Банківський механізм кредитування підприємств

дипломная работа

1.1 Кредитна діяльність комерційного банку: сутність, мета та принципи організації

Кредитна діяльність банку носить організаційно-регулятивний характер, тобто припускає наявність складної системи внутрішніх і зовнішніх звязків, велика частина з яких створюється в процесі самої діяльності. А результатом діяльності банку в сфері кредитування є деяка упорядкованість відносин, процесів і явищ у цій сфері [56, с. 73].

Одночасно кредитна діяльність може характеризуватися як комунікативно-управлінська, тобто встановлює необхідні звязки між субєктами з метою їх активної взаємодії та покладання на себе функції управління вже встановленими звязками.

У сучасній економічній літературі кредитна діяльність повязується лише із безпосереднім виконанням комерційним банком кредитних операцій [39, с. 131]. На наш погляд, кредитна діяльність банку потребує більш широкого трактування, оскільки за своєю економічною природою даний вид банківської діяльності є складним і багатоплановим процесом.

Обґрунтуванням такого підходу до визначення змісту кредитної діяльності може служити динамічно змінне зовнішнє середовище банку, що призводить до необхідності включення в поняття кредитної діяльності не тільки самого процесу кредитування, але і повязаних з ним банківських процесів та напрямів діяльності. Враховуючи вищесказане можна виділити наступні види кредитної діяльності:

1) формування ресурсної бази для проведення кредитних операцій;

2) формування і реалізація оптимальної кредитної політики, що регулює процедури і регламенти організації кредитного процесу;

3) визначення банком параметрів кредитування, виходячи з величини власного капіталу і залучених ресурсів;

4) аналіз та оцінка ризику кредитування як за окремо виданим кредитом, так і в рамках кредитного портфеля банку в цілому;

5) організація внутрішнього контролю за проведенням кредитних операцій;

6) аналіз власної конкурентної позиції на ринку кредитних продуктів;

7) проведення комунікативної політики з метою впливу на процес формування попиту та пропозиції кредитних послуг на банківському ринку [17, с. 105].

Таким чином, логічно було б визначити кредитну діяльність банку як комплекс дій останнього, спрямований на здійснення процесу кредитування, досягнення високої ефективності кредитних вкладень, задоволення попиту на кредитні послуги, мінімізацію кредитного ризику та формування стійких конкурентних переваг в кредитній сфері.

Важливою умовою, що впливає на якість кредитної діяльності банку є політика банку щодо ризикозахищеності.

Економічна ризикозахищеність кредитної діяльності - це сукупність системно організованих управлінських дій і заходів, що забезпечують її відносну автономність, кризозахищеність та синергетичність [67, с. 97].

Слід зазначити, що кредитна діяльність банку носить управлінський характер, а обєктом управління є кредитний процес.

Кредитна діяльність банку не може бути абсолютно автономною і незалежною від дії різних факторів, оскільки є обєктом суворого регулювання та регламентації з боку Національного банку України, що пояснюється величезною соціальною значимістю банку, його фінансовою відповідальністю перед суспільством, як гаранта повернення вкладів населення, які, у свою чергу, є значним джерелом поповнення ресурсної бази банку.

Певна ступінь автономності скоріше буде властива процесу прийняття управлінських рішень в рамках оцінки якості кредиту, вибору методів аналізу та оцінки ризиків його неповернення, застосування сучасних технологій по роботі з проблемними кредитами і т.д. Тобто це ті сфери кредитної діяльності, де банк має право самостійно застосовувати індивідуально розроблені ним методи, прийоми, технології в залежності від складних специфічних умов тієї або іншої кредитної угоди.

Для економічної ризикозахищеності кредитної діяльності, як і для безпеки в цілому, важливі не самі показники, а їх порогові або граничні значення. Граничні значення - це максимально чи мінімально допустимі величини, перевищення яких перешкоджає нормальному розвитку різних складових кредитної діяльності та призводить до формування негативних руйнівних тенденцій [56, с. 43]. Як приклад, можна назвати рівень ризику на одного позичальника. Наближення його до гранично допустимої величини свідчить про наростання загроз економічній стабільності банку через проведення непродуманої і високоризикової кредитної політики, а перевищення граничних або порогових (встановлених Національним банком України) значень - про вступ банку до зони нестабільності, тобто про реальний підрив розвитку. Важливо підкреслити, що найвища ступінь ризикозахищеності досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває в межах допустимих меж своїх порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не на шкоду іншим. Наприклад, зниження сукупного кредитного ризику банку не повинно призводити до зниження темпів зростання його кредитних вкладень [50, с. 136].

