Статична маршрутизація.

В принципі, можлива робота без застосування протоколів маршрутизації. Це статична маршрутизація. В цьому випадку таблиця маршрутів будується з допомогою команди ifconfig, яка вписує рядки, які відповідають за розсилку повідомлень в локальній мережі і команди route, яка використовується для внесення змін вручну. Існує так звана мінімальна маршрутизація, яка виникає тоді, коли локальна мережа не має виходу в Internet і не складається з підмереж. В цьому випадку достатньо виконати команду ifconfig для інтерфейса l_o і інтерфейса Ethernet, і цього буде досить.

…/usr/paul>ifconfig l_o inet 127.0.0.1

…/usr/paul>ifconfig ed1 inet 144.226.43.1 netmark 255.255.255.0

В таблиці маршрутів з’являться тільки ці 2 рядки, але оскільки мережа обмежена і пакети не треба відправляти в інші мережі, то модуль ARP буде справлятись з доставкою пакетів по мережі. Якщо мережа підключена до Internet, то в таблицю маршрутів треба ввести ще 1 рядок – адресу шлюзу. Робиться це командою:

route<команда><мережа або хост><шлюз><метрика>

В полі <команда> вказана команда роботи з таблицею маршрутів. Це такі команди:

add – добавити маршрут, delete – вилучити маршрут, gem – отримати інформацію про маршрут

В полі <мережа або хост> вказана адреса відправки пакета.

В полі <шлюз> вказана ІР адреса, через яку треба відправляти пакети, які призначені хосту або мережі з попереднього поля.

Поле <метрика> визначає відстань кількості шлюзів, які пройде даний пакет якщо його відправити за даним маршрутом.

Наприклад застосування команди route для призначення шлюзу по замовчуванню:

…/usr/paul> route add default 144 206 160 32

Всі пакети , адресати яких не були знайдені в локальній мережі, відправляються на мережевий інтерфейс з адресою 144.206.160.32, по замовчуванню метрика приймається = 1, і таким чином вказується, що це адреса шлюзу.

В полі таблиці Flags можуть зустрітись такі прапорці:

U – маршрут активний і може використовуватись для маршрутизації пакетів

H – маршрут використовується для відправки пакетів в визначені маршруті хосту

G – пакет направляється на шлюз, який веде до адресата.

D – цей маршрут був добавлений в таблицю з тої причини, що з одного із шлюзів прийшов ІСМР пакет, який показує на адресу правильного шлюзу, який був відсутній таблиці. Рядок, який описує не вказаний в командах маршрут в таблиці маршрутів виглядає таким чином:

U – маршрут активний

G – пакет направлений на шлюз

D – маршрут отриманий за повідомленням ІСМР про перенаправлення пактів і звідси витікає, що спочатку такого маршруту в таблиці маршрутів не було.

В версії Windows NT4.0 штатно існувала тільки статична маршрутизація. Для локальних мереж з надійними лініями зв’язку цього достатньо. Адміністратору треба тільки:

1. Вказати ІР адреси на кожному з мережевих інтерфейсів.

2. Вказати адресу шлюзу по замовчуванню

3. Встановити прапорець пересилки пакетів з одного інтерфейсу на інший.

Якщо локальна мережа підключена до провайдера, то все зводиться до отримання адреси з мережі провайдера для зовнішнього інтерфейса, тобто інтерфейса який буде зв’язувати локальну мережу з адресою шлюзу провайдера та адресою своєї мережі або підмережі, і якщо провайдер не буде міняти структури своєї мережі, то все працює роками без змін. Але якщо є поділ на мережі і підмережі, та ще і не за ієрархічним принципом, то задача значно ускладнюється. Тому в Windows NT4.0 з’явилась підтримка динамічної маршрутизації у вигляді протоколу RIP.