Правові основи державного управління у сфері банківської діяльності

контрольная работа

2. Які із заходів впливу, що можуть застосовуватись за порушення банківського законодавства є заходами адміністративного попередження

Державне регулювання діяльності банків відповідно до ст. 61 Закону України "Про Національний банк України" [3] (далі - Закон "Про НБУ") здійснює Національний банк України (далі - Нацбанк). Реалізує він його згідно зі ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі Закон про банки) у формі адміністративного та індикативного регулювання.

Згідно зі ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути обєктами перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ має право застосувати до них заходи впливу [2].

Відповідно до Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369, НБУ має право застосовувати до банків, у разі порушення ними вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ, широкий спектр заходів впливу, які за своїми ознаками належать до заходів державного примусу, до яких належать як попереджувальні заходи, заходи припинення, заходи відновлення, так і заходи фінансово-правової відповідальності [6].

Аналіз Положення дає змогу зробити висновок, що серед усіх передбачених у ньому заходів державного примусу, які має застосовувати НБУ за порушення банками банківського законодавства та виданих їм нормативно-правових актів, переважають за кількістю саме попереджувальні заходи.

Так, відповідно до п. 1.2 Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", НБУ застосовує такі попереджувальні заходи: скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку; розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів; розпорядження щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику; розпорядження щодо заборони надавати банкові кредити; розпорядження щодо примусової реорганізації банку; розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації [6].

Усі вищенаведені заходи обєднує єдина мета, яку вони покликані виконувати, - попередження порушення банками банківського законодавства, яке може потягнути за собою порушення інтересів держави у сфері забезпечення стабільності банківської системи та фінансової стабільності держави взагалі, а також інтересів кредиторів і вкладників.

Так, відповідно до п. 5.2 Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", рішення щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій приймається НБУ у разі здійснення банком операцій з високим рівнем ризику або операцій, подальше здійснення яких є ризиковим і створюватиме загрозу інтересам кредиторів і вкладників. На прикладі цієї норми бачимо, що основною метою застосування заходу державного примусу, передбаченого нею, є попередження (запобігання) порушенню банками банківського законодавства, якщо для цього вже існують передумови.

До заходів припинення можна віднести такий захід державного примусу, передбачений Положенням "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", що застосовується до банків: письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій.

Основною метою наведеного заходу є припинення порушення банками банківського законодавства. Так, наприклад, відповідно до п. 1.1 зазначеного Положення, у разі потреби, висування до банку вимоги щодо усунення порушення банківського законодавства НБУ застосовує до банку письмове застереження, в якому висловлює банку своє занепокоєння станом його справ, вказує на допущені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або недоліки в роботі та, за потреби, конкретні заходи, яких йому потрібно вжити у визначені строки з метою їх усунення або недопущення надалі.

До заходів відновлення відповідно до Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", на нашу думку, необхідно віднести укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобовязується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо, адже метою цього заходу є поновлення первісного стану, який існував до вчинення правопорушення.

Окреме місце серед заходів державного примусу, що застосовуються до банків, посідають заходи фінансово-правової відповідальності - фінансово-правові санкції, які характеризуються формальною визначеністю, публічним характером та являють собою додатковий обовязок матеріального характеру, який накладається НБУ на банки, що вчинили фінансові правопорушення, в рамках нормативно визначеної процесуальної форми з метою покарання та компенсації завданих порушенням збитків.

Так, відповідно до Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" НБУ, уповноважений накладати на банки фінансово-правові санкції у виді штрафу в розмірі не більше, ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду у разі вчинення таких фінансових правопорушень: 1) порушення порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку України; 2) неподання документів на письмову вимогу уповноважених працівників Національного банку України, а також приховування рахунків, документів, активів тощо; 3) подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку України, а також неподання або несвоєчасне їх подання; 4) невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком України; 5) недотримання банком нормативу обовязкового резервування протягом календарного року; 6) порушення економічних нормативів регулювання діяльності банків.

Відповідно до Положення "Про валютний контроль", затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49, НБУ має право накладати на банки та інші фінансові установи фінансово-правові санкції у виді штрафу в розмірі 25% від суми (вартості) валютних операцій, здійснених із порушенням законодавства за такі фінансові правопорушення: 1) відсутність в уповноважених банках, інших фінансових установах документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів; 2) нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами та нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій [4]. Відповідно до Постанови Правління НБУ "Про внесення змін до Положення про валютний контроль" від 05.11.2009 р. № 654, були значно збільшені розміри фінансово-правових штрафів за такі фінансові правопорушення: 1) порушення порядку інформування уповноваженими банками, іншими фінансовими установами (збільшено з 40 до 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); 2) порушення строків інформування, яке не перевищує 10 днів (збільшено з 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); 3) порушення строків інформування, яке становить від 11 до 30 днів (збільшено з 20 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); порушення строків інформування, яке становить понад 30 днів (збільшено з 1 до 3 відсотків від суми (вартості) валютної операції) [5].

Підпунктом 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III встановлено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обовязкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16, та штрафні санкції, встановлені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Повноваження Національного банку України щодо застосування санкцій адміністративного характеру закріплені у статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Конкретні окремі заходи адміністративного попередження, що можуть застосовуватись за порушення банківського законодавства до комерційного банку з боку Національного банку України, викладені в статті 73 цього Закону:

1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобовязується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4) НБУ може видати розпорядження щодо:

є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв);

ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади;

з) примусової реорганізації банку;

и) призначення тимчасової адміністрації.

У разі порушення вище згаданого Закону чи нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з положеннями цього Закону.

Аналізуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що фінансово-правова відповідальність є не єдиним заходом державного примусу, що застосовується до банків відповідно до чинного законодавства. Поряд із фінансово-правовими санкціями до банків за порушення банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ застосовується досить широкий спектр попереджувальних заходів та заходів припинення, які покликані попередити вчинення банком фінансового правопорушення, якщо передумови для цього вже існують, припинити вже існуюче правопорушення та відновити порушений правопорядок. Фінансово-правові санкції в системі заходів державного примусу, що застосовуються до банків, виконують роль додаткового матеріального обовязку, який накладається з метою покарання та компенсації завданих порушенням збитків. Відсутність систематизованості фінансово-правових санкцій, а також передбачення їх розміру та порядку застосування переважно в підзаконних нормативно-правових актах, негативно впливає на якість роботи правозастосовних органів, які по-різному розуміють їх правову природу та сутність. На нашу думку, це зумовлює необхідність систематизації фінансово-правових санкцій за правопорушення у банківській сфері з чітким визначенням їх правової природи та порядку застосування у рамках єдиного законодавчого акта, що значно спростить підтримання правопорядку в банківській сфері.

Делись добром ;)