Аналіз фінансового стану комерційного банку

дипломная работа

1.3 Інформаційне забезпечення фінансового аналізу банку

Оцінка банківської діяльності передбачає проведення комплексного аналізу, який дає можливість дослідити всі аспекти роботи банку. Основою інформаційного забезпечення фінансового аналізу банків є фінансова звітність, яка складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів.

Метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та непередбаченої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки банку.

Відповідно до Законів України "Про Національний банк України" (1999) та "Про банки та банківську діяльність" (2000), фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями), та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями).

До складу банківської звітності належать:

· Балансовий звіт - це бухгалтерський баланс, який відображає стан активів, пасивів та власного капіталу в грошовій формі на певну дату (додаток). Актив і пасив балансу поділяють за окремими статтями. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групують за економічним змістом і розміщують згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) та збільшення строків зобовязань (пасивні рахунки).

· Звіт про фінансові результати - надання інформації про доходи, витрати та фінансові результати від діяльності за звітній період;

· Звіт про рух грошових коштів - надання інформації про надходження і вибуття грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності провадження звітного періоду

· також низка додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобовязань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які е дуже важливими для характеристики фінансового стану банку.

Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність комерційних банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо).

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній та іноземній валютах, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, які забезпечуються документуванням банківських операцій, проведенням періодичних інвентаризацій, за допомогою яких контролюється та уточнюється наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках. Найважливішим принципом міжнародних стандартів обліку та звітності є принцип відкритості (транспарентності), тому відповідно до нормативних актів Національний банк України встановив порядок публікацій банками в засобах масової інформації звітності про свою діяльність та надання її до НБУ.

Для отримання більш ґрунтовної оцінки фінансового стану банку рекомендується проаналізувати не тільки баланс та матеріали звітності самого банку, а й провести дослідження конюнктури ринку, оцінити конкурентів, здійснити аналіз фінансового стану позичальників тощо. Крім того, можливості фінансового аналізу ширші, коли вони базуються на побудові різного виду економіко-статистичних та математичних моделей звязку, а також узагальнюючих характеристиках структури та динаміки показників.

1.4 Теоретичний зміст системи комплексного аналізу банківської діяльності

Рис. 1.6. Система комплексного аналізу банківської діяльності комерційного банку

Аналіз пасиву банку

Дослідження діяльності банків необхідно починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і природу фінансових звязків банку, оскільки саме пасивні операції значною мірою визначають умови, форми та напрями використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів.

Головною метою аналізу пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.

Аналіз пасивів банку проводиться в такому розрізі:

-- аналіз структури пасивів за джерелами формування ресурсів (співвідношення власного капіталу та зобовязань);

-- визначення розміру власного капіталу, його структури та достатності;

-- аналіз дотримання основних нормативів достатності капіталу;

-- аналіз зміни статутного капіталу банку;

-- дослідження та оцінка обґрунтованості розподілу прибутку;

-- аналіз структури зобовязань з позиції витратності та стабільності ресурсної бази;

-- розроблення стратегії розширення клієнтської бази з метою здешевлення ресурсів;

-- оцінка ділової активності банку щодо залучення ресурсів;

-- розроблення прогнозу конкурентоспроможності та фінансового потенціалу банку.

Аналіз пасивів банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку та його зобовязаннями. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.

На наступному етапі аналізу вивчають зміни у структурі пасивних операцій банку.

При цьому визначають:

-- питому вагу кожного складника ресурсів банку в їх загальній сумі;

-- абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожен її складник на звітну дату порівняно з базовим періодом.

Після вивчення структури пасивних операцій аналізують кожен її складник. Насамперед здійснюють аналіз власного капіталу банку і виявлення його суми за балансом.

Під час аналізу капітал банку оцінюють за різними аспектами: брутто-капітал (балансовий капітал) і нетто-капітал (регулятивний капітал).

