Сутність, особливості і завдання актуарних розрахунків

АКТУАРНІ РОЗРАХУНКИ (actuarial calculations) ‑ система математичних і статистичних методів розрахунку страхових тарифів. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень інвестиційного доходу страховика. Актуарні розрахунки дають змогу визначити частку кожного страхувальника у створенні страхового фонду

АКТУАРІЙ (actuary) ‑ офіційно уповноважена особа, фахівець, яка з допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи. На актуарія покладається відповідальність за те, щоб страхові фонди були достатніми на той момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов'язання за виданими полісами

За допомогою актуарних розрахунків визначаються собівартість і вартість послуги, що надається страховиком страхувальнику. У більш узагальненій формі актуарні розрахунки можна представити як систему математичних і статистичних закономірностей, що регламентують взаємини між страховиком і страхувальниками.

Визначення витрат, необхідних на страхування даного об'єкта, ‑ один із найбільш складних і відповідальних моментів у діяльності страховика.

Форма, у якій обчислені витрати на проведення даного страхування, називається страховою (актуарною) калькуляцією.

Роль актуарної калькуляції може бути розглянута у різних аспектах: з одного боку, вона дозволяє визначити собівартість послуги, що надається страховиком, а з іншого ‑ через неї створюються умови для всебічного аналізу й розкриття причин економічних, фінансових та організаційних успіхів чи недоліків у діяльності страховика.

Актуарна калькуляція дозволяє визначити страхові премії до договору. Величина пред'явлених до сплати страхових премій припускає вимір прийнятого страховиком ризику.

До складу актуарної калькуляції входить також визначення суми чи частки суми витрат на проведення страхування з обслуговування договору страхування.

У актуарних розрахунках варто передбачати деякі особливості, пов'язані з практикою страхової справи.

Найбільш важливими з них є:

• події, що піддаються оцінці, мають ймовірний характер. Це відбивається на розмірі пред'явлених до сплати страхових премій;

• в окремі роки загальна закономірність явища виявляється через масу відособлених випадкових подій, наявність яких припускає значні коливання в страхових преміях, пред'явлених до сплати;

• визначення собівартості послуги, що надається страховиком, здійснюється у відношенні до всієї страхової сукупності;

• необхідне виділення спеціальних резервів, що знаходяться в розпорядженні страховика, визначення оптимальних розмірів цих резервів;

• прогнозування сторнування договорів страхування, експертна оцінка їх величини;

• дослідження норми позичкового відсотка і тенденцій його зміни у конкретному часовому інтервалі;

• наявність повного чи часткового збитку, пов'язаного із страховим випадком, що визначає потребу виміру величини його розподілу в часі і просторі за допомогою спеціальних таблиць;

• дотримання принципу еквівалентності, тобто встановлення адекватної рівноваги між платежами страхувальника, вираженими через страхову суму, і страховим забезпеченням, наданим страховою компанією, завдяки отриманим страховим преміям;

• виділення групи ризику в межах даної страхової сукупності.

Основними завданнями актуарних розрахунків є:

• дослідження й групування ризиків у межах страхової сукупності, тобто виконання вимоги наукової класифікації ризиків з метою створення гомогенної підсукупності в межах загальної страхової сукупності;

• визначення математичної ймовірності настання страхового випадку, а також частоти й ступеня тяжкості наслідків заподіяння збитку як в окремих ризикових групах, так і в цілому по страховій сукупності;

• математичне обґрунтування необхідних витрат на проведення страхування страховиком і прогнозування тенденцій їх розвитку;

• математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, пропозиції конкретних методів і джерел їх формування.

Питання актуарних розрахунків займають центральне місце у діяльності будь-якої страхової компанії. Значення актуарних розрахунків обумовлюється тим, що страховик, як правило, проводить ряд різних за змістом і характером видів страхування, які вимагають адекватного математичного виміру узятих за договорами зобов'язань.

При організації актуарних розрахунків необхідно передбачати деякі загальні питання, що не залежать від конкретного виду страхування.

До них відносяться:

- визначення нетто-премії;

- визначення надбавки за ризик;

- визначення витрат на проведення страхування.

Незважаючи на методологічну єдність усіх актуарних розрахунків, практика їх проведення допускає різні варіації й варіанти, пов'язані із специфікою окремих видів, підвидів та галузей страхування.

У цілому є визначена залежність конкретної практики актуарних розрахунків від даного виду страхування, обраної системи забезпечення і способу проведення страхування.

За допомогою актуарних розрахунків визначається розмір страхових премій, пропонованих до сплати.

Одиницею розрахунків служить окремий об'єкт, включений у страхову сукупність.

При визначенні розміру страхових платежів одиниця розрахунків може розглядатися в різних ієрархічних рівностях: у цілому для країни, по окремих регіонах, з урахуванням особливостей даного конкретного району і неоднаковістю прояву ризику в часі і просторі.

Інша особливість актуарних розрахунків по окремих видах страхування пов'язана з тією обставиною, що в майновій групі у зв'язку з великими коливаннями ризиків визначається спеціальна надбавка за ризик. Подібна надбавка звичайно не обчислюється при актуарних розрахунках по особовому страхуванню (хоча в принципі можлива), тому що обсяг страхової сукупності досить великий, а страхові суми порівняно невеликі.

Вплив соціальних моментів діяльності людини при організації актуарних розрахунків також припустимий.

Актуарні розрахунки проводяться в залежності від мети, що поставив страховик, і загальноекономічних умов даної країни.

Це означає, що в залежності від деяких соціальних умов заключний актуарний розрахунок може мати декілька варіантів при наявності однакових об'єктивних факторів (прояв ризику, ступінь ймовірності, витрати на проведення страхування).

Актуарні розрахунки класифікуються по видах страхування. Вони можуть бути також класифіковані за часом складання на планові й звітні (наступні).

На практиці звичайно складаються наступні актуарні розрахунки за вже проведеними операціями страховика. Ці розрахунки орієнтовані на діяльність страховика у майбутньому при проведенні даного виду страхування.

Планові актуарні розрахунки складаються тільки в тому випадку, коли передбачається введення нового виду страхування, по якому відсутні будь-які достовірні спостереження ризиків. Звичайно використовують результати актуарних розрахунків за однотипними чи близькими за змістом видами страхування, що вже проводяться компанією.

Після закінчення 3-4 років планові актуарні розрахунки коригуються з урахуванням аналізу отриманих статистичних даних. Так планові актуарні розрахунки перетворюються в звітні (наступні).

У залежності від ієрархічної рівності актуарні розрахунки можуть бути загальними (для всієї країни) і зональними (для окремого району).

Структура страхової калькуляції, отриманої за результатами актуарних розрахунків, пов'язана із співвідношенням між окремими елементами витрат, включених у калькуляцію. Це дозволяє зробити порівняння як страхової калькуляції в цілому, так і її окремих елементів.

З часом структура страхової калькуляції зазнає змін. Вона обумовлена змінами в розвитку ризику, новою страховою політикою, станом конкурентної боротьби на ринку і т. ін.