Ф’ючерсні операції з іноземною валютою

контрольная работа

1. Фючерсні операції з іноземною валютою. Особливості валютних фючерсних угод. Переваги та недоліки фючерсних операцій з валютою. Основні ринки валютних фючерсів

Фючерсні операції - це торгівля стандартизованими контрактами, в яких детально регламентовано всі умови - сума, термін, метод розрахунку тощо. Їх головна мета - хеджування (страхування ризику) та спекуляція. Готівкою при укладанні угоди вноситься невеликий гарантований депозит.

Фючерсні - це чисті (абсолютні) застави в умовах руху валютних курсів. Якщо після купівлі фючерсу ціна підвищиться, то його власники отримують прибуток, якщо знизиться - зазнають збитків. Продаж фючерсу дає прибуток, якщо ціна рухається вниз.

Фючерсні операції виникли у 1972 році і відіграють помітну роль на валютних ринках США та Великої Британії, де на них припадає до 15% обсягу операцій. На ринку фючерсів діють не тільки банки, а й фірми та приватні особи. Фючерси зазвичай не предявляються для виконання, а використовуються як інструмент спекуляцій та хеджування.

Валютними фючерсами називають контрактні угоди на купівлю або продаж стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют та узгодженою ціною. Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, й зобовязання обміняти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди. Здійснення валютних фючерсів відбувається тільки на біржовому ринку, що значно підвищує їхню надійність і рівень страхування валютних ризиків. На відміну від товарних фючерсів, які широко використовуються з кінця XIX ст., валютні фючерси зявилися в середині 70-х років XX ст., що збігається в часі з формуванням Ямайської валютної системи. На міжнародних валютних ринках вони особливо активно використовуються в останнє десятиріччя.

Особливостями валютного фючерсного ринку є:

високий ступінь стандартизації контрактів;

обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну;

висока ліквідність контрактів;

надійність укладених угод;

можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.

Основними учасниками фючерсного ринку є великі фінансові центри та клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, фінансові організації, які працюють на фондовому ринку, члени й фахівці фючерсної біржі, а також дрібні інвестори та приватні особи.

Уперше валютні фючерси було введено в обіг у США 15 травня 1972 р. на Міжнародному грошовому ринку (ІММ - International Monetary Market) Чиказької комерційної біржі, яка стала найбільшим центром торгівлі фючерсами. Крім Чиказької біржі центрами торгівлі фючерсами стали Лондонська міжнародна біржа фінансових фючерсів (LIFFE - London International Financial Futures Exchange, із 1982 p), a також Сінгапурська міжнародна валютна біржа (Singapore International Monetary Exchange), біржі Франкфурта-на-Майні, Сіднея, Токіо та ін.

Ціною купівлі валютного фючерсу є взаємно узгоджений між продавцем і покупцем обмінний курс, виражений у доларах США за одиницю іншої валюти, яка ввійшла до стандартного переліку валют даної біржі. Основою для одержання прибутку чи виникнення збитків є різниця між поточним і узгодженим за фючерсною угодою валютними курсами. Таку різницю називають базисом і розраховують за формулою

де Бр- базис рівноваги;

Кс- спот-курс валют;

СД - доларова відсоткова ставка за депозитами;

СВ- відсоткова ставка за депозитами для валюти, що обмінюється на долари США;

Д- тривалість періоду між укладенням і здійсненням угоди, днів.

Ціна (вартість) фючерсу визначається як сума спот-курсу та базису рівноваги.

Загальним правилом купівлі-продажу фючерсів є зіставлення поточної ціни фючерсу (Цф) та ціни рівноваги (Цр). Якщо Цфр, слід очікувати зниження ринкової ціни і збільшення обсягів продажу фючерсів.

Якщо Цф< Цр, ринкова ціна почне поступово підвищуватися і можна очікувати збільшення обсягів купівлі фючерсів і продажу валюти за поточним курсом.

Організація здійснення фючерсної угоди базується на виборі для виконання брокерських функцій певного члена фондової біржі, тільки через якого може бути виконана угода. Клієнт, який хоче продати або купити валютний фючерс, звертається із своїм замовленням до брокера і після узгодження умов отримує усне підтвердження згоди на здійснення контракту, що потім фіксується документально із зазначенням дати реєстрації замовлення. Після прийняття й підтвердження усного замовлення воно передається до кабіни фірми-брокера в залі біржі. Докладно умови цього замовлення-наказу фіксуються на стандартному бланку замовлення, копія якого передається дилерові в біржову яму, де відбувається виконання угоди. Після виконання замовлення клієнта всі деталі угоди дилер записує на стандартному бланку і відправляє його в кабіну своєї фірми, де заповнюється біржовий розрахунковий бланк, що потім передається членові біржі для ознайомлення клієнта з умовами укладеної угоди (рис.1).

