Аналіз діяльності відділу пластикових карт АКБ "Правекс-банку"

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ПЛАСТИКОВИХ КАРТ

1.1 Банківська діяльність та її сутність

пластикова платіжна картка безготівковий розрахунок

Сукупність кредитних відносин та інститутів, що організують ці відносини, являє собою кредитну систему. Основним провідником кредитних відносин є банківська система, тобто сукупність банків і банківських установ країни усіх видів.

Банки - це один з найважливіших інститутів ринкової економіки, які акумулюють тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб, перерозподіляють їх шляхом кредитування у разі виникнення тимчасової потреби в додаткових ресурсах, організують міжгосподарські розрахунки у грошовій формі, здійснюють операції із цінними паперами, обслуговують зовнішньоекономічну діяльність і надають нетрадиційні банківські послуги підприємствам та організаціям. За сучасних умов значно зросла самостійність банків, розширився спектр їхніх операцій та послуг, підвищилася їхня роль у розвитку економіки та зростання ефективності суспільного виробництва.

Залежно від виконуваних функцій розрізняють банки емісійні та неемісійні. Емісійними, як правило, є центральні банки, яким надається право випускати в обіг грошові знаки.

Банки, що виконують функції центральних, торгують грошовим товаром тільки з банками і не вступають у безпосередні кредитні відносини із субєктами господарювання.

Головне завдання емісійних банків полягає в управлінні емісійною, кредитною та розрахунковою діяльністю банківської системи. Єдиним органом, що координує діяльність кредитних інститутів, являється Центральний банк - емісійний банк, що виконує функції керування процесом організації кредитно-фінансового обслуговування господарства.

Крім Центрального банку України до банківської системи ще відносяться комерційні банки. Вони вільні у виборі методів проведення операцій, зокрема кредитних, визначення рівня процентних ставок за позичками та депозитами. Але разом з тим комерційні банки входять до єдиної банківської системи України і тому їх функції, які потребують єдності дій усієї банківської системи, відповідають правилам ведення таких операцій, що встановлює Національний банк України.

Крім банків, у кредитній системі функціонують різні кредитно-фінансові інститути, що виконують окремі банківські функції, проте не є власне банками і не входять до банківської системи.

Існують чотири основних принципи поділу кредитних установ на банківські та небанківські кредитно-фінансові інститути:

- обовязковість для всіх банківських установ збереження резервів у центральному банку;

- залучення тимчасово вільних коштів до вкладів і депозитів;

- кредитне обслуговування клієнтів;

- введення рахунків і розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

Залежно ввід підпорядкованості кредитних інститутів згідно з чинним законодавством і від ієрархічної структури кредитної системи розрізняють два основних принципи побудови банківської системи: одно- та дворівневий.

Однорівневий принцип побудови банківської системи передбачає перевагу горизонтальних звязків між банками, універсалізацію їхніх функцій та операцій.

Дворівневий принцип побудови банківської системи ґрунтується на організації відносин між банківськими установами як по горизонталі так і по вертикалі. Відносини по горизонталі - це відносини рівноправного партнерства між низовими ланками (комерційними банками різних типів і видів незалежно від власності); відносини по вертикалі - це відносини між центральним банком як керівним та управлінським центром і низовими ланками (комерційними банками). У цьому випадку відбувається розмежування адміністративних та оперативних функцій, повязаних із безпосереднім обслуговуванням субєктів господарювання.

Сучасну банківську систему України побудовано за дворівневим принципом: на першому рівні - центральний банк (Національний банк України - НБУ), на другому - комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності.

У банківській системі України функціонують комерційні банки, різні за формою власності, організаційною формою діяльності, величиною капіталу, спеціалізацією. В даній роботі я привожу лише шість класифікаційних характеристик:

1) залежно від форм власності комерційні банки бувають: унітарні та з колективною формою власності.

2) на рис. 1.1 показано як поділяються комерційні банки залежно від організаційних форм діяльності:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Класифікація комерційних банків залежно від форми діяльності

Унітарні банки засновані на принципах єдиновладдя й мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні працюють два унітарні комерційні банки, обидва вони державні: Укрощадбанк і Укрексімбанк.

Акціонерні банки формують свій капітал обєднанням індивідуальних капіталів засновників через випуск і реалізацію акцій. Власником капіталу банку є саме акціонерне товариство.

Пайові комерційні банки не володіють своїм капіталом, оскільки кожен з учасників зберігає право власності на свою частку капіталу.

Акціонерні банки в Україні утворюють як товариства відкритого й закритого типу. Пайові комерційні банки організують на засадах товариств з обмеженою відповідальністю.

3) залежно від величини статутного фонду, а також величини власного капіталу й активів комерційні банки поділяються на дрібні, середні та великі.

Більшість діючих в Україні банків слід віднести до дрібних та середніх.

До найбільших банків в Україні належать: Промін вест, АКБ «Україна», Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Правек-Банк, Приватбанк, «Аваль», Перший український міжнародний банк, Укрощадбанк.

4) залежно від наявності філій: безфілійні, малофілійні, багатофілійні.

5) залежно від територіальної діяльності комерційні банки є:

- міжнародні, що створюються за участю іноземного капіталу, можуть мати свої філії за кордоном;

- республіканські, до яких належать багатофілійні банки, що мають розгалужену мережу своїх відділень на всій території країни;

- регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону, міста, району, області.

Більшість вітчизняних комерційних банків є регіональними.

6) залежно від діапазону виконуваних операцій поділяють на:

- універсальні, що виконують широкий спектр операцій і надають різноманітні послуги клієнтам;

- спеціалізовані, що обслуговують певну категорію клієнтів;

- спеціалізовані, що обслуговують юридичних і фізичних осіб переважно однієї певної галузі;

- спеціалізовані, що надають більшості своїх клієнтів обмежену кількість послуг. [10]

У сучасних умовах гроші є неодмінним атрибутом господарської діяльності. Усі операції, повязані з поставками товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт чи наданням послуг, завершується грошовими розрахунками. Залежно від форм коштів, у якій їх використовують, розрахунки поділяють на дві сфери:

- готівкові розрахунки, які обслуговуються законними грошовими знаками;

- безготівкові розрахунки, які обслуговуються платіжними засобами.

В даній роботі я буду розглядати безготівкові розрахунки, тому зараз більш детально я зупинюсь на другому виді розрахунків.

Вони поділяються на міжбанківські, що обслуговують відносини між банками, та міжгосподарські, що обслуговують відносини між банківськими клієнтами. Останні здійснюються шляхом запису за рахунками в банку, коли гроші списують з рахунку платника й записують на рахунок одержувача.

Організація міжгосподарських безготівкових розрахунків базується на єдиних умовах і правилах, визначених законодавчими та нормативними актами. насамперед це Інструкція НБУ №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України». В ній указано, що ці розрахунки базуються на таких принципах:

- кошти підприємств та організацій підлягають обовязковому зберіганню в банках, що їх обслуговують;

- кошти з рахунків клієнтів списуються за розпорядженням власника цього рахунку;

- субєкти господарської діяльності самі обирають форми розрахунків і вказують їх під час укладання договорів між собою;

- субєкти господарської діяльності мають право самі обирати банк і відкривати в ньому рахунки для розрахунково-касового обслуговування.

Та багато інших принципів, за якими і проходять безготівкові розрахунки.