Вплив фінансових криз на світові банківські системи

дипломная работа

2.1 Основні наслідки локальної валютно-боргової кризи в Росії та Україні (1998-1999 рр.)

Загальновизнаним є те, що валютно-боргова криза (дефолт) в Росії в 1998 році є наслідком масштабної «азіатської фінансової кризи» 1997 року [75, c.205].

«Азіатський фінансова криза» - це економічна криза в країнах Південної та Східної Азії, яка вибухнула в липні 1997 р. і стала найбільш серйозним потрясінням світової економіки в 90-і роки. Підґрунтям кризи стало надзвичайно швидке зростання економік " азіатських тигрів ", яке сприяло масивному притоку капіталу в ці країни, зростанню державного і корпоративного боргу, перегріву економіки і буму на ринку нерухомості [66, c.207].

Кризові явища в економіках Південно-Східної та Східної Азії наростали протягом тривалого часу. За співвідношенням ВВП і обсягу зовнішніх запозичень першим кандидатом на банкрутство виглядав Таїланд. У травні 1997 р. таїландський бат піддався масованим атакам міжнародних спекулянтів. У цих умовах таїландське уряд оголосив 30 червня 1997 про девальвації бата, курс якого був привязаний до курсу американського долара. В результаті обмінний курс бата впав наполовину, а фондовий ринок Таїланду - на три чверті.

Протягом червня 1997 року криза перекинулася на економіки Індонезії, Малайзії і Південній Кореї. У меншій мірі постраждали від кризи Японія, Гонконг, Лаос, Філіппіни, Китай, Індія і Вєтнам. Серед "азіатських тигрів" менше інших були зачеплені кризою Сінгапур і Тайвань. Для всіх названих економік протягом 1997-1998 рр. були характерні падіння курсу національної валюти, падіння фондових індексів, зростання інфляції, збільшення обсягу корпоративного боргу, гучні банкрутства корпорацій (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 - Динаміка темпів приросту ВВП в найбільших країнах світу 1990 - 2011 рр., як доказ регіональності «азіатської кризи 1997» - падіння темпів ВВП тільки в Японії та Китаї (за даними [116])

Для аналізу причин та перебігу подій локальної бюджетно-боргової та валютної кризи в Росії та Україні у 1998 році необхідно узагальнити події в економіці Росії та України у передкризовий та кризовий періоди [55, c.35]:

1) Фінансова ситуація в Росії в 1995-1998 роках.

Наприкінці 1994 року уряд Росії відмовився від фінансування держбюджету за рахунок емісії. Одночасно Центробанком РФ стала проводитися політика «валютного коридору» - утримання курсу рубля до долара США у вузьких рамках шляхом валютних інтервенцій.

Особливості економічної політики Уряду РФ у 1995-1998 рр. [47, c. 52]:

- У якості основної антиінфляційної міри використовувалося скорочення грошової пропозиції, у тому числі за рахунок масових невиплат зарплат і пенсій, невиконання зобовязань по держзамовленню й перед бюджетними організаціями;

- Застосування завищеного курсу рубля з метою скорочення інфляції;

- Фінансування дефіциту держбюджету за рахунок нарощування державного боргу. Причому обсяги залучення коштів постійно збільшувалися. Так, обсяг розміщення ГКО-ОФЗ виріс із 160 млрд. рублів в 1995 році до 502 млрд. рублів в 1997 році. Потрібний обсяг попиту на державні цінні папери підтримувався за рахунок збереження щодо високих ставок відсотків, а також за рахунок залучення спекулятивного іноземного капіталу;

- Збереження високих податкових ставок для підтримки доходів держбюджету.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок запозичень на фінансових ринках також мало ряд негативних наслідків для економіки. Зокрема, висока прибутковість операцій з державними цінними паперами відволікала фінансові ресурси з реального сектора економіки у фінансовий сектор. Наслідками макроекономічної політики, що проводилася в РФ в ті роки, стали, зокрема, спад виробництва й значний відтік капіталу із країни. На тлі цих процесів відбувалося погіршення фінансової ситуації, у тому числі постійно збільшувався внутрішній і зовнішній борг та скорочувалися можливості по його фінансуванню (рис. 2.2 - 2.3).

Рисунок 2.2 - Обсяги державного внутрішнього боргу Росії по ГКО и ОФЗ на кінець року (графік 1), млрд. руб. (графік 2 - в млрд. долл. по середньорічним курсам) [47]

Рисунок 2.3 - Показники обсягів та дефіциту/профіциту державного бюджету Росії у 1992 - 2001 рр. (за даними [47])

3) Погіршення фінансової ситуації з кінця 1997 року.

Прагнучи виправити ситуацію, російська влада постійно підвищувала ставки по державних зобовязаннях, а також спробувала одержати чергові кредити в міжнародних фінансових організацій, зокрема, МВФ і Всесвітнього банку. До серпня 1998 року Уряд і Центробанк РФ втратили ресурси для фінансування короткострокового державного боргу й утримання курсу рубля, тому 17 серпня 1998 року Уряд Росії й Центральний банк РФ оголосили про технічний дефолт по основних видах державних цінних паперів і про перехід до «плаваючого» курсу рубля в рамках різко розширеного валютного коридору (його границі були розширені до 6 - 9,5 рублів за долар США).

Рисунок 2.4 - Технічний «дефолт» та знецінювання рубля в Росії в серпні грудні 1998 року (з рівня 6,3 руб./USD до 21,5 руб./USD) [47]

Як результат, почалась некерована девальвація рубля РФ та банківська паніка (масовий відтік депозитів юридичних та фізичних осіб із банків та скупка готівкової іноземної валюти) на фоні масової зупинки платіжної системи Росії, а також операцій на кореспондентських рахунках банків інших держав, що миттєво вплинуло на платоспроможність частини повязаних банків України:

- якщо 15 серпня 1998 року офіційний курс рубля до долара США становив 6,3 рублів за долар;

- то 1 вересня 1998 року - 9,33 рубля за долар;

- а 1 жовтня 1998 року - 15,9 рубля за долар (рис. 2.4).

Одним з антикризових заходів Уряду РФ зявилося рішення про реструктуризацію державного боргу по державних облігаціях (ГКО-ОФЗ), що фактично означало технічний дефолт. Програма реструктуризація заборгованості по ГКО-ОФЗ передбачала наступні фінансові умови [47, c.103]:

1. Фізичним особам і компаніям, зобовязаним по російському законодавству тримати активи в держоблігаціях, погашення ГКО й ОФЗ провадиться відповідно до первісних умов обігу облігацій, тобто відносно фізичних осіб і деяких юридичних осіб ніякої відмови держави від боргових зобовязань не було;

2. Іноземним і російським юридичним особам:

- 70% боргу конвертується в чотирьох- і пятирічні облігації із щорічним купоном, що зменшується на 5 процентних пунктів; купон першого року становить 30% річних;

- 20% боргу погашається безпроцентними короткостроковими облігаціями;

- 10% боргу погашається готівковими коштами трьома траншами протягом 9 місяців;

3. Довгострокові облігації Мінфіну (70% боргу) і короткострокові облігації (20% боргу) обертаються на вторинному ринку. Крім того, короткострокові облігації могли бути використані для погашення податкових недоїмок, що утворилися до 1 липня 1998 року. Облігації також враховуються по номіналу в рахунок резервних вимог для російських банків.

Делись добром ;)