Споживче кредитування
Вдосконалення діяльності фінансових установ та посилення конкуренції між ними сприяли розвитку споживчого кредитування.
Споживче кредитування має велике соціальне значення, що проявляється у збільшенні обсягу платоспроможного попиту населення, прискоренні реалізації товарів широкого вжитку, підвищенні життєвого рівня та добробуту громадян. Розвиток споживчого кредитування сприяє збільшенню обсягів реалізації товарів складно побутової техніки, легкових автомобілів, активізує індивідуальне житлове будівництво та придбання населенням об'єктів житлової нерухомості.
Відповідно до українського законодавства, споживчий кредит є кредитом, який надається фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг.
Оферентами фінансових послуг зі споживчого кредитування є банківські установи, кредитні спілки та ломбарди. Проте найбільший обсяг споживчого кредитування в сучасних умовах забезпечується банківськими установами.
Об'єктами банківського споживчою кредитування є витрати, пов'язані, придбанням в особисту власність споживчих товарів тривалого користування, одержанням споживчих послуг, а також витрати інвестиційного характеру, що спрямовані на придбання і будівництво житла.
Основними видами банківських споживчих кредитів є:
кредити на придбання складно побутової техніки;
кредити на придбання автомобілів.
кредити на освіту;
кредити на лікування;
кредити на святкування сімейних свят;
кредити на купівлю житла на первинному ринку;
кредити на придбання житла на вторинному ринку;
кредити на будівництво житла тощо.
Сума банківського споживчого кредиту залежить від вартості товару та послуги, що підлягають придбанню або одержанню за рахунок кредитних коштів. Розміри споживчих кредитів на будівництво, придбання та ремонт житлових будинків і квартир визначаються в межах вартості майна або майнових прав, які можуть бути передані позичальниками в якості забезпечення цих кредитів.
Банківські установи надають споживчі кредити на комерційній основі з дотриманням всіх принципів кредитування в межах наявних кредитних ресурсів.
Плата за користування банківським споживчим кредитом формується під впливом кон'юнктури ринку споживчою кредитування, облікової ставки НБУ. процентної ставки, що нараховується банком при формуванні своїх кредитних ресурсів, терміну кредитування. ліквідності наданого кредитного забезпечення тощо.
Для одержання споживчого кредиту позичальник надає кредитній установі такі документи: заяву, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку з місця праці про розмір доходу за останні 6 місяців, інші документи, що підтверджують платоспроможність позичальника та забезпечення кредиту (гарантію, договір страхування або застави).
Погашення споживчих банківських кредитів здійснюється фізичними особами шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або внесенням коштів готівкою в касу банку Розрахунок сум процентного платежу за споживчим кредитом може здійснюватись за двома способами: 1) на непогашену суму кредиту; 2) методом ануїтету. При першому способі суми процентних платежів будуть поступово зменшуватись у міру зменшення заборгованості за кредитом, при другому - платежі за кредитом будуть становити однакову суму і включати в себе процентний платіж і платіж в рахунок погашення частини заборгованості за кредитом.
Конкуренцію банкам на ринку споживчого кредитування складають кредитні спілки. Споживчі кредити займають дві третини кредитного портфеля спілок. Кредитні спілки надають споживчі кредити терміном до одного року на придбання побутової техніки, ремонт автотранспорту та об'єктів житлової нерухомості, проведення сімейних свят, навчання, лікування, туризм, відпочинок тощо в сумі, що не перевищує 20 відсотків капіталу спілки.
Кредитні спілки надають споживчі кредити на умовах платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі Одержати кредит в кредитній спілці можуть тільки її члени. Кредитні спілки вимагають, щоб позичальник мав постійне місце праці та заробітну плату не нижчу за мінімальну Гарантією погашення кредиту наданого спілкою, є застава майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, або іншого власного майна позичальника. Заставою за кредитами також може виступати грошове або майнове поручительство інших осіб або роботодавців, в яких працюють члени кредитної спілки. Кредитні кошти можуть надаватися позичальнику готівкою з каси спілки, перераховуватись на його банківський рахунок або на рахунок торговельної організації, медичного закладу тощо.
Процентна ставка за наданими споживчими кредитами встановлюється кредитними спілками залежно від суми, терміну та умов кредитування і на сучасному етапі дещо перевищує банківську ставку за аналогічними кредитами.