Отже, можна зробити висновок, що за межами порогових значень показників банк і один з найважливіших його напрямів діяльності - кредитний, втрачає здатність до динамічного саморозвитку, одночасно втрачаючи конкурентоспроможність на внутрішніх і зовнішніх ринках кредитних послуг.

Порогові рівні зниження ризикозахищеності можна представити системою показників, що характеризують різні аспекти кредитної діяльності банку. Їх можна розділити на 6 груп показників [41]:

1) показники прибутковості кредитних вкладень;

2) показники якості управління кредитним портфелем;

3) показники достатності резервів на покриття можливих збитків за кредитними операціями;

4) інтегровані показники сукупного кредитного ризику банку;

5) показники активності банку щодо здійснення активно-пасивних операцій;

6) показники фінансової стійкості банку в цілому.

Приклад формування таблиці по показникам ризикозахищеності та їх порогові значення у вигляді верхньої та нижньої межі представлено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Порогові значення окремих показників ризикозахищеності

Найменування показника

Граничні значення показника, %

Нижнє значення

Верхнє значення

Частка кредитного портфеля в активах

65

75

Якість кредитів

0

5

Частка прострочених кредитів

0

10

Процентна маржа банку

0,6

1,4

Процентна дохідність капіталу банку

10

20

Достатність резервів

0,9

5

Частка списань із резерву у кредитному портфелі

0,25

1,5

Максимальний розмір ризику на одного позичальника

0

25

Рівень концентрації великих кредитних ризиків

0

800

Рівень концентрації кредитних ризиків на одного інсайдера

0

5

Рівень концентрації кредитних ризиків на інсайдерів

0

30

Саме ця сукупність показників, на нашу думку, дає комплексну оцінку кредитної діяльності банку і дозволяє сформувати оптимальну, ризикозахищену кредитну політику, спрямовану на реалізацію стратегічних планів розвитку банку.

Моніторинг показників здійснюється на систематичній основі шляхом вивчення системи показників-індикаторів. Такий моніторинг визначає загальну результативність кредитного ризику [36, с. 157].

Проте, основними показниками оцінки результативності проведення моніторингу кредитного ризику є чиста процентна маржа, питома вага прострочених кредитів, темпи росту кредитних вкладень, коефіцієнт втраченої вигоди по кредитам, детальніше до даних показників ми повернемося у другому розділі нашої роботи.

З цього можна зробити наступні висновки:

1) економічна ризикозахищеність кредитної діяльності повинна забезпечуватися ефективною та стійкою роботою банку в цілому;

2) забезпечення економічної ризикозахищеності кредитного процесу не є прерогативою якого-небудь одного підрозділу банку (відділу, служби, комітету і т.д.). Вона повинна підтримуватися абсолютно всією управлінською системою, усіма ланками і структурами банку, оскільки кредитна діяльність є складним перетворюючим процесом [59, с. 46].

Разом з тим кредитна діяльність банку повинна володіти еластичністю (гнучкістю), тобто здатністю до оперативних змін.

Гнучкість банку як кредитної організації забезпечується багатьма факторами, наприклад:

- принципами побудови організаційної структури банку;

- технологічною гнучкістю, що дозволяє оцінити банківські продукти з точки зору технології їх розробки;

- сучасними засобами комунікації;

- характером внутрішніх відносин, включаючи стиль керівництва, організаційну культуру, психологічний клімат у колективі, наявність неформальних груп і т.д.;

- рівнем кваліфікації персоналу банку [56, с. 25].

У звязку з цим мова може йти про гнучкість орієнтації банку як кредитної організації або гнучкість реалізації кредитних процесів.

Гнучкість орієнтації передбачає, що процес допускає:

- зміну пріоритетів і приватних цілей при збереженні головних;

- перегляд поставлених завдань;

- коригування складу і змісту виконуваних функцій;

- зміна спрямованості у разі відхилення від встановлених орієнтирів.