Відмінною особливістю фючерсних контрактів є перерозподіл ризику, що забезпечує високу ліквідність укладених угод. Фіксуючи обмінний курс, обидві сторони гарантують відсутність як збитків, так і прибутків. Тобто одна сторона уникає непередбачених збитків, а інша відмовляється від непередбаченого (спекулятивного) прибутку, що дає змогу взаємно зменшити ризик втрат від можливої зміни валютних курсів у несприятливому для обох напрямі. Крім того, важливе значення має реалізація принципу вільного біржового торгу завдяки тому, що розрахункова палата біржі для кожного учасника фючерсної угоди бере на себе функції третьої сторони, тобто здійснюється додаткове страхування укладеної угоди.

Рис.1. Схема здійснення угод за фючерсними контрактами

Згідно з Правилами проведення торгів фючерсний контракт допускається до обігу в Секції після затвердження його Специфікації Біржовим комітетом. Рішення останнього про прийняття Специфікації доводиться до відома членів Секції-трейдерів-ІТ загальним (письмовим) повідомленням не пізніше як за десять робочих днів до першого торгового дня за фючерсним контрактом, що вводиться в обіг. Заявка на участь у торгах подається за стандартною формою трейдером від імені члена Секції та за його рахунок або від імені члена Секції, але за рахунок клієнта. Останній різновид заявок називають клієнтськими. Вони подаються за наявності відповідного клієнтського наказу, який називають заявкою-дорученням.

Ліміти зміни ціни та ставки початкової маржі вказуються в Умовах торгів у порядку, передбаченому Положеннями про Гарантійний фонд АБ "Кліринговий дім".

Ліміт зміни ціни встановлюється окремо для кожної серії термінового контракту з метою обмеження зміни цін на час торговельної сесії та вказується у відповідній Специфікації. Під лімітом мінімальної зміни ціни розуміють мінімальний крок її зміни, що реєструється (розмір пункту). Під лімітом максимальної зміни ціни розуміють максимально допустиме її коливання протягом торгової сесії, тобто, якщо протягом торгової сесії поточна ціна зросла або знизилася більш як на визначений ліміт порівняно з ціною попереднього закриття, торги можуть бути зупинені маклером.

Значення лімітів зміни цін розраховуються щоденно Управлінням моніторингу і регулювання (УМР) залежно від ситуації на ринку. Інформація про зміни лімітів ціни за всіма контрактами, що торгують у поточний торговий день, доводиться до відома учасників торгів не пізніше, ніж за годину до початку торгів.

Ліміт загальної кількості позицій (ліміт на монополізацію ринку) обмежує частку відкритих позицій із кожного типу й серії термінових контрактів члена Секції-трейдера-ІТ. Дія цього ліміту поширюється на члена Секції- трейдера-ІТ тоді, коли кількість позицій, відкритих ним щодо серії термінового контракту на одному з його торгових рахунків, перевищує визначену кількість, установлену Специфікацією відповідного термінового контракту. Значення ліміту загальної кількості позицій розраховується УМР і вказується у Специфікації термінового контракту.

Ставки початкової маржі розраховуються і встановлюються Кліринговим домом для кожного типу й серії контрактів як фіксовані суми за один контракт і зазначаються у Специфікації відповідного фючерсного контракту.

Допустимий мінімум клірингового рахунку, що відкривається для забезпечення гарантій виконання зобовязань за відкритими позиціями і на якому блокується певна сума коштів, має дорівнювати сумі початкової маржі. Варіаційна маржа розраховується в разі розбіжності цін контрактів із котирувальною ціною торгової сесії (ціною закриття).

Рішення щодо процедури розрахунку та вимог до члена Секції-трейдера-ІТ за маржею виноситься Кліринговим домом і викладається у відповідному його положенні про порядок розрахунків за результатами торгів на терміновому ринку Біржі. Крім того, в разі значного коливання цін (валютних курсів) або наближення строку виконання за відповідною серією термінових контрактів Кліринговий дім може виносити рішення про нарахування додаткової (до початкової) маржі чи вимагати від членів Секції внесення спеціального маржового внеску.

У разі виникнення ситуації, повязаної з неспроможністю члена Секції або клієнта здійснити в повному обсязі свої зобовязання, що відносять до обставин непереборної сили, Біржа:

припиняє допуск його до здійснення угод у Секції;

має право продати на аукціоні брокерське місце (брокерські місця) неспроможного члена Секції-трейдера-ІТ;

може довести факт неспроможності до відома всіх членів Секції-трейдерів-ІТ загальним повідомленням.

Кліринговий дім, у свою чергу, також може вжити відповідних заходів, зокрема здійснити примусову ліквідацію позицій неспроможного члена Секції-трейдера-ІТ. Якщо неспроможність стосується не всіх клієнтів неспроможного члена Секції та членів Секції, які перебувають у нього на розрахунковому обслуговуванні, то вони протягом установленого Кліринговим домом часу й порядку можуть перейти на розрахункове обслуговування до іншого уповноваженого Клірингового дому.

Така гнучкість системи торгів та обслуговування дозволяє забезпечити відкритість і прозорість діяльності учасників ринку фючерсних валютних контрактів.

Делись добром ;)