано головним валютним органом країни, що визначає валютну політику, видає ліцензії на здійснення валютних операцій, визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам, організує валютний контроль на території України. [15, c.168].

При відкритті рахунків в іноземній валюті та в подальшому при використанні рахунків банк керується інструкцією "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" затвердженою Постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003 р.

Постанова Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями": регламентує порядок розрахунків між субєктами господарювання при експортно-імпортних операціях. Також постанова визначає норми контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями клієнтів банку.

Зокрема існує багато інших нормативних документів, до яких звертається банк при наданні послуг клієнтам, які є учасниками зовнішньоекономічних відносин, а саме: Постанова Правління НБУ від 30.12.2003 р. №597 "Про переказування у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями", закон "Про інвестиційну діяльність", Наказ Державної митної служби України "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації", Постанова №574 від 09.06.1997 р. КМУ "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію", Постанова №515 від 03.12.2003 р. Правління НБУ "Про затвердження положення про зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних валютах та банківських металів", Постанова №135 від 11.04.2000 р. Правління НБУ "Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності", Постанова Правління НБУ №49 від 08.02.2000 р. "Про затвердження Положення про валютний контроль", Розпорядження КМУ №77_р від 24.02.2003 р. "Про перелік офшорних зон", Постанова Правління НБУ №555 від 17.11.2004., яка затверджує інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України [22].

У цьому звязку дослідження питань організації роботи з валютою та порядку ведення валютних операцій установами банків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення

Важливо враховувати й те, що свобода вибору субєктів ринку повязана з їхнім прагненням отримати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, що реалізуються у відповідному доході. Цей доход буває безпосереднім або опосередкованим. Його зміст може виявитися не в перебігу обмінної процедури, а на наступних ступенях господарської діяльності, яке придбано за кошти, отримані в результаті валютної операції. Та суть справи і в цьому випадку не змінюється: отримання доходу є визначальною мотивацією дій субєктів валютного ринку [24].

Підвищення ефективності виконання банком функцій агента валютного контролю повязане з удосконаленням організації цієї функції на рівні банку та оптимізацією нормативної бази валютного контролю.

Тільки подальше вдосконалення валютного законодавства дозволить створити дійсно ефективну і в той же час необтяжливу для банка систему валютного контролю, адекватну декларованим принципам валютної лібералізації. Валютне регулювання є частиною валютної політики країни. Це єдиний комплекс законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, діяльності уповноважених державних органів валютного регулювання щодо встановлення порядку здійснення валютних операцій щодо правил володіння, користування та розпорядження валютними цінностями задля забезпечення захисту та стабільності національної валюти і платіжного балансу країни, формування та розвитку внутрішнього валютного ринку та входження в країни в світовий валютний ринок [24, c.108].

Нормативно-правове забезпечення валютних операцій комерційних банків в Україні охоплює не всі аспекти цього напрямку діяльності. Перш за все, необхідно більше уваги приділити удосконаленню системи забезпечення безризикового обігу валюти в Україні, а також впроваджувати заходи щодо гармонізації вітчизняного та міжнародного законодавства в сфері здійснення валютних операцій за межами України та порядок функціонування іноземних банків на території України. Тут мається на увазі вдосконалити існуючу систему законодавства та створити захищений простір для вітчизняних банків, для того щоб банківська система була максимально зукраїнізовано і був мінімізувати вплив іноземного капіталу.