Гнучкість реалізації припускає, що процес здатний до зміни:

- форм і способів реалізації;

- складу і послідовності стадій;

- таких параметрів, як тривалість, інтервали між стадіями, швидкість, інтенсивність та ін..

Гнучкість кредитного процесу дозволяє забезпечувати:

- можливість дії механізму саморегуляції, самокоригування процесу, оскільки при необхідності можуть бути оперативно змінені відповідні його характеристики;

- велику узгодженість між собою окремих стадій процесу, так як може бути своєчасно змінена орієнтація відповідних стадій;

- велику надійність здійснення процесу, тому що при виникненні збоїв можуть бути своєчасно внесені відповідні корективи.

Слід зазначити, що гнучкість процесу обумовлена:

- підвищенням рівня його керованості;

- гнучкістю системи, що забезпечує даний процес;

- інформаційністю процесу, що забезпечує повноту і своєчасність надходження інформації;

- сприйнятливістю процесу до впливів з боку субєкта управління;

- оперативністю процесу, що забезпечує своєчасність змін;

- формуванням багатоваріантних структур реалізації процесу;

- періодичністю значень тривалості процесу та його окремих стадій.

Таким чином, гнучкість кредитної діяльності розглядається як один з найважливіших інструментів адаптації до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища банків. Саме здатність до швидкого реагування або так звана чутливість банку до різних змін дозволяє реорганізовувати кредитну діяльність відповідно до необхідних вимог.

В умовах нестабільного зовнішнього середовища та постійно зростаючих вимог ринку банківських послуг до кредитних установ, зростання конкуренції та ускладнення технологій складно переоцінити необхідність більш глибокого і детального розгляду одного з базових напрямів діяльності сучасних банків - процесу кредитування клієнтів.

При організації кредитних операцій зусилля банків спрямовані на те, щоб уникнути або хоча б мінімізувати можливі втрати від невиконання клієнтами своїх зобовязань за кредитним договором. Цій меті підпорядковані дії співробітників банку на всіх стадіях кредитної діяльності [5, с. 135].

Необхідно зазначити, що кредитна діяльність займає особливе місце в загальній банківській організаційній структурі. В силу своєї фінансової значущості для банку бізнес-процес кредитування є основним або базовим процесом, який прямо створює цінність для клієнта. Разом з тим, кредитний бізнес-процес тісно повязаний з допоміжними або підтримуючими процесами, які не створюють вартість для клієнта прямо, але, як правило, є обовязковими і необхідними для забезпечення діяльності та здійснення основних бізнес-процесів [3, с. 75].

Серед основних бізнес-процесів банку можна виділити наступні процеси:

- бізнес-процес кредитування;

- бізнес-процес обслуговування депозитів;

- бізнес-процес розрахунково-касового обслуговування юридичних і фізичних осіб в національній та іноземній валютах;

- бізнес-процес здійснення валютно-обмінних операцій;

- бізнес-процес здійснення послуг з довірчого управління майном;

- бізнес-процес здійснення посередницьких (брокерських) послуг;

- бізнес-процес надання інформаційно-консультаційних послуг;

- бізнес-процес надання послуг зі зберігання цінностей в індивідуальних сейфах;

- бізнес-процес надання факторингових послуг;

- бізнес-процес надання лізингових послуг;

- бізнес-процес надання послуг з проектного (реального) інвестування;

- бізнес-процес надання гарантійних послуг;

- бізнес-процес здійснення операцій з дорогоцінними металами [3, с. 79].

Допоміжні або підтримуючі процеси не створюють цінності для клієнта прямо, але, як правило, є обовязковими або необхідними для забезпечення діяльності та здійснення основних бізнес-процесів. У той же час вони можуть створювати цінність для клієнта опосередковано, тому також мають статус бізнес-процесів. Так, наприклад, допоміжний бізнес-процес забезпечення бухгалтерського обліку в кредитній організації створює таку цінність для клієнта, як особовий рахунок, яка використовується в більшості основних бізнес-процесів. Допоміжними процесами можуть бути:

- процес забезпечення касових операцій.

- процес ведення бухгалтерського обліку.

