Використання номерів портів і номерів протоколів для передачі даних.

При роботі через стек протоколів ТСР/ІР повідомлення, якими обмінюються прикладні програми спочатку інкапсулюються в сегменти ТСР або дейтаграми UDP. При цьому вказується відповідний порт транспортного протоколу . Потім транспортні протоколи мультиплексуються в ІР який запам’ятовує номер протокола. Всі ІР пакети передаються по мережі користувачу , де відбувається зворотна операція вилучення інформації з оболонки ТСР/ІР. Спочатку за номером протоколу в модулі ІР виділені дані відповідному протоколу транспортного рівня . на транспортному рівні за номером порта отримувача визначається якому сервісу дані відправлені. Але це не весь механізм взаємодії прикладних програм в рамках ТСР/ІР. Окрім статично призначаємих WKS існують ще динамічно призначаємі.

Номера портів ТСР та UDP, які динамічно призначаються, використовуються для того, щоб можна було організувати обслуговування множини запитів по мережі до 1 WKS. Де сервера протоколу HTTP можуть звертатись одразу декілька клієнтів, тому потрібен механізм, який дозволив би розпаралелювати їх обслуговування. Таким механізмом є динамічне призначення портів. Відбувається це призначення в момент установки з’єднання. Клієнт, запитуючи обслуговування, звертається до відповідного сервісі за номером порта WKS. Але при цьому повідомляє , що приймати відповіді він буде за номером порта відмінного від WKS. Таким чином сервер може обслуговувати запити до одного і того ж порта WKSвикористовуючи різні порти при відповіді. Пара, яка при цьому утворюється, а саме “ІР адреса - № порта” називається сонетом або розеткою. Таким чином можна сказати що HTTP сервер використовує сокет 144.206.130.137; 80 а клієнт який до нього звертається 144.206.130.138;8080.