Підвищення економічної ефективності кредитної діяльності банку (на прикладі філії "ПЗРУ" ВАТ Банк "Фінанси та Кредит")

дипломная работа

1.2 Принципи і умови кредитування

Принципи кредитування - це правила поведінки банку і позичальника у процесі здійснення кредитних операцій.

Банківське кредитування здійснюється за принципами строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності.

Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банку у встановлені кредитною угодою строки. Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальникові на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість обігу оборотного капіталу. Граничний строк кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування оборотного капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту.

Кредити на нове будівництво, технічне переустаткування і розширення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто на створення та відтворення основного капіталу, надаються у строки, обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності обєкта. Ці строки зазвичай більші за 12 місяців. Інакше кажучи, основний капітал підприємства формується за допомогою середньострокового і довгострокового кредитів.

Від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним із джерел кредитування є повернення позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості за позичками на прострочену. У разі порушення строків повернення та наявності прострочених позичок нові кредити підприємствам, як правило, не надаються.

Принцип цільового кредитування передбачає вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси. Його дотримання допомагає комерційному банку приймати більш зважене рішення щодо можливості та обґрунтованості надання позик і певною мірою слугує гарантією забезпечення їх повернення.

Принцип забезпеченості кредиту визначає відповідність між вартістю майна, що є заставою позички, і заборгованістю за позичкою.

Його мета - захищати інтереси банку і не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.

Носієм гарантії повернення кредиту виступає різне майно позичальника. Комерційні банки можуть надавати і не забезпечені майном кредити (бланкові), проте вони мають обмежене застосування, оскільки вони є великим ризиком для банку і надаються під високий відсоток.

Надаючи кредити юридичним і фізичним особам, банки вимагають не тільки повернення кредитів у встановлений строк, але й сплати відсотків за користування ними. У цьому полягає принцип платності кредиту.

За ринкових відносин відсоток стає обєктивним супутником кредиту, складовою частиною позичкової операції, яка є актом комерційного продажу грошових коштів на визначений строк. За рахунок доходів у вигляді відсоткової плати банки покривають свої видатки і отримують прибуток.

Основи організації банківського кредитування. Надання клієнтам позик здійснюється банками у межах наявних кредитних ресурсів.

Усі питання, повязані з кредитуванням, вирішуються банком і позичальником на договірних засадах шляхом укладення кредитної угоди, в якій зазначено мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, форми забезпечення зобовязань, відсоткові ставки, порядок плати за позикою, зобовязання, права та відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту, перелік документів, періодичність їх надання банку та інші умови.

У процесі проведення кредитних операцій банки стикаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником основного боргу та відсотків, належних кредиторові. Для кожної кредитної операції характерні специфічні причини і фактори, що означають ступінь ризику. Так, кредитний ризик може виникнути у разі погіршення фінансового стану позичальника, відсутності необхідних організаційних здібностей у керівництва позичальника, недостатньої підготовленості працівника, що приймає рішення про кредитування, та за інших обставин.

Делись добром ;)