83. Поняття грошової системи України та її структура.

Грошова система України

Ефективний розвиток економіки країни визначається станом грошового обігу, стабільним функціонуванням грошової системи. Грошовий обіг пронизує всю фінансову систему. Особливу роль гроші грають в ринковій економіці, будучи найважливішим її атрибутом Як економічна категорія, гроші є засобом виразу вартості товарів, мірою вартості, загальним еквівалентом безлічі вартостей товару. Сутність грошей виявляється через їх функції, до яких відносяться: 1) визначення міри вартості; 2) засіб накопичення; 3) засіб обігу; 4) засіб платежу; 5) функція світових грошей, що виявляється в обслуговуванні міжнародного товарообміну.

Особливістю грошей є те, що вони знаходяться в постійному русі. Процес безперервного руху грошей в готівковій і безготівковій формах називається грошовим обігом. Грошовий обіг відображає направлені потоки грошей між Центральним банком і іншими кредитними організаціями; між самими кредитними організаціями; кредитними організаціями і підприємствами, організаціями, установами різних організаційно-правових форм; між банками і фізичними особами; підприємствами і фізичними особами; між банками і іншими інститутами фінансової системи; між фінансовими інститутами і фізичними особами.

Важливістю суспільних відносин, що складаються в ході грошового обігу, для економічного і політичного розвитку країни зумовлене їх регулювання з боку держави за допомогою права і, в першу чергу, фінансового.

Головна задача фінансово-правового регулювання грошового обігу полягає в підтримці правильного співвідношення між доходами населення і організацій в грошовій формі і вартістю товарів і платних послуг, що пропонуються на внутрішньому ринку, оскільки саме в цьому випадку в обігу знаходиться необхідна кількість грошей, в чому зацікавлена держава.

Сума платіжних коштів в економіці країни, сукупний об'єм готівки і безготівкового обороту утворюють грошову масу, яка характеризує купівельні, платіжні і накопичувальні засоби, необхідні для розвитку економіки країни в цілому, а також для задоволення потреб фізичних і юридичних осіб. Регулювання грошової маси є завданням Національного банку. Інструментами регулювання грошової маси є емісія грошових коштів, проведення операцій на відкритому ринку (купівля-продаж державних цінних паперів), регулювання норми обов'язкових резервів банків і визначення розміру ставки рефінансування.

Вказані процеси, тобто відносини, пов'язані з рухом коштів, здійснюються в межах існуючої грошової системи країни.

Зазвичай під категорією „грошова система" розуміють конкретно-історичний тип організації грошових відносин, який відбиває стан еволюції організаційно-правової форми грошового обороту і є результатом державно-правового впливу на процес руху грошей, який виступає об'єктом цього впливу. Як базисна категорія, грошова система є сукупністю економічних відносин, що складаються в процесі функціонування грошового обороту між його суб'єктами на території держави. Будучи надбудовним явищем, ця система є державно-правовою формою організації грошового обороту, включаючи сукупність державних органів, які здійснюють управління грошовим оборотом і наділені для цього відповідним правовим статусом. Отже, грошова система в першому випадку є об'єктивною економічною категорією, а в другому - правовою. Єдність вказаних аспектів організації грошового обороту є визначальним моментом сутності грошової системи держави.

Законодавчими актами закріплюють основні функціональні ланки (елементи) грошової системи: грошові знаки, які наділено державою законною платіжною силою; форми безготівкового обігу; порядок емісійного процесу й характер його кредитного забезпечення; механізм організації регулювання грошового обігу; нормативних валютних відносин.

Перші грошові системи почали формуватися в XVI-XVII столітті в умовах становлення централізованих держав і їх національних товарних і фінансових ринків. Залежно від виду грошей розрізняють два типи грошових систем: системи металевого обігу і системи паперово-кредитного обігу. Якщо перший тип був характерний для початкових етапів розвитку грошових систем, то в даний час в різних державах встановився другий тип грошових систем.