- процес здійснення внутрішньогосподарської діяльності.

В українській банківській практиці кредитна діяльність за своїм змістом та структурним складом значно відрізняється від процесу надання кредиту в зарубіжних банківських установах. У першу чергу це повязано з істотними відмінностями в клієнтському наповненні банків, з характером формування та використання інформаційної бази кредитної діяльності, з питаннями правової захищеності субєктів кредитних відносин і т.д. У звязку з цим основні зусилля українських банків повинні бути спрямовані на оптимізацію кредитної діяльності, зниження ризиків кредитування з використанням передових досягнень наукової думки у поєднанні з досвідом практичної роботи [9, с. 231].

У сучасній банківській практиці велике значення має організаційна структура банку в цілому, тому що від неї багато в чому залежить ефективність функціонування кредитного бізнес-процесу. Дуже часто недоліки в організаційних структурах банку приводили до кризових ситуацій через неможливість структурних підрозділів реагувати на зміни зовнішнього середовища, що в свою чергу призводило до уповільнення розвитку основних напрямів діяльності банку, в т.ч. кредитної діяльності.

Звертаючись до досвіду іноземних банків відзначимо, що згідно з висновками іноземних аналітиків, які зроблені за результатами аналізу діяльності 160 американських банків, найбільш успішними банками виявилися ті, які не прагнули до масового впровадження останніх новацій у сфері менеджменту та інформаційних технологій, а зосередилися на 4 основних принципах управління: стратегії, бізнес-процесах, оргструктурі та корпоративній культурі [38, с. 114].

У рекомендаціях Базельського Комітету з банківського нагляду у п. 29 зазначається, що оргструктура і система внутрішнього контролю повинні відповідати стратегії банку та його бізнес-плану [47, с. 188].

Сучасне світове економічне середовище, в якому функціонують банки, характеризується:

- фінансової глобалізацією, формуванням загальносвітового фінансового ринку;

- вільним переміщенням ресурсів, товарів, інформації і капіталу;

- інтернетизацією господарських звязків між постачальниками і споживачами продуктів і послуг;

- зростанням ролі нематеріальних активів і стратегічного менеджменту [41, с. 77].

Сучасну економіку прийнято характеризувати як постіндустріальну, інформаційну або засновану на знаннях (knowledge-based economy): для досягнення успіху все більшу роль у ній відіграє інтелектуальний капітал банків, тобто нематеріальні активи, засновані на знаннях і кваліфікації банківських працівників.

Розширення сфери діяльності кредитних інститутів за межі національних економік змінює конюнктуру національних і світових ринків, посилює конкуренцію між учасниками ринкових відносин, збільшує ризики неповернення кредитів, веде до виникнення банкрутств, підвищує невизначеність функціонування і виживання банківських клієнтів в таких умовах. Як наслідок, активні учасники ринкових відносин намагаються захиститися від загроз глобалізації та інформатизації за допомогою консолідації, концентрації бізнесу, підвищення конкурентоспроможності, гнучкості й адаптованості до мінливого зовнішнього середовища.

Конкурентоспроможність банку в сфері кредитування в сучасних умовах визначається ступенем відповідності кредитної політики банку ринковим потребам клієнтів, високою якістю обслуговування і стабільним зростанням його клієнтської бази. Зростаюча конкуренція на ринку кредитних послуг, загострена приходом на український ринок і активною діяльністю зарубіжних банків, змушує банкірів повязувати майбутнє свого бізнесу з розвитком бізнесу своїх клієнтів, їх стратегічними цілями і завданнями. Що є головним для клієнта, на те і повинен бути зорієнтований банк при формуванні власної кредитної стратегії [94, с. 477].

Привабливість банківських, у тому числі кредитних послуг для клієнта визначається як економічними чинниками, так і чинниками (можливостями банку) неекономічного характеру. У табл. 1.2 та 1.3 наведені дані про критерії оцінки привабливості банку з точки зору корпоративних клієнтів і клієнтів - фізичних осіб. Оцінку конкурентоспроможності банків роблять не тільки конкуренти, клієнти, а й іноземні інвестори, для яких конкурентоспроможність банку адекватна його інвестиційної привабливості.