Стан капіталу банку характеризується його розміром, структурою (відносними частками складників) і темпами зростання як капіталу загалом, так і окремих його складників.

Потім вивчають зміни в структурі балансового капіталу та в його складниках.

Крім аналізу структури капіталу, важливо визначити ефективність його використання, для чого можна скористатися такими показниками:

Прибутковість капіталу = ;

Розмір кредитних вкладень на 1 грн капіталу = ;

Під час аналізу наведених показників порівнюють дані на звітню дату з даними на відповідні дати минулих років.

На наступних етапах аналізу власного капіталу банку докладно аналізують достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися у його складниках.

Достатність капіталу - це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.

Під час аналізу для оцінки достатності капіталу визначають виконання економічних нормативів капіталу банку за двома показниками, встановленими НБУ:

1) Н1 - регулятивний капітал банку є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Він є базою для розрахунку економічних нормативів.

,

ОК - основний капітал (капітал 1-го рівня);

ДК - додатковий капітал (капітал 2-го рівня);

В - відвернення.

2) Н2 -- норматив адекватності регулятивного капіталу:

;

де РК - регулятивний капітал банку;

Ар - активи, зменшені на суму створених відповідних резервів за активними операціями, на суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою операцією) кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобовязанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав (за умови, що забезпечення відповідає вимогам пункту 2.5 глави 2 розділу VI Інструкції), на суму дооцінки (рахунок 5100/4)(2) та зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив;

Свр - сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Добре капіталізованим уважається банк, в якого:

-- розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам Н1;

-- співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17 %;

Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого:

-- розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам НІ;

-- співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 8 % або наближається до 17 %:

Н2 ? 8 ? 17 %;

Недокапіталізованим уважається банк, в якого:

-- розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам НІ;

-- співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 6 %:

6 % < Н2 < 10%;

Значно недокапіталізованим вважається банк, в якого:

-- розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіталу НІ;

-- співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше, ніж його нормативне значення (перебуває у межах від 6 до 2 %);

2% ? Н2 ? 6 %;

Додатковими показниками достатності капіталу можуть бути такі коефіцієнти:

а) К1 - визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів:

К1 = Капітал/Пасив всього;

Рекомендовані значення знаходяться у межах 0,15--0,20;

б) К2 - співвідношення чистого капіталу та загальних активів:

К2 = Чистий капітал/Загальні активи;

Значення цього показника має бути не меншим 0,04;

в) К3 - коефіцієнт достатності капіталу, який показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25--80 % покривати його зобовязання. Показник розраховується за такою формулою:

К3 = Чистий капітал/ Зобовязання;

г) К4 - коефіцієнт маневрування, дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Брутто-капітал містить як відвернені (іммобілізовані) власні кошти, так і фактичні залишки нетто-капіталу, які можна використати для кредитування. Якщо значення К4 відємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких дає дохід, а й про використання депозитів не за призначенням, оскільки останні покривають власні витрати банку. Розрахунок коефіцієнта здійснюють за формулою:

К4 =Нетто-капітал/Брутто-капітал;

Оптимальне значення цього показника -- від 0,5 до 1,0;

ґ) К5 - коефіцієнт достатності капіталу, характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток банку, повинна вдвічі перевищувати внески засновників:

К 5 = Статутний капітал/Брутт-капітал;.

Мінімальне значення цього показника -- 0,15, максимальне -- 0,5;

д) К6 - коефіцієнт захищеності капіталу, він розраховується за формулою:

К6 = Основні засоби/ Власний капітал банку;

Коефіцієнт К6 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції вкладенням коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи.

Однією з головних проблем планування капіталу банку є вибір значення співвідношення між власним капіталом та зобовязаннями. З одного боку, чим більше це співвідношення, тим вищий рівень надійності банку. З іншого боку, чим більша частка зобовязань у загальній сумі ресурсів банку, тим (за інших рівних умов) буде вищою прибутковість капіталу. У теорії фінансового аналізу такий ефект називається ефектом фінансового важеля.

Аналіз статутного капіталу починається з оцінки його динаміки, тобто зміни його розміру за кілька років, а також його частки в загальній сумі власного капіталу, у валюті балансу та в зобовязаннях банку.

Крім того, в процесі аналізу формування статутного капіталу вивчають структуру акціонерного капіталу, і, передусім, склад акціонерів банку. Для цього використовують дані аналітичного обліку. При цьому враховують, що частка одного акціонера в загальній сумі статутного капіталу не повинна перевищувати 85 %. Цей аналіз дає можливість визначити, яким фізичним та юридичним особам належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів. Крім того, на початковому етапі аналізу діяльності банку аналізують оплату статутного капіталу і виявляють ще неоплачену його частину. Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу (Кс.к.):

Кс.к. = Сума сплаченого статутного капіталу/Сума початкового або номінального капіталу;

Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.

Ефективність використання статутного капіталу визначають за допомогою таких показників, як:

-- розмір кредитних вкладень на 1 грн статутного капіталу;

-- розмір прибутку на 1 грн статутного капіталу;

-- розмір прибутку на одну акцію;

-- розмір прибутку на одного акціонера;

-- строк окупності акціонерного капіталу.

Значення статутного капіталу в діяльності банку визначають за допомогою таких показників:

-- питомої ваги статутного капіталу в загальній сумі капіталу;

-- питомої ваги статутного капіталу у валюті балансу.

Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу характеризується особливим показником - мультиплікатором капіталу (М):

М = Активи банку/Статутний капітал;

Чим вище числове значення мультиплікатора капіталу, тим істотнішим є потенційний ризик втрат. Для середнього банку мультиплікатор капіталу становить 15 %, а для великого банку, фінансового центру - 20-25 %.

У процесі аналізу резервного капіталу банку необхідно:

-- перевірити створення резервного капіталу відповідно до чинного законодавства;

-- проаналізувати тенденції зростання резервного капіталу;

-- зясувати причини витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто причини, напрями, заходи).

У загальній сумі ресурсів, якими володіє банк" переважають зобовязання банку.

Аналіз зобовязань банку проводять у такій послідовності:

1) визначають загальний обсяг зобовязань банку, їх частку в загальних пасивах і динаміку їх зміни за допомогою стандартних показників (абсолютний приріст, темп зростання та темп приросту);

2) аналізують частку окремих складників ресурсної бази (структуру зобовязань) у динаміці (вертикальний аналіз);

3) аналізують окремі показники, що характеризують стабільність строкових депозитів, депозитів на вимогу та міжбанківських кредитів;

4) визначають ступінь використання залучених та запозичених коштів;

5) контролюють дотримання банком нормативів обовязкового резервування коштів на коррахунку в НБУ;

в) визначають раціональність формування ресурсної бази банку з позиції витратності та стабільності й окреслюють окремі напрями її оптимізації.

Аналізуючи обсяг зобовязань банку, важливо дати їх як кількісну, так і якісну оцінку. Збільшення сум зобовязань банку свідчить про зростання депозитної бази банку.

Склад зобовязань банку приведений на рис.1.7.

Рис. 1.7. Склад зобовязань банку

Чим вища частка зобовязань перед клієнтами банку на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку, водночас збільшення частки (понад 30 %) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування. Через дефіцит вільних коштів у субєктів господарювання частка міжбанківських кредитів у структурі зобовязань досягає 40--50 %.

Висока частка залишків на рахунках клієнтів знижує стабільність ресурсної бази банку, збільшує потребу у високоліквідних активах, спонукає банк до посилення трансформації частини короткострокових ресурсів у більш довгострокові вкладення і цим загострює проблему ліквідності.

Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку.

Аналіз активів банку

У діяльності банку важливим моментом є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення. Тому одним з основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій. Він має сприяти підвищенню ефективності управління активами банку.

