Організація консорціумного кредитування

курсовая работа

1.1. Сутність консорціумних кредитів та їх класифікація

При переході до ринкових відносин виникає необхідність обєднання діяльності банків в різних секторах ринку і особливо у сфері кредитних відносин. Цілі створення обєднань носять найрізноманітніший характер, але вони повязані або з проведенням фінансування великомасштабних заходів, з скороченням ризику по банківських операціях, або з вирішенням задач, які не під силу вирішити одному банку. У рамках такого обєднання ризик, повязаний з довгостроковим кредитуванням, розподіляється між учасниками, що дозволяє банкам - членам підтримувати свої ліквідні резерви на нижчому рівні. Особливе місце в таких обєднаннях належить банківським консорціумам, які створюються для здійснення на сумісній основі кредитових, гарантійних або інших кредитно-фінансових операцій.

Для детального розгляду сутності консорціумних кредитів доцільно буде проаналізувати різні підходи вчених щодо визначення банківського консорціуму.

У більш вузькому значенні, банківський консорціум - це тимчасове обєднання на договірній основі різних комерційних одиниць, у тому числі і банків, для здійснення будь - якого проекту [1]. Або банківський консорціум - це тимчасове обєднання банків, що передбачає наявність договору, де вказуються мета обєднання, квота для кожного учасника, зобовязання членів консорціуму по відношенню до банку - координатору внесків, відсотків і комісійних за організацію консорціуму [2].

У більш широкому - банківський консорціум - це одна з форм обєднання банків, що створюється на тимчасовій основі для координації дій при проведенні різних видів банківських операцій, або для кредитування одної, проте значної угоди і заснована банками на паритетній основі.

Найбільш поширеним серед науковців визначенням банківського консорціуму є наступне: „консорціум банків - це тимчасове обєднання банківських установ на договірній основі, що створюється з метою акумуляції тимчасово вільних коштів для подальшого надання консорціумного кредиту на здійснення капіталоємного проекту, зменшення шляхом диверсифікації рівня кредитного ризику, отримання прибутку всіма банками-учасниками” [3, 4, 5].

Аналіз різних джерел з даного питання свідчить про наявність різних підходів щодо визначення й самого поняття консорціумний кредит:

1. Багато науковців у своїх дослідженнях не розрізняють поняття консорціумний та синдикований кредит, та визначають їх як:

- кредити, які надаються позичальникові за рахунок обєднання ресурсів банків - учасників консорціуму та використовується, коли обєм кредиту або кредитний ризик дуже великий для одного банку [6];

- кредити, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків - учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір, надає кредит і займається також розподілом відсотків [7];

- кредит, що надається двома або більш кредиторами - синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові, при чому група банків-кредиторів обєднує на термін свої тимчасово вільні засоби [8];

- деякі джерела взагалі визначають консорціумний кредит як синдикований, що надається двома або більш кредиторами-синдикатами (консорціумами) банків одному або декільком позичальникам [9].

2. Серед науковців також існує точка зору, що консорціумний кредит - це різновид синдикованого кредиту [10]. Згідно з цією думкою, консорціумний кредит - це відносно нова форма кредитування. У класичному вигляді його визначення можна сформулювати так: це позика, що надається тимчасовим обєднанням банків на чолі з одним банком-організатором. Різновидом синдикованого кредиту є кредит консорціумний, який відрізняється від синдикованого наявністю двох і більшої кількості співорганізаторів.

3. Існує також група вчених, які чітко розмежовують поняття консорціумний та синдикований кредити [1, 2, 11, 12]. Згідно з їх поглядами, консорціумний кредит відрізняється від синдикованого наявністю двох і більше співорганізаторів і співкеруючих по кредиту. У консорціумній угоді окремо регламентуються права і обовязки платіжного агента, співкеруючих, інших кредиторів, з одного боку, і позичальника - з іншого. Консорціумні кредити зазвичай надаються на суми від 250 млн. доларів США і вище. При цьому слід зазначити, що найбільш широке розповсюдження банківські консорціуми отримали в Германії і Японії. Англійські, американські і швейцарські банки організовують переважно синдикати. А взагалі, у російській практиці найбільш часто використовуваним терміном, що позначає спосіб організації сумісного кредитування групою банків в рамках однієї кредитної угоди, є синдикований кредит, що за своїми характеристиками не відрізняється від консорціумного [13].