Тип грошової системи залежить від того, які метали виконують роль загального еквівалента, які гроші функціонують як засіб обігу й платежу, а також від того, який є зв'язок між паперовими та повноцінними грошима. Тип грошової системи - це характер зв'язку між загальним еквівалентом і грошима, що перебувають в обігу, який спочатку складається стихійно, а пізніше його закріплюють законодавчим рішенням.

З вересня 1996 року офіційне співвідношення між гривнею і золотом та іншими дорогоцінними металами, не встановлюється. Таке положення є характерним для більшості країн світу.

Грошова система будь-якої держави є об'єктом правового регулювання. Правове регулювання грошового обороту слід розглядати не тільки як спосіб упорядкування процесу руху грошей. Роль права в цьому регулюванні полягає в тому, що воно, як відзначає Р.Халфіна, є формою суспільних відносин, нерозривно пов'язаною зі змістом, обумовленою ним і безпосередньо впливаючою на нього. Тому грошову систему держави потрібно розглядати саме як правову форму організації грошового обороту.

Першим елементом грошової системи, є грошова одиниця - грошові знаки, які наділено державою законною платіжною силою. В Україні відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею є гривня.

Становлення грошової одиниці - гривні проходило в декілька етапів. Перший етап починається проголошенням Декларації про державний суверенітет України, де в розділі VI закріплено, що Українська РСР самостійно створює банківську, цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує Державний бюджет, а за потреби вводить свою грошову одиницю. З 10 січня 1992 року було введено в тимчасовий готівковий обіг український карбованець (купон багаторазового використання). Наступний етап - введення в листопаді 1992 року в безготівковий оборот карбованця. Останній етап - введення в обіг у вересні 1996 року гривні національної валюти України.

Другий елемент грошової системи України - масштаб ціни. Раніше вже зверталась наша увага на те, що більшість держав відійшла від концепції вагового масштабу ціни, тобто відповідності певної вазі золоту чи іншого дорогоцінного металу. Зі зміною типу грошової системи, з переходом від золотозливкового до золото-девізного стандарту суттєво змінюється природа масштабу цін - він набуває яскраво вираженого державно-правового змісту, оскільки нормативне закріплював зв'язок між грошима в обороті й дорогоцінним металом, який вони представляли, що знаходило безпосередній вираз у формуванні державою правового механізму забезпечення кредитних грошей.

О.Лукашев виділяє чинники, під дією яких змінюється масштаб цін: а) встановлений державою й нормативне закріплений ваговий вміст дорогоцінного металу в грошовій одиниці; б) правовий механізм ціноутворення в державі; в) інфляція; г) проведення деномінації як одного з видів грошових реформ. Зміна масштабу цін відбувається під впливом як одного з цих чинників, так і різних їхніх сукупностей. Особливістю цих чинників є те, що вони мають державно-правовий характер, і лише інфляція має переважно економічну природу.

Третій елемент грошової системи України - види державного грошового обігу. Готівка є найбільш простим і сприйнятним елементом грошової системи.

Існує два види грошового обігу - готівковий і безготівковий. В процентному співвідношенні готівково-грошовий оборот менший безготівкового, і обслуговує в основному отримання і витрачання грошових доходів населення, а також частину платежів підприємств і організацій.

Наявний грошовий оборот є безперервним процесом руху грошей у формі банкнот (банківських квитків), казначейських квитків, металевих монет. Відповідно до п. 3.2 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені не Національним банком України й виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті відповідно до ст.1 Закону „Про Національний банк України" визнаються грошовими сурогатами.

Відповідно до ч.3 ст. 34 Закону „Про Національний банк України", банкноти й монети є безумовними зобов' язаннями Національного банку України й забезпечуються всіма його активами. У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дається визначення валюти України як грошових знаків у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України", банкноти й монети, мають однакову правову природу, оскільки вони є єдиним законним платіжним засобом на території України, їх приймають усі фізичні та юридичні особи без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви й для переказів.

З цього випливає, що банкноти є зобов' язаннями емісійного банку, які випливають з основної функції Національного банка України по забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

У структурі грошової системи варто виділяти Національний банк України як емісійний центр, що здійснює регулювання грошового обороту в Україні, а також дві підсистеми: готівкового обігу та безготівкового обороту.