2. Визначення ліквідної позиції банку і правила управління нею
Моніторинг ліквідної позиції банку найчастіше проводять за допомогою порівняння вхідного та вихідного грошових потоків банку та визначення розриву ліквідності у кожному із періодів прогнозування. Потреба банку в ліквідних коштах визначається порівнянням вхідного та вихідного грошових потоків банку протягом певного періоду.
Вхідний грошовий потік банку формується внаслідок:
-
повернення раніше розміщених активів;
-
збільшення зобов’язань банку (залучення депозитів, відкриття рахунків);
-
збільшення власних коштів банку: одержання доходів, надходження коштів від засновників (акціонерів), продажу цінних паперів власної емісії.
Вихідний грошовий потік формується внаслідок:
-
виконання зобов’язань банку (використання клієнтами своїх коштів, повернення строкових депозитів, міжбанківських позик тощо);
-
розміщення грошових коштів в активні операції (надання кредитів, купівля цінних паперів, основних фондів тощо);
-
здійснення власних операцій банку: виплата дивідендів акціонерам, адміністративно-господарські та операційні витрати, повернення часток в статутному капіталі у зв’язку з виходом із складу засновників.
Показником, який характеризує стан ліквідної позиції банку, є розрив ліквідності, або нетто-ліквідна позиція банку (GL), — різниця між сумою надходжень (ICF) та сумою використаних коштів (UCF):
GL = ICF – UCF.
Якщо наявні ліквідні кошти за обсягом перевищують їх використання, то існує додатний розрив ліквідності (GL > 0). Це той надлишок ліквідності, який необхідно швидко інвестувати в дохідні активи до виникнення потреби в грошових коштах.
Коли потреба в ліквідних коштах за обсягом перевищує їхню наявність, то банк має від’ємний розрив (дефіцит) ліквідності (GL < 0). Відтак перед менеджментом банку постає завдання пошуку найдешевших і найдоступніших джерел поповнення ліквідних коштів.
Аналіз розриву ліквідності за строками проводять за допомогою табличного методу, групуючи активи і пасиви банку за термінами та за структурою. Це уможливлює порівнювання вхідних та вихідних грошових потоків у кожному із зафіксованих інтервалів та обчислення сукупного розриву ліквідності.
3.Геп-менеджмент
Індикатором чутливості окремих статей балансу до відсоткового ризику є показник геп.
Для визначення показника гепу всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи — чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін. Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо впродовж зафіксованого інтервалу він задовольнятиме принаймні одну з таких умов:
-
у досліджуваний період передбачається зміна % ставки;
-
строк погашення настає у досліджуваному періоді;
-
зміна базової ставки.
До нечутливих активів та зобов’язань належать такі, доходи та витрати за якими впродовж аналізованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок на ринку.
Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів та чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:
GAP(t) = FA(t) – FL(t),
Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов’язання (FA(t) > FL(t)), або від’ємним, якщо чутливі зобов’язання перевищують чутливі активи (FA(t) < FL(t)).
Для визначення співвідношення чутливих активів і зобов’язань банку використовують коефіцієнт гепу — FGAP(t), який обчислюється як відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань:
Якщо коефіцієнт гепу >1 - геп додатний, коли К геп <1 — геп від’ємний. Якщо коефіцієнт =1 - геп нульовий.
Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид (додатний або від’ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок.
- Алгоритм формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку
- 2. Визначення ліквідної позиції банку і правила управління нею
- Правило управління гепом:
- 5. Загальні принципи управління ліквідністю банку
- Джерела формування та напрями використання ліквідних коштів
- 6. Запозичені кошти банку: сутність , види та їх характеристика
- 7. Імунізація балансу банку
- 9. Класифікація та функції портфеля цінних паперів банку
- 10. Кредитний портфель: сутність та нормативи регулювання
- 12. Методи визначення дохідності портфеля цінних паперів
- 14. Методи оцінки ризику та ефективності управління портфелем цінних паперів банку
- 15. Методи оцінювання потреби в ліквідних коштах
- 16. Методи управління кредитним ризиком
- Управління ризиком окремого кредиту
- 17. Оцінка фінансового стану позичальників фізичних та юридичних осіб для визначення їх кредитоспроможності
- 21. Рефінансування комерційних банків: сутність та форми
- 22. Розрахунок базової депозитної ставки та чинники, які на неї впливають
- 23. Стратегії формування портфеля цінних паперів
- 24. Сутність управління активами — пасивами та його основні завдання. Комітет з управління активами та пасивами (alco).
- 25. Управління валютним ризиком банку
- 26. Управління грошовою позицією та обов’язковими резервами банку
- 27. Управління інвестиційним горизонтом банківського портфеля цінних паперів
- Стратегії управління інвестиційним горизонтом: