Форфейтинг як форма кредитування зовнішньоекономічних операцій.

Форфейтинг є однією з нових для вітчизняного ринку форм банківських операцій.

Форфейтинг є двосторонньою угодою, учасниками якої виступають продавець і покупець фінансових (платіжних) зобов'язань. Продавцем форфейтингових платіжних зобов'язань виступає експортер, що приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів. Покупець (форфейтор), у ролі якого виступає банк, купуючи платіжні зобов'язання, відмовляється від свого права висувати зворотні вимоги до будь-якого з попередніх власників зобов'язань, що виступають предметом угоди, а тому бере на себе всі ризики, пов'язані з їх оплатою.

З урахуванням безумовного відмовлення форфейтора від свого права зворотної вимоги (регресу) до продавця або до попередніх бенефіціарів, заборгованість супроводжується забезпеченням у формі авалю, чи окремим документом, рідше – індосаментом банку.

Предметом форфейтингу є дебіторська заборгованість продавців товарів (експортерів), що оформляється у формі комерційних тратт (переказних векселів) чи простих векселів. Форфетовані боргові зобов'язання купуються на дисконтній основі, тобто шляхом їхнього обліку. Дисконтування відбувається за фіксованою дисконтною ставкою. Таким чином, експортер негайно отримує на свій рахунок суму, що дорівнює номіналу виписаних векселів за винятком розміру дисконту.

Форфейтингові операції звичайно здійснюються в тих валютах, рефінансування платіжних зобов'язань у яких має високу ліквідність: долари США, євро, швейцарські франки. Використання вільно конвертованої валюти як валюти платежу дозволяє форфейтору уникнути труднощів під час рефінансування контракту, а також зменшити ризики втрат, пов'язані з коливаннями валютних курсів.

Ставки кредитування за даним видом кредиту можуть диференціюватися залежно від строків кредитування, валюти та ступеня ризику. Ставки фінансування експортних операцій при використанні форфейтингу інколи можуть бути значно нижчими за кредитні ставки, що склалися на вітчизняному фінансовому ринку і залежать лише від величини відстрочення, яку просить імпортер, та надійності банку-гаранта. Така ставка може бути зафіксована раніше, до укладання експортної угоди, і вона не підлягає односторонній зміні банком-форфейтором.

У більшості випадків форфейтинг має середньостроковий характер – до 7 років, тому найчастіше він використовується при продажу машин та обладнання (як прави­ло, ці контракти є середньо- та довгостроковими й укладаються на великі суми). Мінімальна сума по форфейтингу становить $ 250 тис., а середня сума - $1-2 млн.

Схема операцій при форфейтингу:

1. Продавець відвантажує товар покупцеві.

2. Покупець (імпортер, який знаходиться на території іншої країни) звертається до банку з метою авалювання векселя.

3. Передача авальованого векселя продавцю.

4. Продавець звертається до банку чи форфейтингової компанії з метою продажу своєї дебіторської заборгованості.

5. Форфейтор оплачує 70-90% суми боргу.

6. Після закінчення терміну дії векселя форфейтор звертається за оплатою до покупця (векселедавця).

7. Покупець здійснює оплату векселя.

8. Форфейтор розраховується з покупцем і виплачує йому решту суми за мінусом комісійної винагороди.