1.3 Сучасний стан та перспективи розвитку депозитних операцій в Україні

Розвиток банківської системи є важливою складовою ефективного розвитку економіки. Високі темпи економічного росту можливі лише за умови достатніх обсягів інвестиційних ресурсів. Ключову роль в нарощуванні інвестиційного потенціалу відіграють українські банки, які акумулюють та перерозподіляють тимчасово вільні кредитні ресурси.

Порівняно стабільний розвиток вітчизняної економіки у 2005 - першій половині 2008 р. супроводжувався зростанням ВВП (2,2 рази), підвищенням заробітної плати (2,3 рази) та зростанням доходів населення (2,2 рази), що, в свою чергу, викликало стрімке зростання депозитної бази вітчизняних банків (3 рази). Така ситуація сприяла і розвитку кредитування, що внаслідок недостатньо виважених дій Національного банку України у сфері контролю за зростанням кредитного портфеля вітчизняних банків і станом його якості, а також банків у сфері оцінки кредитоспроможності позичальників й управління кредитним ризиком призвело до «кредитного буму», і, як наслідок, викликало необхідність нарощення зовнішніх запозичень.

Однак унаслідок світової фінансово-економічної кризи відсоткова ставка за зовнішніми запозиченнями навіть для великих вітчизняних банків підвищилася в середньому на 150-200 пунктів, серед за казначейськими облігаціями США для позичальників із країн із рейтингом ВВ, до яких належить переважна більшість провідних українських банків, підвищився до 3,5%. Також варто додати, що ринок цінних паперів, який є вагомим постачальником фінансових ресурсів для банків розвинених країн, в Україні не розвинений, а це, своєю чергою, обмежує коло потенційних джерел залучення коштів. Таким чином, саме депозити стали найголовнішим джерелом поповнення ліквідності вітчизняних банків, про що свідчить частка депозитів у банківських пасивах (таблиця 1.6).

Отже, на сучасному етапі найважливішу роль у формуванні ресурсної бази банківських установ відіграють кошти населення (їх частка, як видно із таблиці 1.6 складає 66%), які є рушійною силою інвестиційного процесу.

Кошти населення - важливе джерело формування банківських ресурсів. Від їх обсягів і структури багато в чому залежать можливості банків розши-рювати активи, формувати доходи і прибуток, підтримувати ліквідність на необхідному рівні. Між тим, банки зіткнулися з проблемою масового вилучення коштів вкладниками, що різко погіршило їх ліквідність [23, с.76].

Масштабний відтік депозитів з банків відбувався протягом 2008 - 2009рр., саме в цей період українські банки втратили депозитів (юридичних і фізичних осіб) на суму понад 95 млрд.грн. [25].

Таблиця 1.6 - Динаміка зміни обсягів депозитної бази вітчизняних банків у продовж 2005-2010 рр.

Серед причин, що призвели до відтоку депозитів із банківських установ наприкінці 2008 - на початку 2009 р. слід виділити такі:

1) неґативний інформаційний фон. У період кризи вітчизняні банки виявилася неготовими до випробування в жорстких умовах інформаційного пресингу українських засобів масової інформації і втратили свої позиції в рейтинґах довіри громадськості. Так, за даними Центру Разумкова, рівень недовіри населення до банківської системи на початку 2009 р. становив 56%, а це, своєю чергою, спричинило відтік депозитів із банківської системи, за різними оцінками близько 80 млрд. грн., що суттєво підірвало ліквідність банків. Унаслідок поширення негативної інформації у ЗМІ банки зіткнулися з найсуттєвішим ризиком у період кризи - ризиком втрати репутації;

2) недосконалість інформаційної політики НБУ та Уряду. В період наростання в суспільстві панічних настроїв із боку НБУ та Уряду не було вжито заходів щодо спростування недостовірних та перебільшених чуток про можливий крах банківської системи, які активно висвітлювали вітчизняні засобах масової інформації;

3) політична нестабільність. Невизначеність та несвоєчасність у сфері застосування антикризових заходів, прийняття відповідних нормативно-правових актів, відсутність політичної єдності тільки поглиблювали паніку в суспільстві.

Отже, вітчизняним банкам необхідно вжити низку заходів, спрямованих на забезпечення стабільності та довготерміновості депозитної бази з метою забезпечення необхідного рівня ліквідності.

В умовах фінансової кризи перед банками постає нагальна проблема залучення додаткових коштів, що при зменшенні довіри до банківської системи країни, особливо серед населення, є зовсім не простим завданням. Представляється, що стрімке зниження рівня довіри до банків пояснюється впливом таких факторів: масове вилучення коштів фізичними особами з бан-ківських установ; збільшення кількість проблемних кредитів та зниження обсягів кредитування; збільшення проблемних та ліквідованих банків. Наслідки фінансової кризи та напрями їх подолання схематично представлені на рисунку 1.4.