На нашу думку, консорціумний кредит не являється самостійною формою кредиту, адже базується на загальних принципах кредитування (строковості, поворотності, платності, гарантованості, цільового використання), змінюється лише механізм акумуляції грошових ресурсів та механізм надання кредиту, що буде розглянуто в другому розділі даної роботи.

У даній курсовій роботі пропонується до розгляду наступне визначення консорціумного кредиту: це кредит, що надається обєднанням банків (банківським консорціумом) одному або декільком позичальникам на договірній основі, з метою акумуляції тимчасово вільних грошових ресурсів різних банків, необхідних, як правило, для фінансування крупних капіталоємних проектів; диверсифікації кредитних ризиків між банками -учасниками даного обєднання відповідно з частками їх участі в угоді, а також з метою отримання прибутку кожним банком-учасником.

Щодо класифікації видів консорціумних кредитів, то в цілому не існує єдиного погляду серед науковців, що вивчають дане питання. Проте аналіз декількох джерел інформації дозволив прокласифікувати види за різними критеріями [1, 2, 3, 6, 11, 12, 13]:

1. За цільовим спрямуванням:

- для фінансування інвестиційних проектів;

- для комерційних контрактів.

2. За терміном користування:

- короткострокові (від шести місяців до року);

- середньострокові ( від одного до 5 років);

- довгострокові (від пяти до двадцяти пяти років).

3. За строками користування:

- строкові кредити;

- прострочені;

- пролонговані.

4. У залежності від субєктів консорціумного кредиту:

- банківський кредит;

- державний;

- міжнародний.

На нашу думку, доцільно буде зупинитися більш детально на сутності міжнародного консорціумного кредиту. Це кредит, який надається паралельно декількома банками, що знаходяться (зареєстровані) в різних з позичальником країнах. Часто атрибутом міжнародного консорціумного кредиту є те, що валюта кредиту є іншою за національні валюти країн місцезнаходження банків і позичальника. Характерними рисами даного виду кредиту є:

- часто є незабезпеченим;

- найбільш поширена валюта - долар США;

- основними позичальниками є держави та великі компанії;

- відсоток є плаваючим.

5. Залежно від наявності обмежень для банків - учасників:

- клубні - до складу кредиторів входить лише обмежене та визначене коло банків;

- відкриті - грошові кошти залучаються від будь-яких банків, тобто кількість банків не обмежується й залежить від розміру кредиту, що надається, можливостей кожного банку та зацікавленості в угоді.

6. За характером оплати відсотків:

- з фіксованою процентною ставкою;

- з плаваючою процентною ставкою.

7. За схемою надання:

- однією сумою;

- кредитна лінія ( декількома запозиченнями з наперед обумовленим лімітом).

Окремим різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит. При паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами. Кожний банк самостійно надає позичальникові визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками - кредиторами, умов кредитування.

Досить часто в наукових джерелах можна зустріти поняття синдикація [4, 11]. Це синонім консорціумного або синдикованого кредитування, а отже процес акумуляції тимчасово вільних коштів для кредитування крупних, високоризикованих проектів. Синдикація дозволяє істотно збільшити можливості банківської системи по кредитуванню платоспроможної клієнтури.

Споживчі властивості консорціумного кредитування виражаються в тому, що з його допомогою можна як задовольняти поточні потреби в поповненні оборотних коштів, передекспортного кредитування і здійсненні комерційних операцій, так і вирішувати масштабні задачі модернізації і розширення виробництва, фінансування проектів лізингу, реорганізації бізнесу, реалізації регіональних програм.

