13.4. Суб’єкти грошового ринку.

Вивчаючи тему, необхідно насамперед усвідомити, що грошовий ринок — це ринок, де продається і купується специфічний товар — гроші. На ринку формується їх попит і пропозиція. Від їх співвідношення залежить розмір відсоткової ставки як ціни грошей. Це свідчить про те, що закономірності функціонування грошового ринку такі ж, як будь-якого ринку.

Суб'єкти грошового ринку — юридичні та фізичні особи, які є кредиторами, позичальниками та посередниками.

Для розуміння сутності грошового ринку необхідно усвідомити інституційну модель, згідно з якою грошовий ринок поділяють на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор опосередкованого фінансування.

У секторі прямого фінансування питання купівлі-продажу вирішують безпосередньо кредитор і позичальник. Цей сектор має два канали руху грошей: канал капітального фінансування та канал запозичень.

У секторі опосередкованого фінансування гроші реалізуються через посередників.

Важливе значення для розуміння функціонування грошового ринку має його структура.

За строками обігу фінансових інструментів фінансовий ринок поділяють на ринок грошей (до 1 року) та ринок капіталів (більше 1 року).

За видами інструментів фінансовий (грошовий) ринок поділяють на ринок позичкових зобов'язань, ринок цінних паперів, валютний ринок, страховий ринок та ринок золота.

Необхідно звернути особливу увагу на те , що кожний вид грошового ринку має свої фінансові інструменти.

Інструменти грошового ринку за своїм характером поділяють на боргові і неборгові.

Неборгові інструменти — це зобов'язання покупця грошей надати право участі в управлінні його діяльністю та в його доходах продавцеві грошей. До таких зобов'язань належать акції.

Боргові інструменти — це зобов'язання покупця грошей повернути їх у визначений час і сплатити відсоток за користування ними.

До таких інструментів належать депозитні сертифікати, кредити, облігації та інші позичкові зобов'язання.

Інструменти грошового ринку в процесі руху капіталу самі можуть стати об'єктом купівлі-продажу.

Вивчаючи тему, необхідно звернути особливу увагу на поняття вартості грошей.

Під вартістю грошей як засобу обігу розуміють їх купівельну спроможність, яка визначається індексом цін. Під вартістю грошей як капіталу розуміють проценти, які необхідно сплатити за користування ними, і її показником є ставка відсотка. Треба усвідомити, які чинники впливають на вартість грошей. Важливо уяснити залежність відсоткової ставки від попиту і пропозиції на капітал. Слід відзначити, що зміна попиту впливає прямо пропорційно на зміну відсоткової ставки, а зміна пропозиції — обернено пропорційно.

Вартість грошей як засіб обертання і вартість грошей як засіб накопичення і капітал взаємозалежні, цей взаємозв'язок виражається в існуванні реальної і номінальної ставки відсотка.

Номінальна ставка відсотка — це фактично встановлена ставка.

Реальна ставка відсотка визначається перерахуванням із номінальної на основі рівня інфляції.

І. Фішер розробив модель "співвідношення реальної і номінальної ставки відсотка"

реальна ставка відсотка

де R — реальна ставка відсотка;

і — номінальна процентна ставка;

АР — темп інфляції (десятковий дріб).

Таким чином, на розмір номінальної ставки відсотка впливає рівень інфляції. Крім того, на розмір ставки відсотка по окремих операціях впливає фактор ризику. Чим вищий ризик, тим вища ставка відсотка.

Велике значення має співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку. Досягнення рівноваги попиту і пропозиції є одним із завдань грошово-кредитної політики. Рівень відсоткової ставки, за якого попит на гроші дорівнює їх пропозиції, називається рівноважною ставкою відсотка, або ставкою рівноваги. Існують різні моделі встановлення рівноваги на фінансовому ринку залежно від типу грошово-кредитної політики (гнучка, жорстка).