Збільшення депозитів фізичних осіб позитивно вплинуло на динаміку загального обсягу депозитів, темпи зниження яких у квітні 2010 р. уповільнилися до 0,6% (у січні темп зниження депозитів складав 5,1%, у лютому - 5,6%, у березні - 2,0%), і їх обсяг за станом на 1 травня 2010 р. становив 312,1 млрд. грн. Чистий приплив депозитів населення в травні 2010 р. становив 1300 млн. грн. Найдинамічніше зростав обсяг гривневих депозитів - за травень 2010 р. він збільшився на 1050 млн. грн., тоді як вклади в іноземній валюті виросли лише на 76 млн. грн. у гривневому еквіваленті. Збільшення обсягів депозитів фізичних осіб за травень 2010 р. свідчить про поступове відновлення довіри з боку населення до української банківської системи [26].

Рисунок 1.4 - Наслідки фінансової кризи в банківських установах

У першому кварталі 2011 р. дві третини найбільших українських банків зафіксували приток депозитів населення на суму 7 млрд.грн. Найактивніше кошти населення в січні-березні привертали банки з російським капіталом. Так, «ВТБ Банк» за I квартал 2011 р. збільшив свій депозитний портфель більш ніж на чверть, зростання залучених коштів на 23% показав «Альфа-банк». Активне нарощування депозитних портфелів ці фінансові установи пояснюють тим, що вже проводять активні операції. Лідером по абсолютному показнику серед найбільших фінансових установ став «Укрсиббанк», обєм засобів фізичних осіб в якому за перші три місяці виріс на 1,1 млрд.грн. Голова правління «Укрсиббанку» Сергій Наумов пояснює такий результат запуском іміджевої кампанії, разом з впровадженням нових депозитних продуктів і проведенням постійної розяснювальної роботи з вкладниками.

Незважаючи на приріст депозитів, в звязку з відтоком в 2008 - 2009 рр. значної частини коштів фізичних осіб з банківського сектору в банках виникли проблеми повязані з кредитуванням. Так на 1 жовтня 2009 р. обєм активів банківської системи склав 893,5 млрд. грн., що менше на 32,6 млрд. грн., ніж на початок року. При цьому основне зменшення відбулося за рахунок зниження обємів кредитних операцій, доля яких складає 77,9% всіх активів. При цьому кредити підприємств (з рахунком резервів) збільшились на 3,9%, а обєм кредитів фізичних осіб залишився майже на тому ж рівні (з рахунком резервів) або зменшилися, хоча кредитні ставки банків в гривні з початку 2009 р. знизились з 21,6% до 17,8%, а в іноземній валюті - з 12,6% до 10,1%.

Обсяг кредитів, наданих юридичним особам у квітні 2010 р. збільшився на 0,3% - до 457,9 млрд. грн. Це відбулося за рахунок зростання обсягу кредитів у національній валюті на 2,3% - до 245 млрд. грн. Водночас, загальний обсяг кредитних вкладень у квітні 2010 р. зменшився на 0,3% - до 714,2 млрд. грн., що відбулося за рахунок зменшення залишків за кредитами, наданими фізичним особам, - на 1,4% - до 256,3 млрд. грн. [27].

Також, несвоєчасне повернення кредитів як з боку фізичних, так і юридичних осіб, насамперед, викликано погіршенням фінансового стану позичальників, які отримують доходи переважно у національній валюті у той час як їх кредити деноміновані у доларах США. Справа в тому, що особливістю української банківської системи є те, що понад 60% від загальної суми наданих кредитів (на 1 січня 2009р.) припадає на кредити в іноземній валюті. В умовах дефіциту валюти у країні та значних девальваційних сплесків позичальники наштовхнулися на складнощі з придбанням валюти, а отже, зявився додатковий фактор для непогашення валютних кредитів у визначений термін. В 2009 р. якість кредитного портфелю в цілому по банківській системі погіршилась за всіма категоріями позичальників. Так з початку 2009 р. портфель «проблемних» кредитів збільшився на 30 млрд. грн., а в деяких банках «проблемна» заборгованість перевищує 30% [28].

Внаслідок збільшення відтоку депозитів, зменшення або взагалі відсутність кредитування банками фізичних та юридичних осіб, ріст заборгованості позичальників перед банківськими установами призводить до зниження фінансової стійкості, платоспроможності та ділової активності банку. В результаті чого відбувається реструктуризація або ліквідація банківської установи.

