Тема 9. Фінансові послуги з хеджування ризику

План вивчення теми

1. Види діяльності фінансових установ з обмеження ризиків.

2.Загальна характеристика страхових послуг як інструментів перейняття ризик).

3.Гарантійні послуги фінансових установ.

4.Резервування як метод управління ризиками фінансових установ.

5. Хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1.Види діяльності фінансових установ з обмеження ризиків

Діяльності суб'єктів господарювання та громадян притаманні певні види ризиків. Ризики проявляються як в економічній діяльності її суб'єктів, так і на побутовому рівні. Діяльність суб'єктів господарювання супроводжують ризики втрати (пошкодження) майна, ризики неодер­жання результату господарської діяльності, ризики заподіяння шкоди майну або діяльності інших осіб, ризики неодержання прибутку, ризики невиконання договірних зобов'язань тощо. Життя і трудову діяльність громадян також супроводжують специфічні види ризиків. Найбільш вагомими серед них є: ризик втрати працездатності, ризик настання інвалідності або смерті, ризик втрати або пошкодження власного майна, ризик заподіяння шкоди майну інших осіб, ризик втрати звичного рівня матеріального добробуту тощо.

В економічній літературі під ризиком розуміють невпевненість в можливому результаті. Результатом дії ризику є небажані, негативні наслідки, що призводять до певних збитків. Для суб'єктів господарю­вання такі збитки пов'язані з втратою майна, прибутку, іншої вигоди, для громадян - зі знеціненням або втратою заощаджень, втратою здо­ров'я, працездатності, звичного матеріального рівня життя, настанням інвалідності або смерті.

Джерелами походження ризиків є господарська діяльність, трудова діяльність та особисте життя громадян, негативні природні явища та фактори.

У діяльності суб'єктів господарювання та громадян, що здійснюють інвестиційну діяльність, особливе значення займає фінансовий ризик. Фінансовий ризик може виникнути у будь-якій сфері фінансових відно­син і спричинити негативні фінансові наслідки у формі втрати доходу або капіталу. Фінансовий ризик поділяється на види_: найбільш вагомими з яких є: кредитний, процентний, депозитний, інфляційний, валютний ризики, ризик ліквідності та інші.

Кредитний ризик являє собою ризик несплати позичальником основного боргу та процентів за ним. Такий ризик виникає внаслідок погіршення фінансового стану позичальника, що обумовлює неспромож­ність останнього виконати свої зобов'язання щодо умов та термінів

кредитної угоди

Процентний ризик характеризує невизначеність щодо зміни у майбут­ньому процентних ставок за кредитами, депозитами, процентного доходу за облігаційними позиками та іншими видами боргових зобов'язань. Величина процентного ризику залежить від напряму руху та швидкості зміни процентних ставок.

Депозитний ризик виникає за умови погіршення фінансового стану банку і неспроможності останнього в повній сумі повернути вкладникам кошти, що залучені на депозитні рахунки, та сплатити дохід за ними.

Інфляційний ризик спричиняє втрати капіталу суб'єктів економічної діяльності та заощаджень громадян через знецінення їх вартості внаслідок зростання цін на товари та послуги.

Валютний ризик призводить до втрати коштів за рахунок несприят­ливої зміни курсів валютних цінностей.

Ризик ліквідності є пов'язаний з погіршенням платоспроможності суб'єкта господарювання або з труднощами щодо повернення коштів, вкладених у фінансові активи.

Ризики, що супроводжують діяльність суб'єктів господарювання можуть бути нейтралізовані за допомогою внутрішніх і зовнішніх механізмів. Внутрішні механізми, до яких належать уникнення ризику, обмеження концентрації ризику, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику, самострахування забезпечуються самими суб'єктами господарю­вання. Ефективним механізмом мінімізації валютного та процентного ризиків є хеджування строковими контрактами. Зниження ризику ліквід­ності окремих фінансових активів забезпечується за рахунок застосу­вання диверсифікації при здійсненні портфельних інвестицій. Обмежен­ня кредитного ризику та ризику ліквідності суб'єктів господарювання досягається засобами страхового ринку та інструментами ринку позик. Діяльності фінансових установ у більшій мірі ніж іншим суб'єктам економічної діяльності притаманні фінансові ризики, оскільки така діяль­ність пов'язана з безперервним рухом грошових потоків та обслугову­ванням клієнтів з неоднаковим рівнем фінансового та матеріального стану. Фінансові установи здійснюють управління фінансовими ризиками та забезпечують їх мінімізацію традиційними методами, що вироблені практикою фінансової діяльності. Серед них уникнення ризику, обме­ження концентрації ризику, розподіл ризику, хеджування, диверсифікація, самострахування.

Уникнення ризиіу досягається шляхом відмови від реалізації фінансо­вих операцій, рівень ризику за якими є надзвичайно високим. Кредитні установи для обмеження ризиків при наданні кредитів ретельно аналі­зують фінансовий стан позичальників і на його основі приймають рішення про можливість надання кредитів.

Обмеження концентрації ризик}' забезпечується при здійсненні фінан­сових операцій, ймовірність виникнення збитків за якими є високою, шляхом визначення граничних критеріїв реаіі зації кредитних, депозит­них, гарантійних операцій, фінансових інвестицій тощо. Зазначені критерії встановлюються внутрішніми положеннями фінансових установ та регламентуються законодавством України й нормативними документами державних уповноважених органів.

У складі таких показників для банків, норматив великих кредитних ризиків, норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента норматив максимального розміру кредитів, гарантій та пору­чительств, наданих одному інсайдеру, норматив максимального сукуп­ного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам

тощо;

для кредитних спілок максимальний розмір кредиту на одного позичальника максимальна сума коштів на депозитному рахунку члена кредитної спілки, гранична сума заборгованості за кредитами, що пов'я­зані з великими ризиками, максимальна сума залучених на договірних засадах коштів інших установ тощо;

для диверсифікованих інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів: граничні нормативи вкладення коштів у фінансові активи, банківські метати, нерухомість, інші активи.

Рис. 3. Внутрішні механізми мінімізації ризиків фінансовими установами

Проведення хеджування за допомогою опціонних. ф'ючерсних та форвардних контрактів забезпечує фінансовим установам обмеження рівня фінансових ризиків при несприятливому розвитку ринкової кон'юнктури та одержання прибутку у випадку бажаної зміни цін. Диверсифікація видів фінансової діяльності та вкладень у фінансові інструменти забезпечує оферентам фінансових послуг досягнення розпорошення ризиків та уникнення їх концентрації. Самострахування реалізується фінансовими установами шляхом резервування, тобто створення резервів та страхових фондів, призначених для покриття збитків, що виникають в процесі надання фінансових послуг.