3. Внутрішня структура та зовнішнє середовище страхового ринку

До внутрішньої структури страхового ринку відносять:

— страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);

— систему організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти;

— гнучку систему тарифів (ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи, пеня тощо);

— власну інфраструктуру страховика (агентства, контори, філіали, представництва, канали комерційного зв'язку). Вплив на один із них спричиняє дію в інших. Тому важливо управлінському складу страхової компанії враховувати взаємодію цих елементів і узгоджувати їх із зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище страхового ринку — це система взаємодіючих факторів, що оточують внутрішню систему ринку і впливають на неї.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він впливати не може, але повинен їх враховувати у своїй діяльності.

До складових, на які страховик може впливати, належать :

— ринковий попит;

— конкуренція;

— ноу-хау страхових послуг тощо;

— інфраструктура страхового ринку (правове і нормативне забезпечення, інформацій­на та аудиторська мережа, наукове обслуговування, кадри, система організації професійної освіти, наукове обслуговування, професійна етика і мова).

До складових, на які страховик впливати не може, входять:

• чисельність населення, його вікова та статева структури;

• сезонні міграції;

• купівельна спроможність населення і т.ін. Отже, страховий ринок — це відкрита система, здатна до розширення та звуження, залежна як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика.