Податковий облік

Підпунктом 7.3.2 статті 7 Закону про прибуток встановлено, що витрати платника податків протягом звітного періоду в іноземній валюті у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до його валових витрат, визначаються в сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти. За правилом першої події резидент включив до валових витрат іноземну валюту, перераховану нерезиденту (15000 доларів США), у сумі її балансової вартості - 81000 гривень (див. рядок 1 табл.9.1).

За умовою прикладу фактичні витрати резидента становили 12000 доларів США. Тому до складу валових витрат повинна бути включена балансова вартість саме цієї суми іноземної валюти, її визначають таким чином:

1) вартість одного долара США:

81000 грн. / 15000 дол. США - 5,4 грн. за 1 дол. США;

2) балансова вартість 12000 дол. США: 12000 грн. х 5.4 грн. = 64800 грн.

* Потім необхідно розрахувати суму, на яку повинні бути відкориговані валові витрати резидента:

81000 грн. - 64800 грн. - 16200 грн.

У нашому випадку таке коригування здійснюється у тому звітному періоді, в якому резидент одержує товари, оскільки саме в цьому періоді він виявляє невідповідність і визначає фактичну вартість товарів в іноземній валюті (див. рядок 3 табл.9.1).

Згідно з підпунктом 7.3.3 статті 7 Закону про прибуток на дату перерахування авансу виникає дебіторська заборгованість у сумі 15000 доларів США. Ця заборгованість у податковому обліку резидента відображається за курсом НБУ на дату списання іноземної валюти з його поточного рахунку на користь нерезидента:

15000дол. США х 5,52 грн. - 82800 грн. (див. рядок 1 табл.9.1).

На кінець звітного періоду на підставі підпункту 7.3.6 статті 7 Закону про прибуток провадиться перерахунок цієї заборгованості за курсом НБУ, що діяв на останній робочий день такого періоду (див. рядок 2 табл.9.1).

** При одержанні товарів від нерезидента необхідно здійснити перерахунок дебіторської заборгованості у сумі 12000 доларів США з використанням курсу НБУ на дату митного оформлення (див. рядок 4 табл.9.1).

Після відвантаження товарів за нерезидентом залишається заборгованість у сумі 3000 доларів США. Відповідно до підпунктів 7.3.3 і 7.3.6 статті 7 Закону про прибуток ця заборгованість у загальній сумі перерахованого авансу була вже відображена у податковому обліку платника податків (див. рядки 1 і 2 табл.9.1). На дату зарахування 3000 дол. США на ва-лютний рахунок резидента зазначена заборгованість підлягає перерахунку (див. рядок 6 табл. 1).

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

У бухгалтерському обліку первинна вартість товарів (запасів) визначається в сумі іноземної валюти, фактично оплаченої постачальнику. У нашому прикладі - це 12000 доларів США. Однак при зарахуванні товарів на баланс підприємства необхідно враховувати вимоги П(С)БО 21 "Вплив зміни валютних курсів". Це означає, що сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті при включенні її до вартості активів (товарів) згідно з пунктом 9 П(С)БО 9 "Запаси" перераховується в національну валюту України за курсом, що діяв на дату сплати авансу (див. рядок 3 табл.9.1).

Сума дебіторської заборгованості нерезидента (15000 дол. США), що виникає при перерахуванні авансу, є немонетарною статтею, оскільки її погашення передбачається не у грошовій формі, а товарами. Тому на дату балансу (31.03.2003р.) ця заборгованість відображається за історичною собівартістю, тобто за курсом НБУ на дату перерахування авансу і не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною курсу НБУ (див. рядок 2 табл.9.1).

При одержанні товарів частина дебіторської заборгованості у сумі 12000 дол. США погашається за її історичною собівартістю (див. рядок 3 табл.9.1). Залишок дебіторської заборгованості у сумі 3000 дол. США на дату її погашення (див. рядок 5 табл.) з немонетарно!' статті трансформується в монетарну статтю, яка підлягає перерахунку за курсом НБУ на дату здійснення операції, тобто на дату зарахування іноземної валюти на поточний рахунок резидента.

*** Кошти в іноземній валюті, які були перераховані на користь нерезидента, а потім повертаються резиденту у зв'язку з повним або частковим невиконанням зобов'язань нерезидента, не підлягають обов'язковому продажу за умови, що ці кошти не були куплені на міжбанківському валютному ринку України (постанова Правління НБУ "Про введення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб" від 04.09.98 р. № 349).

Якщо резиденту повертаються кошти в іноземній валюті, які він для розрахунків з нерезидентом придбав на міжбанківському валютному ринку, то вони підлягають обов'язковому продажу.

При цьому якщо були куплені і перераховані нерезиденту кошти в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34, вони можуть бути повернені тільки в іноземній валюті, яка належить до цієї ж групи.

Якщо були куплені і перераховані кошти в іноземній валюті 2-ї або 3-ї групи Класифікатора іноземних валют, вони можуть бути повернені або у тій самій валюті, або в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора, а кошти у валюті однієї з країн СНД - також у російських рублях (постанова Правління НБУ "Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України" від 18.03.99 р. № 127).