Таким чином, для сучасного стану української економіки достатньо гострою є проблема залучення ресурсів, адже збільшення кількості проблемних банків та поява ліквідаційних банків призводить до зниження рівня довіри як до депозитних, так і до кредитних операцій банку. Зменшення депозитів веде до проблем банків, що збільшує недовіру до них і спричиняє подальший відплив депозитів. Банки роблять спроби боротися з цим -- наприклад, збільшують відсоткові ставки за депозитами. Проте в умовах кризи нові кредити під відповідно вищі ставки видати надто важко -- отож зростання депозитних ставок банки змушені перекладати на вже існуючих боржників, а це призводить до збільшення кількості неплатежів. Розірвати це коло можна лише за допомогою відновлення довіри, що є доволі складним завданням, оскільки довіра є самостійним чинником, який впливає на ефективність банківської діяльності.

Сьогодні рівень довіри населення до банків в Україні є надзвичайно низьким, і важливим аспектом цієї проблеми є економічні наслідки підвищення довіри до банку. Часто ефект від її зростання зводять до збільшення прибутків банків, а саме завдання помилково розглядають переважно як суто внутрішньобанківське. Але збільшення прибутків - це тільки один із наслідків зростання довіри населення до банків. Основну частину цього ефекту одержує економіка і передусім її реальний сектор, тому проблему довіри до банків потрібно розглядати як загальноекономічну, див. рисунок 1.5 [29].

Рисунок 1.5 - Вплив довіри до банків на розвиток економіки

Отже, фактор довіри до банків є одним із основних, що впливає на процес формування та реалізації депозитної політики банку. Без довіри населення важко рухатися вперед. Закономірність чітка: немає довіри - немає клієнта - немає економічного зростання - немає достойного життя. За відсутності довіри заощадження зберігаються в готівковій формі або спрямовуються в тіньову сферу, що обумовлює зменшення можливостей формування внутрішніх інвестиційних ресурсів і стримує економічне зростання держави.

В звязку з цим, державна політика повинна бути спрямована на відновлення довіри населення до банківської системи та створення максимально сприятливих умов для залучення коштів населення в банки.

Хоча Національний банк України запевняє, що банківська система увійшла в кризу, маючи в своєму розпорядженні запас міцності, аналіз офіційної статистики банків говорить про зворотне. За 2006 - 2009 рр. співвідношення депозитів і кредитів знизилося з 93% до 49%. Тобто банки стали все частіше видавати позики за рахунок позикових коштів, залучених за кордоном. Крім того, до початку кризи в 2008 р. близько 70% депозитів юридичних і фізичних осіб були номіновані в національній валюті, у той час як більше половини кредитів видавали в іноземній валюті. Як тільки обмінний курс гривні почав падати, вкладники почали забирати гроші з банків і переводити свої заощадження в іноземну валюту. У звязку з масштабним відтоком вкладів Національний банк України ввів 11 жовтня 2008 р. мораторій на їх дострокове вилучення [1, с.38].

Цілком природно, що вкладники не поспішають нести гроші в банки, з яких їх важко забрати. Рівень недовіри до фінансових установ зараз перевищує 70%, тоді як ще кілька років тому, навпаки, понад три чверті громадян банківським установам довіряли. Люди, відважуються принести гроші в банк, залишають свої заощадження в основному на рахунках до запитання. Наприклад, в УкрСиббанку відзначається підвищений попит на депозит «Активні гроші», що дозволяє без обмежень знімати гроші, у VAB Банку - на аналогічний картковий продукт «Активні заощадження» [30, с.14].

Попри всі маркетингові хитрощі депозитних корпорацій, стабільного припливу коштів на банківські рахунки не спостерігається. І річ не лише в тім, що помітно знизився рівень доходів жителів України. Зараз, за оцінками різних експертів за межами кредитно-ощадної системи, населення акумулювали близько 190 млрд. грн. готівки в національній та іноземній валютах. У кращі, до кризові часи в домашніх заощадженнях зберігалося в 2 - 2,5 рази менше. А сьогоднішнє зростання неорганізованих заощаджень багато в чому зумовлене кризою довіри до фінансових структур [3, с.139].

Депозитна активність зростатиме при поліпшенні добробуту наших співгромадян і реальних позитивних змін в економіці. Але зараз дуже важко сказати, коли це справді відбудеться. Тому залишається інший шлях вирішення цього складного завдання. Шлях, що ґрунтується на зміцненні репутації українських банків як надійних кредитно-ощадних компаній [26].

Таким чином, нормальна банківська діяльність можлива лише там, де існує довіра громадян до своєї держави та її фінансової системи, субєктів господарювання один до одного.

У короткостроковому або в середньостроковому періоді відновлення довіри означатиме переказ грошових потоків з тіньової частини економіки в банківський сектор, як грошей фізичних осіб, так і грошей підприємств. У більш довгостроковій перспективі це означатиме залучення заощаджень населення у банківський сектор, що дозволить українській банківській системі функціонувати так, як ці системи функціонують в розвинених країнах. І за допомогою цих грошових заощаджень фінансувати інвестиційні проекти.