Для надання споживчих кредитів на купівлю побутової техніки безпосередньо в місцях їх продажу кредитні спілки укладають угоди з торговельними підприємствами За такою угодою кредитна спілка оплачує торговельному підприємству до 100 відсотків вартості товару, а на суму різниці між вартістю покупки та авансового платежу здійснює оформлення кредиту. Покупці побутової техніки стають членами кредитної спілки та її боржниками.
Особливу нішу на ринку споживчого мікрокредитування займають ломбарди. Ломбарди надають позики населенню на потреби фінансування поточних витрат під заставу дорогоцінних речей. Ломбардні кредити надаються в невеликих розмірах та на короткий строк, що коливається від одного дня до трьох місяців.
Процедура надання позик у ломбарді характеризується високою швидкістю і базується на оцінці вартості дорогоцінних речей, що можуть бути передані в якості кредитного забезпечення. Сума ломбардного кредиту визначається у межах 65 90 відсотків від вартості заставленого майна. Процентна ставка за ломбардним кредитом встановлюється за кожний день користування ним і залежить від величини облікової ставки НБУ, процентної ставки за одержаними банківськими кредитами, ліквідності наданого кредитного забезпечення, величини витрат фінансової установи на оцінювання дорогоцінних виробів, їх зберігання, передпродажну підготовку тощо. Величина процентної ставки за ломбардними позиками (1-2 % в день) є значно вищою в порівнянні з платою за банківські споживчі кредити у зв'язку з більшими витратами, ризиком та специфікою діяльності ломбардів. За несвоєчасне повернення кредитних коштів ломбард має право стягувати з позичальника пеню.
Документом, що засвідчує надання ломбардного кредиту і видається позичальнику, є заставний білет, що одночасно виконує функції кредитного договору та договору застави. Погашення ломбардного кредиту відбувається шляхом викупу заставленого майна.
Дохід ломбардної установи за наданими позиками складається з плати за кредитні кошти, плати за зберігання коштовних речей, відшкодування вартості страхування заставленого майна та пені за прострочення терміну погашення кредиту
У випадку порушення позичальником строку викупу заставленого майна останнє передається для продажу в торговельну мережу, а вироби з дорогоцінних металів та коштовного каміння - для реалізації в Державну скарбницю НБУ. Виручка від реалізації заставленого майна спрямовується на відшкодування витрат ломбарду, пов'язаних зі страхуванням майна, його зберіганням та продажем, на одержання плати за наданий кредит та пені за прострочення терміну Його повернення. Залишок суми від реалізації заставленого майна повертається позичальнику в обмін на заставний білет.
- Дніпропетровська державна фінансова академія
- Ринок фінансових послуг
- Передмова
- Міжособистісні компетенції
- Системні компетенції
- Спеціальні компетенції
- Опис навчальної дисципліни за денною формою навчання
- 1.2. Тематичний план навчальної дисципліни
- Тема 1. Ринок фінансових послуг і його роль в економіці
- Тема 2. Суб’єкти ринку фінансових послуг
- Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва
- Тема 4. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- Змістовий модуль 2. Функціональний механізм ринку фінансових послуг
- Тема 5. Фінансові послуги на грошовому ринку
- Тема 6. Фінансові послуги на валютному ринку
- Тема 7. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу
- Тема 8. Фінансові послуги на фондовому ринку
- Тема 9. Фінансові послуги з хеджування ризику
- Змістовий модуль 3. Державне регулювання ринку фінансових послуг
- Тема 10. Державне регулювання ринку фінансових послуг. Українській та світовий досвід
- Модуль 2. Виконання індивідуальної роботи
- 2. Розподіл балів, які присвоюються студентам
- 8. Розподіл балів, які присвоюються студентам
- Шкала оцінювання
- 3. Методичні рекомендації до самостійної роботи Модуль і . Теоретико-методологічні засада організації та функціонування ринку фінансових послуг
- Тема 1. Ринок фінансових послуг та його роль в економіці
- План вивчення теми
- Методичні рекомендації до самостійної роботи
- 1.1. Суть ринку фінансових послуг та його ознаки
- 1.2. Функції ринку фінансових послуг
- 1.3. Поняття фінансової послуги, її ознаки та види
- 1.4. Принципи функціонування ринку фінансових послуг
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Тестові завдання:
- 1.1. Серед нижченаведених оберіть найбільш повне визначення ринку
- Бібліографічний список:
- Тема 2. Суб’єкти ринку фінансових послуг
- План вивчення теми
- Методичні рекомендації до самостійної роботи
- 1. Учасники ринку фінансових послуг, їх види та функції
- 2. Умови створення та діяльності фінансових установ
- 3. Система взаємодії суб'єктів ринку фінансових послугу процесах акумулювання та переміщення капіталу
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Тестові завдання:
- 2.1. Оберіть найбільш повне визначення терміну «оференти фінансових послуг»:
- Бібліографічний список:
- Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва
- План вивчення теми
- Методичні рекомендації до самостійної роботи
- 1. Суть фінансового посередництва та його значення для функціонування економіки
- 2. Типи фінансових посередників
- 3. Функції фінансових посередників
- 4. Роль банків у фінансовому посередництві
- 5. Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінансового посередництва
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Тестові завдання:
- 1. Фінансові посередники — це інститути, що забезпечують:
- Бібліографічний опис:
- Тема 4. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- План вивчення теми
- Методичні рекомендації до самостійної роботи
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Тестові завдання:
- Тема 5. Фінансові послуги на грошовому ринку
- 2. Фінансові послуги банків щодо відкриття та обслуговування рахунків клієнтів
- 3. Послуги фінансових установ щодо здійснення грошових платежів та розрахунків
- 4. Фінансові послуги з емісії та обслуговування платіжних карток
- 5.Фінансові послуги з обслуговування вексельного обігу
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Ситуативні завдання до теми:
- Тестові завдання:
- Тема 6. Фінансові послуги на валютному ринку
- 2. Загальна характеристика валютних операцій та фінансових послуг, що супроводжують їх реалізацію
- 3. Участь фінансових установ у реалізації валютних операцій на спотовому та форвардному ринках
- 4. Фінансові послуги банківських установ з реалізації міжнародних розрахунків
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Ситуативні завдання до теми:
- Тестові завдання:
- Тема 7. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу
- 2. Лізингові операції фінансових установ
- 3. Факторингові послуги банківських установ
- Механізм реалізації факторингової послуги
- 4. Довірчі послуги фінансових установ
- Споживче кредитування
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Ситуативні завдання до теми:
- Тестові завдання:
- Тема 8. Фінансові послуги на фондовому ринку
- 2. Засади та принципи діяльності торговців цінними паперами
- 3. Фінансові послуги з розміщення цінних паперів на ринку
- Брокерська діяльність на фондовому ринку
- 5. Спільне інвестування як вид фінансової послуги
- 6. Управління активами інституційних інвесторів
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Ситуативні завдання до теми.
- Тема 9. Фінансові послуги з хеджування ризику
- 2. Загальна характеристика страхових послуг, як інструментів перейняття ризику
- 3. Гарантійні послуги фінансових установ
- 4. Резервування як метод управління ризиками фінансових установ
- 5. Хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Тестові завдання:
- Тема 10. Державне регулювання ринку фінансових послуг. Українській та світовий досвід
- 2. Саморегулювання на ринку фінансових послуг. Світовий досвід.
- Запитання для самоконтролю:
- Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи:
- Тестові завдання:
- Питання для обговорення
- Питання для обговорення
- Семінарське заняття №3
- Тема 6. Фінансові послуги на валютному ринку.
- План заняття
- Методичні рекомендації до семінарського заняття
- Питання для обговорення
- Семінарське заняття № 4
- Тема 7. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу
- План заняття
- Методичні рекомендації до семінарського заняття
- Питання для обговорення
- Тема 10. Державне регулювання ринку фінансових послуг. Українській та світовий досвід
- Тема 5. Фінансові послуги на грошовому ринку
- Тема 8. Фінансові послуги на фондовому ринку
- Практичне заняття № 3
- Тема 8. Фінансові послуги на фондовому ринку
- Практичне заняття № 4
- Тема 9. Фінансові послуги з хеджування ризику.
- 6. Методичні рекомендації до вИконання індивідуальних завдань
- 7. Підсумковий контроль
- 8.Список рекомендованої літератури
- Навчально-методичний посібник Ринок фінансових послуг Головко Ванда Валентинівна
- Міністерство фінансів України
- Ринок фінансових послуг