Тема 9. Забезпечення фінансової стійкості банку

Мета роботи:

закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодо основ оцінки стабільності фінансового становища комерційного банку.

План вивчення теми

1. Робота НБУ з комерційними банками: організація міжбанківських розрахунків, контроль за діяльністю комерційних банків з використанням економічних нормативів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Обов’язкові банківські резерви - сума коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках у центральному банку. Вони встановлюються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

Зараз політика обов’язкових резервів, яка проводиться центральними банками, має подвійне значення:

1. Мусить забезпечити підтримку стійкої ліквідності КБ.

2. Є інструментом регулювання обсягу грошової маси.

Сума залишків залучених коштів для розрахунку обов’язкових резервів визначається за формулою середньоарифметичної за звітний період, яка має такий вигляд:

, (3.1)

де - середні залишки залучених коштів, що використовуються для обчислення обов’язкових резервів за звітний період;

- сума залишків залучених коштів за станом на кожну дату звітного періоду;

n - кількість календарних днів звітного періоду.

де - середні залишки залучених коштів, що використовуються для обчислення обов’язкових резервів за звітний період;

- сума залишків залучених коштів за станом на кожну дату звітного періоду;

n - кількість календарних днів звітного періоду.

Політика обов’язкових резервів базується на функції НБУ як банку банків. Законодавчо йому надається право встановлювати норми обов’язкових резервів, які комерційні банки повинні зберігати на коррахунку в управлінні НБУ за місцем знаходження банку.

За допомогою обов’язкових резервів НБУ визначає потребу та здійснює регулювання грошової маси в обігу.

Слід звернути увагу на те, що політика обов’язкового резервування -досить результативний інструмент грошово-кредитного регулювання.

В умовах перехідної економіки України НБУ досить часто і рішуче застосовує цей інструмент грошово-кредитної політики, оскільки для використання інших, більш м’яких, інструментів в країні не було достатніх передумов.

Згідно з Положенням НБУ “Про порядок формування банківською системою України обов’язкових резервів” комерційні банки надають обласному управлінню НБУ двічі на місяць довідку про суму залучених коштів та залишки коштів на їх кореспондентських рахунках. Таким чином НБУ не тільки встановлює і регулює, але і контролює додержання комерційними банками норм обов’язкового резервування, а при порушенні цих норм застосовує до банків штрафні санкції.

Слід звернути увагу на, що платоспроможність банку – це здатнісь своєчасно виконувати власні розрахунки та розрахунки клієнтів банку у певному обсязі.

Рівень платоспроможності банку визначається відповідними показниками.

Важливі показники (коефіцієнти) платоспроможності такі:

• достатність капіталу;

• коефіцієнт миттєвої ліквідності;

• коефіцієнт загальної ліквідності;

• відношення високоліквідних активів до робочих активів;

• відношення коштів до коррахунку та в касі банку до залучених коштів.

Існують нормативні значення таких показників, і вони визначені НБУ. За порушення нормативних значень показників платоспроможності НБУ вживає санкції. В основу нормативних значень цих показників покладено оптимальні співвідношення між групами активів і пасивів як у цілому, так і за їх складовими частинами. Передбачається, що в разі виконання усіх показників платоспроможності та ліквідності банк вважається платоспроможним, тобто фінансово надійним.

Достатність капіталу банку – це показник, що характеризується співвідношенням власних коштів (капіталу) банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику.

Він обчислюється за формулою

(3.2)

До власних коштів банку належать фонди банку та нерозподілений прибуток звітного року.

До активів банку належать кошти на коррахунку, у касі та прирівняні до них кошти, вкладення в державні цінні папери, кредити надані банком т. ін.

Норматив миттєвої ліквідності – розраховується як співвідношення суми коштів на коррахунку Ккр та в касі К до розрахункових (залишки на розрахункових рахунках) РП і поточних (залишки на поточних рахунках) зобов’язань банку. Показник миттєвої ліквідності:

(3.3)

Норматив загальної ліквідності банку. Цей норматив розраховується як співвідношення загальних активів А до загальних зобов’язань банку З:

(3.4)

Норматив співвідношення високоліквідних активів до робочих активів. Цей показник характеризує частку високоліквідних активів у робочих активів і розраховується за формулою:

(3.5)

До складу високоліквідних активів належать кошти в касі банку, на коррахунку, кошти, що вкладені в державні боргові папери. До складу робочих активів належать чисті активи (без залишків на транзитних та регулюючих рахунках).

При розрахунку нормативної суми (НС) припустимого ризику банку щодо одного позичальника, необхідно знати, що норматив припустимого ризику щодо одного позичальника згідно інструкції № 10 НБУ встановлює 25% капіталу банку.

Фактичне значення показника визначається як капітал помножений на нормативне значення показника максимального розміру ризику щодо одного позичальника.

Якщо фактичне значення цього показника перевищує його нормативне значення, то визначається понаднормативна сума (ПНС) ризику.

За кожний випадок порушення максимального розміру ризику, щодо одного позичальника, НБУ застосовує штрафні санкції, сума яких розраховується шляхом перемноження понаднормової суми припустимого ризику на відсоткову ставку (за кожен день дії домовленності) та на тривалість дії домовленності.

Метою контрольних функцій НБУ є захист інтересів клієнтів (вкладників) та акціонерів і забезпечення фінансової надійності комерційних банків.

Внаслідок здійснення валютних операцій в банкі постійно змінюється відношення балансових і позабалансових вимог і зобов’язань по кожній іноземній валюті. Це відношення називається валютною позицією. Вона може бути:

• довгою (long position), коли потреби в іноземній валюті перевищюють зобов’язанння по ній;

• короткою (short position), коли зобов’язання перевищують потреби в відповідній іноземній валюті.

Загальна величина відкритої валютної позиції банка дорівнює сумі абсолютних величин довгої і короткої валютних позицій банка на кожній іноземній валюті.

Норматив загальної відкритої валютної позиції банка розраховується як відношення загальної величини відкритої валютної позиції (ВП) до капіталу банка (К):

(3.6)

Нормативне значення показника загальної відкритої валютної позиції банку не повинно перевищувати 20%.

При визначенні прибутковості комерційного банку необхідно звернути увагу на те що, найважливішими показниками прибутковості є:

• прибутковісь активів (ROA \Return on Assets\);

• прибутковість капіталу (ROE \Return on Equty\).

Прибутковість активів (ROA) – це відношення чистого прибутку (після оподаткування) до середньої вартості активів, %:

(3.7)

Прибутковість капіталу (ROE) – це відношення чистого прибутку до статутного фонду банку, %:

(3.8)

Показник ROA характеризує ефективність використання всіх ресурсів, що їх банк отримав у своє розпорядження, а показник ROE – дохідність капіталу акціонерів.

Для збільшення прибутковості активів банку застосовуються такі заходи:

• збільшується ставка відсотків за активними операціями та зменшується ставка відсотків за залученими коштами;

• збільшується частка власних коштів банку в загальній сумі його коштів (показник платоспроможності);

• зменшується співвідношення власних та залучених коштів.