Вченими вже виокремлені принципи, притаманні саме консорціумному кредитуванню:

1) сумісна відповідальність кредиторів перед позичальником, а позичальника - одночасно перед всіма кредиторами;

2) рівноправя кредиторів - жоден з банків не має переваг по стягненню боргу, а всі засоби, що поступають для погашення кредиту або від реалізації забезпечення, діляться між ними пропорційно внесеним часткам;

3) єдність документації - всі договори, що укладаються в рамках кредиту, і угоди є багатобічними, підписуються всіма кредиторами і позичальником без можливості укладення сепаратних угод;

4) єдність інформації - вся інформація, що відноситься до консорціумного кредиту, повинна бути відома і всім кредиторам, і позичальникові.

Консорціумне кредитування вигідне для всіх учасників кредитної угоди. Позитивними моментами для банків є можливості:

- брати участь в кредитуванні крупного проекту, не порушуючи нормативних вимог;

- диверсифікувати ризики кредитного портфеля за рахунок компаній, з якими раніше не було прямих відносин;

- диверсифікувати кредитні ризики за рахунок надання відносно невеликої суми;

- користуватися вже підготовленими інформаційними базами і документами;

- понизити ризики неповернення кредиту;

- підвищити імідж банку на ринку кредиторів.

Крім того, у процесі участі в консорціумному кредитуванні банки можуть продавати (повністю або частково) свої частки за договорами цессії іншим банкам, фондам і т.п. на вторинному ринку. Це підвищує ліквідність боргових зобовязань (наближаючи їх по цьому показнику до облігацій), звільняє у банків ліміти по кредитах, дає їм можливість брати участь у нових операціях і стимулює зростання ринку консорціумного кредитування в цілому.

Позитивними моментами для клієнтів є можливості:

- отримати кредит в більшому розмірі і на більш довгостроковій основі, ніж це може дозволити один комерційний банк;

- показати високу кваліфікацію свого підприємства і укріпити його репутацію на внутрішньому й міжнародному ринках капіталу;

- істотно розширити базу своїх кредиторів;

- поєднати публічне фінансування з індивідуальним банківським підходом;

- економити на витратах у порівнянні із залученням кредитів від різних банків.

Одночасно з цим для позичальника залучення консорціумного кредиту - велика відповідальність. Він повинен бути максимально упевнений у позитивному результаті проекту, про який, як правило, стає відомо всім банкам і виконання якого уважно відстежується. Невиконання зобовязань перед групою кредиторів різко погіршує кредитну історію, і він ризикує на достатньо тривалий час втратити доступ до позикових ресурсів. Тоді як успішне виконання зобовязань у декілька разів підвищує шанси підприємства залучати фінансування надалі.

Підводячи підсумок, варто відзначити, що в теорії консорціумного кредиту серед науковців не існує єдиної точки зору щодо сутності даного поняття. Помилковим, на нашу думку, є по-перше, ототожнення консорціумного та синдикованого кредитів, адже вони розрізняються між собою організаційними аспектами: консорціумний кредит відрізняється наявністю двох і більше співорганізаторів і співкеруючих по кредиту, що спричинює інший механізм надання кредиту, окреме регламентування прав і обовязків платіжного агента, співкеруючих, інших кредиторів, з одного боку, і позичальника - з іншого. По - друге, не можна розглядати „консорціумний кредит” як специфічну форму „кредиту”, адже перший базується на загальних принципах кредитування - строковості, поворотності, платності, гарантованості, цільового використання (хоча і має додаткові, притаманні лише йому принципи, що були розглянуті вище), та й змінюється лише механізм акумуляції грошових ресурсів та механізм надання кредиту. По-третє, для формулювання визначення консорціумного кредиту, необхідно враховувати не лише особливий механізм надання кредиту (створення консорціуму, особливі договірні відносини), а й основні цілі, які переслідують банки - учасники при згоді надати консорціумний кредит. Найбільш широко дане поняття формулюється так: консорціумний кредит - це економічні відносини, що виникають між обєднанням банків (банківським консорціумом) та одним або декількома позичальниками на договірній основі з приводу перерозподілу вартості, що створюється в результаті акумуляції грошових ресурсів різних банків на загальних принципах кредитування, з метою диверсифікації кредитних ризиків між банками -учасниками даного обєднання відповідно з частками їх участі в угоді, а також з метою отримання прибутку кожним банком - учасником.

Делись добром ;)