Загальна сума активів - це сума всіх категорій активів за мінусом суми всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами.

Якісний аналіз активів банку передбачає аналіз активів банку за ступенями ризику та розрахунок і оцінку окремих показників.

Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити стан ліквідності та платоспроможності банку, якість кредитного портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази, прибутковість роботи банку.

Аналіз активів банку здійснюється в такій послідовності:

-- вивчають динаміку зміни загальних активів, у тому числі окремих його статей (горизонтальний аналіз);

-- аналізують структуру активів банку за різними класифікаційними ознаками (вертикальний аналіз);

-- зясовують структуру активів за дохідністю, що характеризує ділову активність банку;

-- аналізують структуру активів банку за ліквідністю та ризикованістю.

На основі горизонтального аналізу активних операцій банку аналізують зміни в динаміці через порівняння даних за різні періоди. Зіставлення даних дає змогу виявити відхилення в абсолютній сумі й у процентах за: основними робочими активами, неробочими активами, витратами на власні потреби; іммобілізованими активами та коштами. Наведені групування активів банку дають можливість охарактеризувати якісний склад активів банку.

Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни у розподілі агрегованих статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних операцій балансу банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла (зменшилася) прибутковість (збитковість), виявити зміни (збереження пріоритетів у банківській діяльності).

Аналіз зміни загальних активів за допомогою стандартних показників динаміки передбачає розрахунок таких із них:

Абсолютний приріст активів = Активи на кінець періоду - Активи на початок періоду;

Темп зростання активів =;

Темп приросту активів =

Після аналізу динаміки загальних активів проводять горизонтальний аналіз окремих статей активу балансу.

Наступним етапом аналізу є структурний аналіз активів банку.

Для дослідження структури розміщення банківських ресурсів застосовують метод групувань. Групування активів банку здійснюють за такими ознаками:

-- видами операцій;

-- строками розміщення;

-- ступенем ліквідності;

-- ступенем ризику;

-- впливом на рівень дохідності банку.

За видами операцій активи банку можна поділити на пять основних категорій (рис.1.8):

Рис.1.8. Основні категорії активів банку

За строками розміщення банківських ресурсів активи балансу банку поділяють на: поточні, строкові; квазістрокові.

Поточні активи - це активи на вимогу, які повертаються на першу вимогу кредитора.

Строкові активи - це кошти, розміщені банком на певний строк.

Квазістрокові активи - кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за певних умов.

Для визначення відхилень за статтями балансу, що впливають на стійкість банку, проводиться групування статей активу балансу за спадним ступенем ліквідності активів.

Ліквідність - це спроможність банку швидко перетворювати свої активи в грошові кошти без втрати їх вартості з метою виконання боргових зобовязань. При цьому за ступенем ліквідності статті активу балансу поділяють на пять основних груп:

· Первинні резерви - це всі касові активи, кошти на кореспондентському рахунку в НБУ.

· Вторинні резерви, або "некасові", високоліквідні дохідні активи - це цінні папери, які можуть бути оперативно реалізовані на грошовому ринку та перетворені в грошову форму, тобто в первинні резерви з мінімальною втратою їх вартості.

· Інші ліквідні активи - надані банком кредити та інші платежі, до погашення яких залишилося не більш одного місяця.

· Малоліквідні активи -- позикові активи, до погашення яких залишилося більше одного місяця.

· Неліквідні активи - капіталізовані активи, фінансові інвестиції, у тому числі фінансові вкладення в асоційовані та дочірні компанії, дебіторська заборгованість та інші іммобілізовані кошти.

Первинні та вторинні резерви формують високоліквідні активи. Високоліквідні активи - це кошти в касі, у Національному банку України та в інших банках, цінні папери, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти.

Аналізуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно виділити частку кожної групи активів за цією ознакою в загальних активах банку. При цьому особливу увагу звертають на питому вагу абсолютно ліквідних активів у загальних та робочих активах. Питома вага абсолютно ліквідних активів у робочих активах має бути в межах 20--25 %. До складу робочих активів відносять: кошти на коррахунках,; касові активи;кошти, розміщені в інших банках; кошти, вкладені у цінні папери;надані кредити; інші активи, що дають дохід.

До неробочих активів належать рахунки, що не приносять дохід банку. До їх складу входять: кошти в розрахунках, резерви, дебітори, кошти, вкладені у майно та господарські матеріали, видатки та збитки.

За рівнем ризику всі активи банку поділяють на пять груп залежно від рівня відрахувань коштів на створення резервів за ними:

I група -- 0 %;

II група -- 10 %;

ІІІ група -- 20 %;

IV група -- 50 %;

V група -- 100 %.

Аналіз структури активних операцій поділяють на якісний і кількісний (коефіцієнтний).

На основі якісного аналізу активів і використання методу порівняння визначають пропорції між статтями балансу, тенденції їх зміни та простежують, якою мірою ці зміни та відхилення вплинули на ліквідність і прибутковість операцій банку.

Кількісний (коефіцієнтний) аналіз дає змогу оцінити в динаміці якість активів за такими критеріями, як дохідність, ризикованість, ліквідність, обіговість.

Дохідність активів може бути проаналізована за допомогою коефіцієнта дохідності (Кдох):

Кдох = Дохідні активи/Активи,всього ;

Цей коефіцієнт характеризує ділову активність банку з погляду ефективності розміщення ресурсів. У міжнародній практиці вважається, що цей коефіцієнт має бути вище 93 %. Збільшення частки недохідних активів більше як на 7 % може призвести банк до банкрутства. Враховуючи специфіку розвитку українських банків, середнє значення цього коефіцієнта коливається в межах 70 %.

За ступенем ризикованості якість банківських активів можна проаналізувати за допомогою коефіцієнта ризикованості активів (Криз):

Криз = Активи, зважені за ступенем ризику/Активи, всього;

Збільшення цього коефіцієнта свідчить про зростання ризикованості банківських активних операцій.

Аналіз якості активів з позиції ліквідності можна провести за допомогою коефіцієнта ліквідності активів (Клікв. акт.):

Клікв. акт. = Активи, зважені за ступенем ліквідності/ Активи, всього;

Аналіз ліквідності банку

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобовязань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобовязань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Метою аналізу банківської ліквідності є оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобовязань за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Банк постійно вирішує завдання пошуку оптимального співвідношення між активами і зобовязаннями як з погляду забезпечення потреб ліквідності, так і щодо їх дохідності та вартості, тому ми у даній роботі спробуємо провести аналіз ліквідності банку на основі річної звітності, за допомогою визначення таких нормативів, як:

· Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 9 %.

Норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів розраховується за такою формулою:

;

де РК- регулятивний капітал;

СА - сукупні активи.

· Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобовязань банку. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобовязань протягом одного операційного дня. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків[11].

Норматив миттєвої ліквідності розраховується за такою формулою:

;

де Ккр - кошти на кореспондентському рахунку;

Ка - кошти в касі;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу миттєвої ліквідності;

Ск - строкові кошти субєктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення, яких настав.

· Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно) до зобовязань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно). Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобовязань протягом одного календарного місяця. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.

Норматив поточної ліквідності розраховується за такою формулою:

;

де А - активи банку з кінцевим строком погашення до 31 дня для розрахунку нормативу поточної ліквідності;

ЗП - зобовязання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня для розрахунку нормативу поточної ліквідності.

· Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до зобовязань з кінцевим строком погашення до одного року. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобовязань протягом одного року. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків.

;

де Ал - ліквідні активи з кінцевим строком погашення до одного року для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності;

З1 - зобовязання банку з кінцевим строком погашення до одного року для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності[16].

Аналіз кредитного портфеля

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобовязань. Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобовязань, виданих банком щодо цього контрагента (або групи повязаних контрагентів), до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

Делись добром ;)