Таблиця 1.2

Найбільш важливі критерії оцінки банку корпоративними клієнтами

Критерії

Вага

Надійність, гарантії, стабільність, довіра до банку

0,138

Локальний авторитет керівництва банку, регіональні звязки

0,102

Кваліфікація персоналу

0,085

Рівень впливу на економічні та політичні процеси в регіоні

0,077

Рейтинг банку, популярність банку

0,070

Авторитет та професіоналізм правління банку

0,054

Якість послуг, що надаються банком

0,051

Орієнтація на клієнта, увага до його потреб, прагнення до їх задоволення, здатність вирішувати нестандартні задачі

0,047

Відповідність політики банку інтересам регіону

0,047

Наявність декларованої довгострокової стратегії банку

0,045

Економічні чинники, що визначають цінність банку для клієнта і, отже, його конкурентоспроможність в кредитній сфері, на наш погляд, включають:

- витрати клієнта на ініціювання кредитної угоди та тарифи банку на виконання кредитної операції;

- часові та емоційні витрати клієнта;

- економічний ефект від використання кредитної операції (послуги) банку.

Таблиця 1.3

Найбільш важливі критерії оцінки банку фізичними особами

Критерії

Вага

Можливість банку формувати суспільну думку

0,188

Орієнтація на клієнта, увага до його потреб, прагнення до їх задоволення, здатність вирішувати нестандартні задачі

0,187

Відповідність політики банку інтересам держави

0,103

Надійність, гарантії, стабільність, довіра до банку

0,083

Участь у соціально орієнтованих програмах

0,059

Вартість банківського обслуговування (вигідність користування усіма послугами, що надаються банком)

0,052

Інноваційність, використання сучасних технологій

0,048

Участь у політичних програмах, акціях

0,043

Розвиток філіальної мережі

0,042

Рівень розвитку карткових платіжних систем

0,041

Неекономічні чинники повязані з можливостями банку по вирішенню проблем клієнта, що виникають у взаєминах клієнта з органами державної і муніципальної влади, постачальниками та підрядниками, іншими банками, а також можливостями банку з надання клієнтові консалтингових та інших послуг, що сприяють розвитку бізнесу клієнта. Надійність банку та можливості зі зберігання комерційної та банківської таємниць також ще довго будуть важливими неекономічними факторами, які визначають вибір банку українськими клієнтами в якості стратегічного партнера при реалізації кредитних проектів.

Традиційно всі можливості банку, які виділяють його з банківського співтовариства і є його індивідуальними перевагами перед своїми конкурентами, називаються конкурентними перевагами. Необхідно розрізняти три групи конкурентних переваг: динамічні можливості, внутрішні і зовнішні компетенції. На нашу думку, стосовно кредитної діяльності банку вони будуть виглядати наступним чином (рис. 1.1).

Слід зазначити, що дані конкурентні переваги банку носять в основному нематеріальний характер і відносяться до нематеріальних активів банку, які в епоху інформатизації вносять істотний внесок у створення ринкової вартості банку і визначають його конкурентоспроможність.

42

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Конкурентні переваги банку у кредитній діяльності

Відповідно, на нашу думку, для формування і досягнення сучасних конкурентних переваг у кредитній діяльності банків необхідні наступні умови:

- з урахуванням аналізу клієнтських потреб і останніх досягнень українських та закордонних конкурентів у банку повинна безперервно здійснюватися інноваційна діяльність, впровадження нових кредитних продуктів і технологій. Це можливо лише при наявності відповідної кваліфікації, ініціативи і професіоналізму співробітників;

- банк повинен виділятися динамічними здібностями швидкого впровадження тих інновацій, які необхідні клієнтам для адаптування до змін бізнес-середовища;

- банк повинен піклуватися про привабливість свого бренду, іміджу, ефективності кредитного бізнес-процесу, оргструктури, а також підвищувати рівень знань і професіоналізм співробітників.

Все це повинно знайти відображення у стратегії розвитку кредитної діяльності банку. Уніфікація якості обслуговування клієнтів, автоматизована система документообігу, впровадження новітніх розробок в області ризик-менеджменту, інформаційних технологій і оперативність кредитного обслуговування клієнтів - це запорука успіху стратегічного розвитку сучасного банку в кредитній сфері.

Делись добром ;)